Іменем України
18 березня 2021 року
Київ
справа №816/1751/16
адміністративне провадження №К/9901/32342/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (колегія суддів: Канигіна Т.С., Бойко С.С., Удовіченко С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (колегія суддів: Григоров А.М., Тацій Л.В., Подобайло З.Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, -
В жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Полтава-банк" звернулось до суду з позовом до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України № 445 від 02.09.2016 про накладення штрафу у розмірі 11985,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що уповноваженим працівником банку під час обслуговування клієнта - ТОВ "Медфармсервіс" у повному обсязі виконано вимоги Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417, а тому, за твердженням позивача, застосування до ПАТ "Полтава-банк" штрафних санкцій є неправомірним.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що ПАТ «Полтава Банк» відкрив рахунок представнику Клієнта не провівши належної ідентифікації та верифікації особи, уповноваженої діяти від його імені (його представника), і не вжив заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Зокрема, під час здійснення верифікації представника клієнта Банк не виконав обов'язку підтверджувати відповідність його ідентифікаційних даних відомостям, зазначеним в отриманих від нього офіційних документах, а також не пересвідчитися в дійсності поданих особою, уповноваженою діяти від його імені (представником клієнта) документів до відкриття рахунку. Вказує, що номер паспорта представника клієнта у довіреності є іншим, на що працівник банку не звернула уваги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2017 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв'язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ПАТ "Полтава-банк" зареєстроване як юридична особа 16.10.1991 (ідентифікаційний код 09807595), основним видом економічної діяльності товариства є інші види грошового посередництва.
31.05.2016 Департаментом фінансового моніторингу Національного банку України здійснено безвиїзний нагляд за дотриманням ПАТ "Полтава-банк" вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
За результатами аналізу отриманої у ході безвиїзного нагляду інформації встановлено, що 12.02.2016 Запорізьке регіональне управління ПАТ "Полтава-банк" відповідно до заяви представника клієнта банку - ТОВ "Медфармсервіс" про відкриття поточного рахунку від 12.02.2016 да договору банківського рахунку від 12.02.2016 відкрило поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні).
Станом на 30.03.2016 у справі з юридичного оформлення рахунку № НОМЕР_2 ТОВ "Медфармсервіс" містяться копії офіційних документів заступника директора ТОВ "Медфармсервіс", як особи, уповноваженої діяти від імені підприємства, а саме: копія довіреності від 09.08.2015 № 14, у тексті якої, зокрема зазначено, що код ЄДРПОУ ТОВ "Медфармсервіс" - "32027115", серія та номер паспорта представника клієнта - " НОМЕР_3 "; копії 1-7, 10-11 сторінок паспорта, серія та номер якого - "НОМЕР_4", виданий 16.02.2000 Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області (засвідчена представником клієнта написом "Копія вірна").
Однак, згідно з копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код клієнта банку - "32027112"; даними інформаційних ресурсів Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.10.2009 № 436, паспорт громадянина України, серія та номер якого " НОМЕР_4 " від 22.05.2015 значиться втраченим та належав іншому громадянину України.
Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення ПАТ "Полтава-банк" вимог статей 9, 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що полягає у невиконанні обов'язку ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України особу, уповноважену діяти від імені клієнта (представника клієнта), та пункту 69 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417, що полягає у невідповідності даних, які містяться в анкеті клієнта, інформації, отриманій за результатами ідентифікації та вивчення клієнта, документам, що містяться в справі клієнта.
Вищевказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем рішення від 02.09.2016 № 445 про накладення штрафу на ПАТ "Полтава-банк" у розмірі 11985,00 грн.
Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ПАТ "Полтава-банк" було дотримано вимоги статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" та ст.. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та здійснено належним чином ідентифікацію та верифікацію особи на підставі офіційних документів та відкрито рахунок юридичної особи - клієнта.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Частиною першою статті 2 Закону України від 20.05.1999 №679-XIV "Про Національний банк України" (далі - Закон №679-XIV) встановлено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
За змістом частини першої статті 7 Закону №679-XIV Національний банк виконує, зокрема, такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом; здійснює нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків; 30) здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за небанківськими фінансовими установами-резидентами, які є платіжними організаціями та/або членами/учасниками платіжних систем у частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів на підставі відповідних ліцензій, зокрема Національного банку України (крім операторів поштового зв'язку в частині здійснення ними переказу коштів).
У відповідності з положеннями абзацу дев'ятнадцятого пункту 1 статті 15 Правління Національного банку приймає рішення про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законів України.
За правилами частини четвертої статті 17 цього ж Закону, Правління Національного банку має право утворити Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем та делегувати йому повноваження щодо здійснення банківського регулювання та нагляду, в тому числі застосування до банків та інших осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, заходів впливу (санкцій), передбачених законами України, крім заходів, передбачених пунктами 11 - 13 частини першої статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Мету та сферу банківського нагляду визначає стаття 55 Закону №679-XIV, згідно з якою головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Так, частиною дев'ятнадцятою статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" №1702-VII, вимоги якої, згідно з позицією, викладеною у довідці про перевірку від 31.05.2016 і спірному рішенні, порушені позивачем, встановлено, що у разі, якщо особа діє як представник клієнта, суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен перевірити на підставі офіційних документів наявність у цієї особи відповідних повноважень, а також здійснити ідентифікацію та верифікацію такої особи.
Поряд із цим, за змістом частин першої - четвертої, п'ятнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої цієї ж статті Закону №1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта).
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу в процесі обслуговування клієнта зобов'язаний уточнювати інформацію про клієнта в порядку, встановленому суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
Зазначені у частині першій цієї статті документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Копії офіційних документів, крім нотаріально засвідчених, на підставі яких суб'єкт первинного фінансового моніторингу встановив ідентифікаційні дані клієнта (представника клієнта), засвідчуються в порядку, встановленому суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється у разі:
- встановлення ділових відносин (за винятком ділових відносин, встановлених на підставі договорів страхування за видами страхування іншими, ніж страхування життя, за якими клієнтом є фізична особа та загальний страховий платіж не перевищує 5000 гривень або його сума еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті; ділових відносин, які виникають на підставі договорів про участь в лотереї за умови, що розмір ставки гравця не перевищує 5000 гривень; проведення платіжною організацією, учасником чи членом платіжної системи, банком, філією іноземного банку фінансових операцій, що здійснюються без відкриття рахунка, на суму, що є меншою ніж 150000 гривень, або сума якого еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості); виникнення підозри;
- проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу;
- проведення переказів (у тому числі міжнародних) фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, що здійснюється без відкриття рахунка, на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 цього Закону;
- проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.
У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.
Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до/або під час встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), але до проведення фінансової операції, відкриття рахунка.
Верифікація клієнта здійснюється також в інших випадках, встановлених Національним банком України для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, за якими він відповідно до цього Закону здійснює державне регулювання і нагляд.
Ідентифікація клієнта не є обов'язковою у разі проведення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані або верифіковані згідно з вимогами закону.
Суб'єкти державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, можуть встановлювати особливості ідентифікації та/або верифікації клієнтів (представників клієнтів), вивчення клієнтів, уточнення інформації про клієнтів для відповідних суб'єктів первинного фінансового моніторингу залежно від специфіки їх діяльності та/або ризиків клієнтів.
У разі якщо клієнт (особа) діє як представник іншої особи чи від імені або в інтересах іншої особи, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний згідно з вимогами цієї статті та положеннями інших законів, що регулюють процедуру ідентифікації, ідентифікувати та верифікувати також особу, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, а також встановити вигодоодержувача.
Обов'язок щодо ідентифікації клієнтів встановлений також і статтею 64 Закону №2121-III «Про банки і банківську діяльність», частинами другою, третьою якої передбачено, що банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України:
- клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку;
- клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;
- клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;
- клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості;
- клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах;
- клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу;
- клієнтів, що укладають з банком кредитні договори, договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
- осіб (крім банків, зареєстрованих в Україні), з якими банк як професійний учасник ринку цінних паперів укладає договори для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (фондовому ринку). З дня укладення договору така особа є клієнтом банку;
- осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта);
- клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.
Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.
Колегія суддів відзначає, що спірні правовідносини, окрім названих вище джерел права, врегульовані й підзаконними нормативно - правовими актами, зокрема, постановою НБУ від 26.06.2015 № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493 (далі - Інструкція №492).
Пунктами 44, 45, 55 абзацами першим-сьомим пункту 63 Положення №417 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено таке.
Банк зобов'язаний здійснювати ідентифікацію та верифікацію: 1) клієнтів/осіб (представника клієнта) у випадках, передбачених статтею 64 Закону про банки; 2) клієнтів/осіб (представника клієнта) у випадках, передбачених частиною третьою статті 9 Закону.
Банк під час здійснення верифікації клієнта / представника клієнта має підтверджувати відповідність ідентифікаційних даних особи клієнта / представника клієнта відомостям, зазначеним в отриманих від нього офіційних документах, а також відповідність оформлення офіційних документів вимогам законодавства та перевіряти їх чинність (дійсність).
На виконання вимог частини вісімнадцятої статті 9 Закону банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати представника особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, на підставі офіційних документів або засвідчених у встановленому порядку їх копій. Ідентифікація особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, здійснюється відповідно до вимог статті 9 Закону на підставі інформації, що міститься в належним чином оформленій довіреності, засвідченій в установленому законодавством порядку, або офіційних документах (копіях офіційних документів, засвідчених у встановленому порядку). Верифікація такої особи здійснюється під час її першого звернення до банку.
Банк зобов'язаний підтверджувати вжиті заходи щодо ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта [у тому числі оцінки (уточнення оцінки) фінансового стану], уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта, поглибленої перевірки клієнта, наданої клієнтом/представником клієнта/особою, від імені або за дорученням чи в інтересах якої проводиться фінансова операція, інформації на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) і засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).
Банк зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта в разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації, на підставі якої здійснювалась ідентифікація, верифікація та/або вивчення клієнта.
Банк вживає заходів щодо додаткового уточнення інформації протягом двох місяців із дня отримання відповідної інформації / настання події.
Абзацами 7-8 пункту 55 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417, (надалі - Положення № 417, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час ідентифікації та верифікації фізичної особи - представника клієнта уповноважений працівник банку робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), які містять прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, дату народження, фотокартку(и), що відповідає(ють) його вікові та дату(и) її (їх) вклеювання, номер паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та найменування органу, що видав документ, інформацію про громадянство (якщо особа є нерезидентом), копію документа, що містить реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, у якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії. Зазначені копії документів засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та фізичною особою-представником клієнта як такі, що відповідають оригіналу.
Відповідно до положень глави 2 Інструкції № 492, як вище зазначено, банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації банком.
Представники клієнта мають подати уповноваженому працівникові банку документи, що підтверджують їх повноваження. Якщо в процесі обслуговування рахунку власник рахунку надає право розпорядження рахунком новому представникові, то банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати нового представника в порядку, установленому главою 2 Інструкції № 492.
Судами встановлено, що ТОВ "Медфармсервіс" є клієнтом позивача з 09.09.2002 та має у відділенні "Лубенське регіональне відділення управління ПАТ "Полтава-банк" відкриті поточні рахунки.
12.02.2016 громадянином ОСОБА_1 , який діяв від імені ТОВ "Медфармсервіс", уповноваженому працівнику банку надано пакет належним чином завірених документів, який містив усю необхідну інформацію для відкриття додаткового розрахункового рахунку в розумінні підпункту 3.9 Інструкції № 492.
Матеріалами справи з юридичного оформлення рахунку № НОМЕР_5 ТОВ "Медфармсервіс" вбачається, що з метою підтвердження своїх повноважень ОСОБА_1 уповноваженому працівнику банку надані наступні документи:
- оригінал паспорта громадянина України та копія ідентифікаційного номера платника податків (дані паспорта: НОМЕР_4 , виданий 16.02.2000 Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області, ІПН НОМЕР_6 );
- наказ директора ТОВ "Медфармсервіс" про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника директора ТОВ "Медфармсервіс" від 07.08.2015 № 24;
- розпорядження директора ТОВ "Медфармсервіс" про надання ОСОБА_1 права першого підпису від 09.02.2016 № 177;
- картка із зразками підписів і відбитка печатки, завірена приватним нотаріусом Полтавського MHO Полтавської області - ОСОБА_2 ;
-довіреність від 09.08.2015 № 14 про надання ОСОБА_1 права підписувати від імені та в інтересах ТОВ "Медфармсервіс" будь-які договори, контракти та угоди.
Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що 12.02.2016 під час відкриття поточного рахунка позивачем дотримано вимоги пункту 55 Положення № 417 щодо належного виконання процедури ідентифікації та верифікації фізичної особи-представника клієнта, про що свідчать зроблені уповноваженим працівником банку копії усіх необхідних сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 та його ідентифікаційного коду в присутності цієї особи, оскільки працівника банку не насторожили розбіжності в тексті довіреності ОСОБА_1 щодо зазначення номеру паспорта та коду ЄДРПОУ ТОВ "Медфармсервіс", які згідно з пояснень позивача розцінені співробітником банка як технічні помилки (описки).
Водночас Положенням № 417 вказано, що банк зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта в разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації, на підставі якої здійснювалась ідентифікація, верифікація та/або вивчення клієнта.
Враховуючи, допущені так звані "описки" в документах, що подані ОСОБА_1 для відкриття рахунку, могли поставити під сумнів належність документів, що могли би бути підставою для додаткової перевірки, що банком не вчинено.
Колегія суддів зазначає, що відсутність на час виникнення спірних правовідносин єдиного державного інформаційного ресурсу для перевірки достовірності паспортних даних утруднювало виконання банками зазначеного вище обов'язку, проте така обставина не звільняє банки від виконання такого обов'язку та, відповідно, від відповідальності за його (обов'язку) невиконання.
Крім того, чинним законодавством (зокрема статтею 64 Закону №2121) банкам надано право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.
Стосовно того, що ПАТ «Полтава банк» в подальшому вчинені превентивні заходи щодо проведення 22.02.2016 фінансової операції стосовно зарахування коштів у сумі 21250020,00 грн на додатковий поточний рахунок ТОВ "Медфармсервіс", відкритий 12.02.2016 у відділенні ПАТ "Полтава-Банк" та в подальшому його перерахування на рахунок благодійного фонду «Крила Фенікса», колегія суддів зазначає, що вказаним діям передувало відкриття поточного банківського рахунку ТОВ «Медфармсервіс» особою, яка використала недійсний паспорт, що позивачем встановлено не було.
Відтак колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України № 445 від 02.09.2016 про накладення штрафу у розмірі 11985,00 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки позивачем допущені порушення статей 9, 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що полягає у невиконанні обов'язку ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України особу, уповноважену діяти від імені клієнта (представника клієнта), та пункту 69 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасувати
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позові Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) А.Ю. Бучик
Судді (підпис) А.І. Рибачук
(підпис) С.Г. Стеценко
Згідно з оригіналом
Помічник судді ______________ І.В. Ковальська
18.03.2021