12 березня 2021 року
м. Київ
справа № 761/20924/17
провадження № 61-18373ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року,
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі.
УхвалоюВерховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 порушує клопотання, у якому просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною п'ятою статті 403 ЦПК України (виключна правова проблема).
Клопотання мотивовані тим, що з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вбачається, що у період дії норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), які передбачали права Фонду надавати цільові позики неплатоспроможним банкам для забезпечення здійснення ними виплат коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників у межах суми відшкодування, що гарантується Фондом (з 21 вересня 2012 року по 01 липня 2016 року), Фонд надав таку цільову позику не тільки АТ «ЄВРОГАЗБАНК», а низці інших банків. Таким чином надання Фондом цільових позик неплатоспроможним банкам було усталеною практикою до втрати чинності норм Закону, які передбачали право Фонду надавати такі позики. Визнання недійсним договору цільової позики у цій справі з підстав порушення прав кредиторів АТ «ЄВРОГАЗБАНК» 4 черги на отримання своїх вкладів потенційно зачіпає права кредиторів 4 черги інших неплатоспроможних банків, з якими Фонд укладав аналогічні договори та надав їм цільову позику. При цьому відсутні висновки Верховного Суду щодо питання наявності чи відсутності порушення прав вкладників неплатоспроможного банку, які включені до 4-7 черг кредиторів, внаслідок укладення між таким банком та Фондом договору цільової позики для виплат банком відшкодувань за вкладами у межах 200 000,00 грн.
Згідно з частиною п'ятою статтею 403 ЦПК України суд, який розглядає справу
в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Тлумачення змісту частини п'ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії
в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією,
а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке
є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
У клопотанні відсутнє обґрунтування кількісного та якісного показників, які
б свідчили про наявність виключної проблеми та необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тобто наявності різної правозастосовної практики у цій категорії спорів та яким чином передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду сприятиме розвитку права
і формування єдиної правозастосовної практики. Аналіз матеріалів справи свідчить про відсутність виключної правової проблеми у цій справі. Тому
у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Крім того, у червні 2020року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду клопотання, в якому просить розглядати касаційну скаргу
у справі № 761/20924/17 у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи
в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Таким чином, попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, а тому у задоволенні клопотання
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 260, 400 - 404 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити в задоволенні клопотання представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відмовити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні
з повідомленням сторін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
М. Ю. Тітов