18 березня 2021 року
м. Київ
справа № 240/6384/20
адміністративне провадження № К/9901/8861/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просив:
визнати неправомірними дії та бездіяльність відповідача щодо розгляду та надання відповіді на заяву від 19 лютого 2020 року;
зобов'язати відповідача розглянути його заяву від 19 лютого 2020 року відповідно до викладеного та надати обґрунтовану, всебічну, вичерпну письмову відповідь.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
10 березня 2021 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи, за своєю суттю спірні правовідносини стосуються бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо розгляду звернення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, і скаржник на такі не посилається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Зважаючи на те, що скаржнику відмовлено у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження колегією суддів не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко