Постанова
Іменем України
10 березня2021 року
м. Київ
справа № 221/7339/19
провадження № 61-13330св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Військово-цивільна адміністрація м. Волновахи Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 01 червня 2020 року у складі судді Писанець Н. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Гаврилової Г. Л., Ткаченко Т. Б.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військово-цивільної адміністрації м. Волновахи Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , після смерті якого залишилася спадщина, яка складається із житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на колгоспний двір від 11 квітня 1989 року, виданого виконкомом Новоазовської районної ради.
Зазначала, що за життя батько залишив заповіт, посвідчений Широкінською сільською радою Новоазовського району Донецької області 25 вересня 2012 року за реєстраційним № 55, відповідно до якого заповів вказаний будинок їй.
Вважала, що спадщину вона прийняла, подавши заяву про її прийняття до Новоазовської державної нотаріальної контори. Спадкова справа була відкрита, проте, у зв'язку із відсутністю необхідних відомостей в Єдиних державних реєстрах, нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину, про що їй було видано постанову нотаріуса від 31 липня 2018 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зокрема, у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії вказано, що отримати необхідну інформацію у Новоазовському бюро технічної інвентаризації Донецької області немає можливості, оскільки воно знаходиться на території, на якій зараз проводиться антитерористична операція.
Крім того, зазначала, що Указом Президента України від 03 листопада 2017 року № 351/2017 було створено військово-цивільну адміністрацію сіл Широкине та Бердянське Волноваського району Донецької області, яка є органом, що виконує функції та обов'язки органу місцевого самоврядування.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 01 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації м. Волновахи Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що вирішення питання здійснюється судом щодо майна, наявного на момент розгляду справи, а позивач не надав на вимогу суду сучасний технічний паспорт та інші відомості щодо спадкового майна. З огляду на зазначене районний суд вказав, що позбавлений можливості встановити відповідні відомості щодо спадкоємців та усіх заінтересованих осіб, чиї права можуть бути порушені у разі задоволення позову, а також встановити, чи має право позивач на спадщину та чи є вона в наявності на момент розгляду справи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 01 червня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, оскільки районний суд розглянув позовні вимоги в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих позивачем.
При цьому апеляційний суд вказав, що районний суд обгрунтовано зробив висновок щодо відсутності порушень прав та інтересів позивача з приводу тимчасово неврегульованих відносин щодо прийняття спадщини у зоні ООС, бо не позбавляє права позивача у подальшому отримати свідоцтво про право на спадщину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин статей 67, 69 Закону України «Про нотаріат» є помилковим, оскільки цими правовими нормами регулюється перехід права власності на майно саме у нотаріальному порядку, тоді як результатом судового розгляду у разі задоволення позову є рішення про визнання права власності в порядку спадкування.
Зазначає, що оскільки за захистом свого права звернулася лише вона, тому відсутність у суду відомостей про інших заінтересованих осіб не може бути підставою для відмови у захисті її прав.
Посилається на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Лоізіду проти Туреччини» та «Ілашку проти Молдови та Російської Федерації», у яких зазначено, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективний захист на території усіх Договірних Сторін, навіть якщо частина такої території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо визнання права власності в порядку спадкування на майно, яке залишилося на непідконтрольній Україні території та правомірності застосування до вказаних правовідносин положень статтей 67, 69 Закону України «Про нотаріат», що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року Військово-цивільна адміністрація м. Волновахи Донецької області подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, отже, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Вказує, що позивач не надала до суду доказів наявності нерухомого майна, що виключає можливість задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 03 березня 2014 року виконкомом Широкинської сільської ради Новоазовського району Донецької області (а. с. 44 (зворот)).
ОСОБА_1 є рідною донькою померлого, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 від 20 лютого 1958 року, у якому батьком зазначений ОСОБА_2 (а. с. 7).
Після смерті останнього залишилася спадщина, яка складається із житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на колгоспний двір від 11 квітня 1989 року, виданого виконавчим комітетом Новоазовської районної ради (а. с. 10-19).
За життя ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений Широкінською сільською радою Новоазовського району Донецької області 25 вересня 2012 року, реєстраційний № 55, яким заповідав житловий будинок АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_1 (а. с. 45 (зворот)).
29 травня 2014 року ОСОБА_1 подала до Новоазовської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Постановою від 31 липня 2018 року державний нотаріус Новоазовської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів (а. с. 9).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року, у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна - основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», с. Широкине Волноваського району Донецької області віднесено до таких населених пунктів.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат», на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Статею 67 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.
Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно зі статтею 69 Закону України «Про нотаріат», можлива за умови перевірки нотаріусом або в сільських населених пунктах посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом факту смерті спадкодавця, наявність заповіту, часу і місця відкриття спадщини, складу спадкового майна.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_2 , проте у зв'язку з тим, що на сьогодні спадкове майно залишається на тимчасово непідконтрольній українській владі території України, нотаріус позбавлений можливості отримати інформацію від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та реєстрацію прав, а також дані, необхідні для такої реєстрації у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 передчасними, оскільки аргументи судів про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами належності спадкодавцю на момент відкриття спадщини спадкового майна, яке зазначене у заповіті від 25 вересня 2012 року не відповідають дійсності.
Встановлено, що позивачем до позовної заяви долучено копію свідоцтва про право власності на колгоспний двір від 11 квітня 1989 року, копію технічного паспорту на житловий будинок від 26 березня 2014 року та документи, що підтверджують родинні відносини між позивачем та спадкоємцем.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія спадкової справи № 71/2014, заведеної 29 травня 2014 року Новоазовською державною нотаріальною конторою, відповідно до якої інші спадкоємці померлого ОСОБА_2 - дружина ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (заява від 29 травня 2014 року № 199, 200) (а. с. 43, 43 (зворот), 44) та син - ОСОБА_2 , який на час відкриття спадщини мешкав окремо від спадкодавця.
Колегія суддів вважає, що доводи судів попередніх інстанцій про необхідність подання позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог нового технічного паспорту та інших документів є неправильними.
При цьому у матеріалах справи відсутня інформація про заперечення відповідачем чи іншими особами існування спадкового майна та відсутність у позивача прав на це майно.
На зазначене суди попередніх інстанцій уваги не звернули та дійшли передчасних висновків щодо недоведеності позивачем позовних вимог. Отже, суду слід надати оцінку доказам, якими підтверджується позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечили повний та всебічний розгляд справи, не встановили усі обставини справи, які необхідні для правильного її вирішення та належно не перевірили доводи позивача.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 01 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк