18 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/325/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Аленін О.Ю.; судді: Бєляновський В.В., Таран С.В.)
від 13.01.2021
у справі № 916/325/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство"
до Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт"
про визнання недійсним договору
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився;
відповідача - Селіванов С.А.;
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Українське дунайське пароплавство" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" про визнання недійсним договору №КСБСРЗ/10 надання послуг з ремонту генератора №100 кВТ та пускорегулювального реостату т/х „ДЄ" від 15.01.2019.
1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваний правочин не було надано на погодження з Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство", у зв'язку з чим останнє не мало змоги мати інформацію щодо дії такого договору, виконання обов'язків по договору, надати правове обґрунтування та доцільності такого договору.
До того ж, як вважає позивач, послуги за спірним договором взагалі не надавалися та ремонтні роботи не проводилися, а тому, такий договір є фіктивним, оскільки вчинено без наміру створення правових наслідків, тобто без наміру проведення ремонтних робіт.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки позивачем за час розгляду справи не було доведено суду належними та допустимими доказами того, що сторони договору не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення або ж діяли з умислом не створювати такі наслідки. Судом було встановлено факт укладання між сторонами договору та виконання у подальшому такого договору, шляхом надання з боку відповідача обумовлених послуг на виконання такого правочину.
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 позовні вимоги задоволено. Суд визнав недійсним договір №КСБСРЗ/10 надання послуг з ремонту генератора №100 кВТ та пускорегулювального реостату т/х „ДЄ" від 15.01.2019.
2.4. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що погодження Госпрозрахунковим відокремленим структурним підрозділом "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" оспорюваного правочину з Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство", мало передувати його укладенню. Однак, у матеріалах справи відсутні, а учасниками справи не надані належні докази, на підтвердження того, що Приватне акціонерне товариство "Українське дунайське пароплавство" попередньо погодило укладення спірного договору про надання послуг.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021, Приватне акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. Приватне акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" підставою касаційного оскарження зазначає застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц (щодо застосування частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України). Крім того, посилається на постанови Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-62цс16 та від 12.04.2017 у справі №6-72цс17.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Українське дунайське пароплавство" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін. При цьому товариство звертає увагу на необхідність врахування правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, відповідно до якої якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
3.4. На адресу суду 18.03.2021 від Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на погіршення епідемічної ситуації на території України, в тому числі серед працівників товариства, та з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави, передбачені статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, для відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що участь у судовому засіданні для учасників справи не визнавалась Судом обов'язковою, а також, те, що товариство не було позбавлене можливості подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство", в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Дунайсудноремонт" (виконавець) 15.01.2019 було укладено договір надання послуг з ремонту генератора N-100 кВт та пуско-регулювального реостата т/х „ДЄ-21", за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту обладнання замовника, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг за кодом ДК 021:2015:50530000-9 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки. Обладнання, за яким надаються послуги за даним договором: генератор N-100 кВт та пуско-регулювальний реостат т/х „ДЄ-21" (п. 1.3. договору).
Умовами п. 1.4. договору визначено, що обсяг послуг, що надаються за цим договором визначено у додатку №1 до договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1. договору виконавець зобов'язується надати послуги за цим договором протягом терміну його дії.
Згідно з п. 3.2. договору місце надання послуг - виробнича база виконавця.
Відповідно до п. 3.4. договору виконавець забезпечує збереження обладнання, що приймається для надання послуг.
Між сторонами 22.01.2019 було складено та підписано Акт надання послуг №8, відповідно до якого Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" та Приватним акціонерним товариством "Дунайсудноремонт" було узгоджено, що виконавцем були виконані такі роботи (надані такі послуги): ремонт генератора №-100 кВт та пуско-регулювального реостата т/х „ДЄ-21" на суму 200 353, 86 грн.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" до Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" про визнання недійсним договору.
Однією із підстав визнання недійсним оспорюваного договору позивач визначив те, що послуги за спірним договором взагалі не надавалися та ремонтні роботи не проводилися, а тому такий договір є фіктивним, оскільки його вчинено без наміру створення правових наслідків, тобто без наміру проведення ремонтних робіт.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, оскільки позивачем за час розгляду справи не було доведено суду належними та допустимими доказами того, що сторони договору не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення або ж діяли з умислом не створювати такі наслідки.
При цьому суд першої інстанції встановив факт виконання оспорюваного договору, шляхом надання з боку відповідача обумовлених послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції, крім того, врахував, що господарськими судами у справі №916/3576/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" до Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" про стягнення 245 450, 71 грн було встановлено, що позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору було виконано ремонтні роботи, на підтвердження чого надані до суду відповідні докази. Отже, з урахуванням встановлених судами у справі №916/3576/19 обставин щодо виконання умов договору, зокрема здійснення ремонтних робіт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір №КСБСРЗ/10 надання послуг з ремонту генератора №100 кВТ та пускорегулювального реостату т/х „ДЄ" від 15.01.2019 не може вважатися фіктивним.
5.3. Іншою підставою визнання недійсним оспорюваного договору позивачем було зазначено те, що оспорюваний правочин не було надано на погодження з Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство".
Суд апеляційної інстанції зауважив, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд наведені позивачем обставини щодо укладення оспорюваного правочину без погодження з Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство" взагалі залишив поза увагою, оскільки мотивувальна частині рішення не містить висновків щодо таких вимог.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог на цій підставі, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з такого.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до п. 2.1 Положення Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" підрозділ створений за рішенням вищого органу Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство", як госпрозрахунковий відокремлений структурний підрозділ товариства з метою одержання прибутку за рахунок ефективної виробничо-підприємницької діяльності, задоволенні потреб товариства.
Відповідно до статті 3 Положення про Госпрозрахунковий відокремлений структурний підрозділ "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство", підрозділ за дорученням та по довіреності Товариства (Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство") має право підписувати та подавати претензії та позови. Підрозділ здійснює свою діяльність від імені Товариства на основі і відповідно до чинного законодавства, Статуту Товариства та цього положення. Підрозділ має право за дорученням Товариства та у порядку, встановленому законодавством, укладати договори і забезпечувати їх виконання.
Відповідно до п. 6.1. та абз.4 п.6.8 статті (розділу) 6 Положення, управління діяльністю Підрозділу здійснює директор, за дорученням та по довіреності Товариства укладає договори.
Згідно з наказом Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" "Про призначення Громченка Віталія Вікторовича т.в.о. директора Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" від 18.12.2018 за №530, Громченка Віталія Вікторовича призначено на посаду т.в.о. директора Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" з 18.12.2018 року.
Оспорюваний правочин укладено Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство" в особі т.в.о. директора Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Громченка Віталія Вікторовича, який діє на підставі Положення про Госпрозрахунковий відокремлений структурний підрозділ "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" та довіреності №Д/ЮС-96 від 18.12.2018.
Приватне акціонерне товариство "Українське дунайське пароплавство" 18.12.2018 видало довіреність за №Д/ЮС-96 на повноваження т.в.о директора Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" В.В. Громченка, відповідно до п. 1 якої, останньому надаються повноваження щодо підписання договорів, правочинів, контрактів від імені Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" після погодження з Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство".
У Приватному акціонерному товаристві "Українське дунайське пароплавство" діє Положення про ведення договірної роботи за №Б/К-3-02-ЮС-02 затверджене в.о. голови Правління Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" 03.05.2018 та введене в дію відповідно до Наказу Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" від 17.05.2018 за №231.
Відповідно пп.1.1.2 п.1.1. розділу 1 Положення про ведення договірної роботи за №Б/К-3-02-ЮС-02, структурний підрозділ-ініціатор договору-структурний підрозділ Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" або структурний підрозділ відокремленого структурного підрозділу Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" до компетенції якого належать питання, що становлять предмет договору та який готує проект договору, погоджує його, здійснює контроль за виконанням його умов, а також несе відповідальність при укладенні та виконанні договору відповідно до п.5.4 цього Положення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що погодження Госпрозрахунковим відокремленим структурним підрозділом "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" оспорюваного правочину з Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство" мало передувати його укладенню.
Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, у наявних матеріалах справи відсутні, а учасниками справи не надані, належні докази на підтвердження того, що Приватне акціонерне товариство "Українське дунайське пароплавство" попередньо погодило укладення спірного договору про надання послуг.
При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявний у матеріалах справи Лист погодження, у якому містяться відомості, що "Структурний підрозділ, відповідальний за договір", відповідальною особою за виконання договору є головний інженер ОСОБА_4, погоджено головним бухгалтером ОСОБА_3 та інженером (з договірної роботи) ОСОБА_2 , не може вважатись погодженням укладення спірного договору саме з Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство", як-то передбачено довіреністю від 18.12.2018, оскільки, ці працівники станом на дату укладення договору були працівниками Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство", що підтверджено відповідною довідкою Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" за вих.№033/84 від 27.01.2020.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов'язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме: схвалення нею цих його дій.
При оцінці судами обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
Однак, наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження схвалення Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство" оспорюваного правочину.
Навпаки, як свідчать наявні матеріли справи, усі документи, які стосуються виконання оспорюваного договору, зокрема, сам договір про надання послуг, додатки до нього, акт надання послуг, тощо підписані від імені замовника саме Госпрозрахунковим відокремленим структурним підрозділом "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство", а не Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство". До того ж, рахунок на оплату за надані послуги також надано Госпрозрахунковому відокремленому структурному підрозділу "Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод" Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство".
З урахуванням встановлених судом обставин щодо вчинення оспорюваного правочину без погодження з Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство", суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та відповідно наявності правових підстав для їх задоволення.
5.4. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Дунайсудноремонт", подало касаційну скаргу, визначивши підставою касаційного оскарження те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц (щодо застосування частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України). Крім того, скаржник посилається на постанови Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-62цс16 та від 12.04.2017 у справі №6-72цс17.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, враховуючи доводи скаржника, згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони"), колегія суддів виходить з того, що фактично підставою касаційного оскарження в цій справі є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, правові висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц викладено правову позицію, відповідно до якої для визнання недійсним договору на тій підставі, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, по-перше, необхідно встановити наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, що дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
При цьому Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №668/13907/13-ц врахувала правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16 та від 12.04.2017 у справі № 6-72цс17.
5.5. Так, з врахуванням наведеної правової позиції, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної не встановлювали наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які б свідчили про те, що Приватне акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" діяло недобросовісно або нерозумно.
При цьому суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про фіктивність оспорюваного правочину, встановивши факт виконання оспорюваного договору, шляхом надання з боку відповідача обумовлених послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.
З огляду на наведене, колегією суддів відхиляються аргументи позивача, викладені у відзиві, зокрема посилання на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17.
5.6. Також Приватне акціонерне товариство "Дунайсудноремонт" звертає увагу на те, що позивач не вказує в позові про те, що його підприємству було завдано шкоди, а тому, на думку скаржника, такий позов подано не з метою захисту порушеного права, а з метою уникнути відповідальності за невиконання зобов'язань.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Так, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, яка постановлена після подання касаційної скарги, викладено таку правову позицію.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.
Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
Крім того, колегія суддів враховує, що в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 викладено правову позицію, відповідно до якої особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
При цьому об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначила, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не зазначив, які саме права (інтереси) позивача були порушені, не визнані чи оспорюються та в який спосіб відбувається таке порушення; не аргументував наявності реальності (дійсності) порушення прав та інтересів позивача у цьому випадку; правові наслідки задоволення позову також залишив поза увагою.
Так, суд апеляційної інстанції не дав оцінки доводам позивача про те, що Приватне акціонерне товариство "Українське дунайське пароплавство" не мало інформації щодо оспорюваного договору, оскільки такий не передавався йому на погодження, як наслідок товариство не могло надати правове обґрунтування та доцільність укладення такого договору.
Також суд апеляційної інстанції залишив поза увагою аргументи відповідача про те, що Приватне акціонерне товариство "Українське дунайське пароплавство" за договором № КСБСРЗ/198 порейсового фрахтування земкаравану від 18.10.2018, серед іншого зобов'язалось провести ремонтні роботи непрацюючого генератора N100 кВт та пуско-регулювального реостата з/с "ДЕ-21".
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
6.2. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Враховуючи те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла своє підтвердження та з огляду на наведені порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, в частині всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для його скасування та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, як встановив суд апеляційної інстанції, взагалі залишив поза увагою наведені позивачем обставини щодо укладення оспорюваного правочину без погодження з Приватним акціонерним товариством "Українське дунайське пароплавство", а тому це не дає можливості залишити відповідне рішення суду першої інстанції в силі.
6.4. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, належним чином дослідити наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, надати оцінку всім доводам та аргументам сторін. З урахуванням викладеного, перевірити наявність чи відсутність обставин, які б свідчили про те, що Приватне акціонерне товариство "Дунайсудноремонт", укладаючи оспорюваний договір, діяло недобросовісно або нерозумно. Встановити чи були порушені права позивача та які саме, врахувати правові наслідки задоволення позову. Залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
7. Судові витрати
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 916/325/20 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
Л. Стратієнко