18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 520/2975/2020
адміністративне провадження № К/9901/4640/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №520/2975/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ-КС» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ-КС» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №18443, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ-КС» критеріям ризиковості платника податку;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ-КС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1433285/41018847 від 03 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 01 жовтня 2019 року;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1433286/41018847 від 03 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 07 жовтня 2019 року;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1444401/41018847 від 27 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 09 жовтня 2019 року;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1444400/41018847 від 27 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 10 жовтня 2019 року;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1444402/41018847 від 27 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 25 жовтня 2019 року;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №3 444403/41018847 від 27 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 25 жовтня 2019 року;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1444399/41018847 від 27 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №8 від 25 жовтня 2019 року;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1444404/41018847 від 27 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 04 листопада 2019 року.
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1444405/41018847 від 27 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 04 листопада 2019 року;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1441925/41018847 від 21 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 29 жовтня 2019 року;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1445612/41018847 від 28 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 11 листопада 2019 року;
- визнати протиправними та скасувати Рішення №1444406/41018847 від 27 січня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 14 листопада 2019 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 01 жовтня 2019 року на суму податку на додану вартість 102267,00грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №3 від 07 жовтня 2019 року на суму податку на додану вартість 44229,24грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №4 від 09 жовтня 2019 року на суму податку на додану вартість у розмірі 89854,38грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №5 від 10 жовтня 2019 року на суму податку на додану вартість 150026,58грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №6 від 25 жовтня 2019 року на суму податку на додану вартість 116629,92грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №7 від 25 жовтня 2019 року на суму податку на додану вартість 541181,52грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №8 від 25 жовтня 2019 року на суму податку на додану вартість 68547,88грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №9 від 29 жовтня 2019 року на суму податку на додану вартість 581821,60грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 04 листопада 2019 року на суму податку на додану вартість 38043,72грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №4 від 04 листопада 2019 року на суму податку на додану вартість 23562,00грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 13 листопада 2019 року на суму податку на додану вартість 325040,00грн;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №3 від 14 листопада 2019 року на суму податку на додану вартість 156666,67грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної податкової служби у Харківській області 10 лютого 2021 року звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Підставою касаційного оскарження податковий орган формально вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі відповідач наводить норми права, які були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Варто зазначити, що обов'язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом, у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати окремих судових рішень, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального права, що також не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.
Верховний Суд, повертаючи попередньо подані касаційні скарги податкового органу, вже надавав оцінку підставам касаційного оскарження.
В свою чергу, відповідач звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, фактично подав ідентичну попереднім касаційну скаргу та недоліків, що полягають у зазначенні підстав касаційного оскарження судових рішень, не усунув.
Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №520/2975/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ-КС» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.В. Хохуляк