18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 120/923/20-а
провадження № К/9901/6886/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
18 лютого 2021 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку.
01 березня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Із системного аналізу положень частини другої, пункту 4 частини четвертої статті 328, та пункту 12 частини першої статті 294 КАС України убачається, що підставою касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову, після її перегляду в апеляційному порядку, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Отже, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту.
Своєю чергою, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону; застосування закону, який не підлягає застосуванню; незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відтак касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен указати конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Водночас, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить будь-яких обґрунтувань щодо наявності в ухвалених у цій справі судових рішеннях неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
При цьому за змістом частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга піддягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 120/923/20-а повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович