17 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/1784/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Стратієнко Л.В. - головуючий, судді -Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Запорізької області
(суддя - Науменко А.О.)
від 09.11.2020,
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Кузнецова І.Л., судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.)
від 28.01.2021,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради,
про стягнення 2 873 713,11 грн
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №908/1784/20 позовні вимоги задоволено частково. Провадження у справі щодо стягнення з Комунального підприємства «Токмак біоенергія» Токмацької міської ради 573 409,60 грн основного боргу закрито, стягнуто з відповідача на користь позивача 582 544, 18 грн пені, 377 225,01 грн 3% річних та 315 089,80 грн інфляційних втрат, в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 442 822, 58 грн основного боргу, 582 544, 18 грн пені та 77,76 грн 3% річних відмовлено.
Приймаючи оскаржувані судові рішення, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суди на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України зменшили розмір пені на 50% - до 582 544, 18 грн, зазначивши при цьому, що таке зменшення розміру пені є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача так і для відповідача.
10.02.2021 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №908/1784/20, в якій просило скасувати вказані судові рішення в частині відмови у стягненні 582 544, 18 пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути 582 544, 18 грн пені.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Звертаючись із касаційною скаргою, АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій статтей 233 ГК України, статті 551 ЦК України та просить зазначені рішення та постанову скасувати в частині зменшення пені і вважає, що рішення та постанова в цій частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.
АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що оскаржувані судові рішення суперечать висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, зокрема, щодо надання переваги правам відповідача перед правами позивача.
При зменшенні розміру пені на 50% судами попередніх інстанцій враховано обставини справи щодо переведення боргу первісного боржника на відповідача та сплату останнім заявлену до стягнення суму боргу у повному обсязі, враховано, що за договором постачання природного газу, газ постачався саме для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, яке несвоєчасно розраховується за надані послуги і сплата повної суми заявленої до стягнення пені, яка є надмірною, може призвести до зриву опалювального сезону, обв'язку сплати пені за порушення строків оплати населенням законодавчо не передбачено.
В той же час судами було враховано інтереси позивача та з'ясовано, що діяльність АТ "НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи й взято до уваги правове призначення штрафних санкцій. У зв'язку з наведеним, суди дійшли висновку, що є законні підстави для зменшення розміру стягнення з підприємства пені до 50 % від заявленої суми.
Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами інтересів позивача, зокрема, незгоди з оцінкою майнового стану позивача, оскільки вони не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин.
При цьому, існує сформована стала практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - у спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ (у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 902/484/19, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 23.10.2019 у справі № 917/943/18, від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 03.10.2019 у справі № 904/4285/18, від 10.10.2019 у справі № 909/636/16, від 05.08.2019 у справі № 916/2292/18, від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18, від 03.05.2018 у справі № 910/23417/16 з урахуванням фактичних обставин у кожній справі).
Зокрема, Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд також дійшов висновку, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі №908/1784/20 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм статтей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №908/1784/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2021.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №908/1784/20 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова