Ухвала
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 372/233/19
провадження № 61-3176ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У січні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» (далі - ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат») звернулося до суду з зазначеним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в сумі 345 607, 15 грн.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року позов ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» заборгованість за договором позики в сумі 11 493, 46 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» заборгованість за договором позики,
а саме інфляційні витрати за період прострочення виконання зобов'язання з лютого 2017 року по грудень 2018 року в розмірі 56 153, 35 грн.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року. Посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить
2 270 грн.
У цій справі ціна позову становить 345 607, 15 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн ? 250 = 567 500 грн).
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції
з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ,
від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним
з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду
і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі.
У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня
2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
М. Ю. Тітов