16 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3494/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом - Гули С. Є.,
відповідача за первісним позовом - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог 1 - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог 2 - ОСОБА_1 ,
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Будішевська Л. О., Поліщук Л. В., Бєляновський В. В.
від 02.12.2020
за позовом ОСОБА_2
до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Гібридний соняшник", ОСОБА_3
про зобов'язання вчинити певні дії
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного акціонерного товариства "Селена"
до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк"
про заборону здійснювати певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про зобов'язання:
- здійснити списання прав на прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 684476 штук з рахунку у цінних паперах ОСОБА_3 , відкритого у Публічному акціонерному товаристві "МТБ Банк", з метою зарахування їх на депозитарний рахунок у цінних паперах № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві "МТБ Банк";
- здійснити зарахування прав на прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 684476 штук на депозитарний рахунок у цінних паперах № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві "МТБ Банк".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Публічним акціонерним товариством "МТБ Банк" безпідставно відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про списання прав на прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" з рахунку ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_2 відповідно до ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц, якою затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та розподілено прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" між ними.
Приватне акціонерне товариство "Селена" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про заборону здійснювати списання прав на прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 684476 штук з рахунку у цінних паперах ОСОБА_3 та здійснювати їх зарахування на рахунок ОСОБА_2 до моменту припинення договору застави № 61 від 13.06.2019, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством "Селена".
Позов Приватного акціонерного товариства "Селена" мотивований тим, що ОСОБА_3 передав товариству у заставу всі належні йому прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 1225540 штук в рахунок забезпечення виконання Публічним акціонерним товариством "Гібридний соняшник" зобов'язань за договором поставки № 11/3 від 30.11.2014.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
04.12.2014 між ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 було укладено мирову угоду про врегулювання спору в частині позовних вимог щодо розподілу майна, що є спільною власністю подружжя.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в частині позовних вимог щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, за якою, зокрема, цінні папери, а саме прості імені акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" в загальній кількості 1745794 штук розподілено наступним чином: ОСОБА_2 - 684476 штук, що становить 32,89% статутного капіталу, ОСОБА_3 - 1061318 штук, що становить 51% статутного капіталу. Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя закрито.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , змінено прізвище ОСОБА_2 на дошлюбне - ОСОБА_2 .
17.02.2015 ОСОБА_2 звернулась до Відділу державного виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області із заявою, в якій просила:
- прийняти до виконання виконавчий лист, виданий на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна;
- відкрити виконавче провадження про примусовий розподіл цінних паперів, а саме: простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у порядку та кількості, що передбачено та зазначено в ухвалі Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі № 522/19324/14-ц.
19.02.2015 державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 46586542 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі № 522/19324/14-ц, оскільки у поданому виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання рішення, встановлені статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 29.07.2015 у справі №522/19324/14-ц задоволено заяву ОСОБА_2 про встановлення способу та порядку виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2014 у справі № 522/19324/14-ц про затвердження мирової угоди, роз'яснено вказану ухвалу, встановивши наступний спосіб та порядок її виконання:
- відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського районного управління юстиції у Одеській області виконати вимогу мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно із якою цінні папери, а саме, прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" в загальній кількості 1745 794 штук, розподіляються наступним чином: ОСОБА_2 - 684476 штук, що становить 32,89 % статутного капіталу, ОСОБА_3 - 1061318 штук, що становить 51% статутного капіталу, шляхом: зобов'язання ОСОБА_3 укласти договір дарування з ОСОБА_2 з ціллю передачі їй на праві власності 684476 штук іменних цінних акцій Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" за вартістю біржового котирування на час укладання договору; зобов'язання його подати реєстроутримувачу передавальне розпорядження; зобов'язання його надати сертифікат цінних паперів власника для внесення до Єдиного реєстру власників іменних цінних паперів, отриманих ОСОБА_2 на підставі договору дарування.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17.07.2019 у справі №522/19324/14-ц скасовано ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 29.07.2015, та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення способу та порядку виконання ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц.
13.06.2019 між ОСОБА_3 (заставодавець), Публічним акціонерним товариством "Гібридний соняшник" (боржник) та Приватним акціонерним товариством "Селена" (заставодержатель) укладено договір застави цінних паперів № 61, предметом якого є належні ОСОБА_3 цінні папери Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 1225540 штук.
За умовами вказаного договору Приватне акціонерне товариство "Селена" має право у разі невиконання Публічним акціонерним товариством "Гібридний соняшник" своїх зобов'язань за договором поставки від 30.11.2014 №11/3, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Розмір забезпеченої заставою вимоги складає 10 014 152,70 грн. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.11.2027.
На підставі договору застави, 1 225 540 штук акцій Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник", що належать ОСОБА_3 , були заблоковані, що підтверджується додатком до виписки про стан рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 у Публічному акціонерному товаристві "МТБ Банк" станом на 04.12.2019.
09.10.2019 ОСОБА_2 звернулась до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", як до депозитарної установи, із заявою, в якій просила Банк здійснити безумовні депозитарні операцій із переказу (переведення) цінних паперів ОСОБА_3 , розподілених ОСОБА_2 за мировою угодою, затвердженою ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц, 684 476 штук простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" на рахунок ОСОБА_2 .
Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк", листом від 10.10.2019 за № 2382, повідомило про неможливість виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц, з тих підстав, що Банк не є стороною мирової угоди та/або органом примусового виконання рішень, у останнього відсутні обов'язки щодо її виконання у порядку, визначеному ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц.
Відповідно до виписки Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" про стан рахунку ОСОБА_3 у цінних паперах станом на 29.04.2020 на його рахунку обліковується 1 225 540 штук акцій Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник".
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" здійснити списання прав на прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 684 476 штук з рахунку у цінних паперах ОСОБА_3 , відкритого у Публічному акціонерному товаристві "МТБ Банк", з метою зарахування їх на депозитарний рахунок у цінних паперах № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві "МТБ Банк", та здійснити зарахування прав на прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 684 476 штук на депозитарний рахунок у цінних паперах № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві "МТБ Банк". Відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Селена".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц про затвердження мирової угоди, якою судом було розподілено майно подружжя, в тому числі акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник", є судовим рішення, яке є обов'язковим до виконання та на підставі якого у ОСОБА_2 виникло право власності на цінні папери, а саме прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 684 476 штук. При цьому, відсутні докази скасування вказаної ухвали у судовому порядку;
- обліковий запис на рахунку в цінних паперах в депозитарній установі є підтвердженням у встановленому законом порядку права особи на цінні папери. Таким чином, відсутність фіксації факту набуття позивачем права власності на цінні папери в системі депозитарного обліку має наслідком неможливість реалізації ОСОБА_2 корпоративних прав на управління діяльністю Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник", отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації товариства;
- Положенням про провадження депозитарної діяльності передбачено право Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", як депозитарної установи, здійснювати операції зі списання та зарахування цінних паперів. Відтак, обраний ОСОБА_2 спосіб захисту порушених прав про зобов'язання відповідача здійснити списання та зарахування цінних паперів відповідає приписам чинного законодавства;
- внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів повинно здійснюватись виключено Публічним акціонерним товариством "МТБ Банк", в тому числі, на підставі судового рішення, що безпосередньо передбачено приписами Закону України "Про депозитарну систему України" та Положення про провадження депозитарної діяльності;
- внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів може здійснюватись депозитарною установою на підставі безпосередньо наданого їй судового рішення або на підставі рішення державного виконавця, прийнятого у межах виконавчого провадження під час примусового виконання судового рішення. З огляду на вищевикладене, судове рішення, яке надається депозитарній установі є підставою для вчинення депозитарною установою безумовної операції щодо цінних паперів, незалежно від наявності виконавчого провадження. Дана позиція відповідає вимогам частини 2 статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України", згідно із якою внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника здійснюється виключно депозитарними установами на підставі, зокрема, судового рішення;
- суд дійшов висновку про наявність у Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" обов'язку здійснити перерахування цінних паперів Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 684 476 штук з рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_2 відповідно до ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц про затвердження мирової угоди;
- з огляду на приписи статті 27 Закону України "Про заставу", зміна в системі депозитарного обліку інформації про власника цінних паперів Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 684 476 штук не порушує прав Приватного акціонерного товариства "Селена", які виникли на підставі договору застави від 13.06.2019 № 61, оскільки застава цінних паперів зберігає свою силу.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 у справі № 916/3494/19. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 . Відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Селена".
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
- задоволення позову ОСОБА_2 призведе до того, що ОСОБА_2 буде належати 684476 штук акцій, а ОСОБА_3 - 541064 штук акцій, що свідчить про недотримання розподілу у кількісному та відсотковому співвідношенні акцій Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник", визначеного мировою угодою, затвердженою ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц. Крім того, текст мирової угоди взагалі не зазначає, кому належить 1 745 794 штук акцій Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник";
- учасниками справи не заперечується, що відповідно до інформації з веб-сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України у 2010 році загальна кількість акцій Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" становила 2 081 014 штук, тобто більше, ніж 1 745 794 штук;
- відсутність у тексті мирової угоди чіткого зазначення, які акції підлягають розподілу, та відсутність у ОСОБА_3 на час подання заяви ОСОБА_2 необхідної кількості акцій, зазначеній у мировій угоді, вимагає тлумачення цього пункту мирової угоди, а Банк, як депозитарій, таким правом не наділений;
- пунктом 5 резолютивної частини ухвали зазначено, що у випадку невиконання або прострочення виконання відповідних умов цієї мирової угоди у передбачені нею строки ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) має право передати ухвалу суду про затвердження мирової угоди на примусове виконання до виконавчої служби в порядку, встановленому статтями 17, 18 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на момент укладення і затвердження мирової угоди сторони самостійно визначили порядок її примусового виконання, а саме в порядку Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, вимоги або доручення державного виконавця до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" не надходили;
- розподіл акцій між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , викладений в ухвалі Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі № 522/19324/14-ц, не є рішенням про стягнення коштів, а тому не підлягає виконанню будь-якими іншими органами, крім органів виконавчої служби;
- мирова угода має стосуватись прав та обов'язків виключно її сторін, в даному випадку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і не може породжувати права та обов'язки для інших осіб, в тому числі Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк";
- ОСОБА_2 звернулась до Банку 09.10.2019, в той час як 27.09.2019 акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 1 225 540 штук, що належать ОСОБА_3 , були заблоковані на підставі договору застави цінних паперів № 61 від 13.06.2019, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством "Селена", що підтверджується додатком до виписки про стан рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 у Публічному акціонерному товаристві "МТБ Банк" станом на 04.12.2019. Тобто, на час звернення ОСОБА_2 до Банку, як до депозитарної установи, з вимогою здійснити списання прав на прості іменні акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 684 476 штук з рахунку ОСОБА_3 та здійснити зарахування їх на її рахунок, у Банка були відсутні підстави для здійснення цих дій відповідно до пункту 12 розділу 3 глави 5 Положення про провадження депозитарної діяльності;
- порушення прав, свобод чи інтересів особи повинно існувати на час звернення до суду. Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" листом від 10.10.2019 за № 2382 відмовило ОСОБА_2 у здійсненні списання прав на акції Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник" у кількості 684476 штук з рахунку ОСОБА_3 та здійсненні зарахування їх на її рахунок. Отже, права Приватного акціонерного товариства "Селена" не порушені. Заявлений Приватним акціонерним товариством "Селена" спосіб захисту не передбачений законом, вимога заборонити Публічному акціонерному товариству "МТБ Банк" вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у даній справі, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначила пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: застосування судом апеляційної інстанції статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 207 Цивільного процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.09.2020 у справі № 753/16296/14-ц, щодо реалізації Мирової угоди. Крім того, скаржниця зазначила, що суд не врахував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц та від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 щодо застосування статей 61, 69, 71 Сімейного кодексу України.
Приватне акціонерне товариство "Селена" та ОСОБА_3 подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15).
Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 207 Цивільного процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.09.2020 у справі № 753/16296/14-ц, щодо реалізації Мирової угоди, з огляду на таке.
Так, у справі № 753/16296/14-ц, що переглядалась Верховним Судом, предметом касаційного оскарження були ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2020 року, залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2020 року, про повернення заявникам клопотання про затвердження мирової угоди. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що законодавцем чітко визначено суб'єкта, який має право подати до суду клопотання про укладення мирової угоди, укладеної в процесі примусового виконання рішення. Враховуючи те, що вказане клопотання подано особою, яка не вправі подавати до суду мирову угоду, укладену в процесі примусового виконання судового рішення, суди дійшли висновку про його повернення. Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що клопотання про затвердження мирової угоди подано неналежним суб'єктом відповідно до частини 1 статті 434 Цивільного процесуального кодексу України, та зазначив, що суд першої інстанції правомірно повернув клопотання про затвердження мирової угоди заявникам.
Водночас, Верховний Суд у вказаній справі не досліджував питання та не робив відповідні висновки щодо наявності/відсутності підстав для зобов'язання депозитарної установи списувати/зараховувати права на прості іменні акції на підставі укладеної мирової угоди.
До того ж, Судом встановлено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосовував положення статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 207 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, правовідносини у справі, на яку посилається скаржник (№ 753/16296/14-ц) та у справі, що переглядається (№ 916/3494/19) не є подібними.
Суд також відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц та від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 щодо застосування статей 61, 69, 71 Сімейного кодексу України, оскільки під час розгляду по суті зазначених доводів касаційної скарги Судом встановлено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосовував положення статей 61, 69, 71 Сімейного кодексу України. Крім того, у справах №№ 6-843цс17, 235/9895/15-ц, 404/1515/16-ц, 372/504/17 відмінні від даної справи № 916/3494/19 предмет, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та предмет правового регулювання.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_2 не зазначено та не обґрунтовано у поданій касаційній скарзі.
При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 916/3494/19 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020.
7. Судові витрати
У зв'язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження у справі № 916/3494/19 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 916/3494/19 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді С. В. Бакуліна
О. А. Кролевець