17 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5773/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020р.
у складі колегії суддів: М. А. Дідиченко- головуючий, С. А. Пашкіна, Л. В. Кропивна
за позовом
1. ОСОБА_2 ;
2. ОСОБА_3 ;
3. ОСОБА_4 ;
4. ОСОБА_5 ;
5. ОСОБА_6 ;
6. ОСОБА_7
до ОСОБА_8
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Домінанта Трейд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Вестінтро"
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій ПрАТ "Вестінтро"
1. Короткий зміст позовних вимог та обставини, які передували прийняттю оскаржуваної ухвали
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до господарського суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій №БВ-18/04/12-15 від 12.04.2018, №БВ-18/04/12-20 від 12.04.2018, №БВ-18/04/12-18 від 12.04.2018, №БВ-18/04/12-19 від 12.04.2018, №БВ-18/04/12-16 від 12.04.2018 та №БВ-18/04/12-17 від 12.04.2018 на підставі ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216, 230, 236 Цивільного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про акціонерні товариства".
Позов мотивований тим, що оспорювані договори були укладені з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій, відповідачем в момент вчинення оспорюваних правочинів було умисно введено позивачів (покупців) в оману, шляхом зазначення в договорах відомостей про те, що решта акціонерів ПрАТ «Вестінтро» належним чином повідомлені про продаж відповідачем його пакета акцій.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у справі №910/5773/20 позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення мотивовано тим, що при укладенні договорів купівлі-продажу відповідачем (продавцем) було введено позивачів в оману про те, що решта акціонерів ПрАТ «Вестінтро» належним чином повідомлені про продаж позивачем його пакета акцій згідно зі статутом Товариства, що згідно з ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договорів недійсними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який не був учасником справи, звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у справі №910/5773/20 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваним рішенням було визнано недійсними ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів, емітованих ПрАТ «Вестінто». В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав на ту обставину, що оспорювані договори були укладені в порушення переважного права акціонерів ПрАТ «Вестінтро» на викуп цінних паперів (акцій). Станом на момент укладення оспорюваних договорів ОСОБА_1 був акціонером ПрАТ «Вестінтро» з пакетом акцій у розмірі 16,4613%, а тому володів переважним правом на придбання акцій вказаного товариства, що пропонувалось йому ОСОБА_8 до відчуження пакету акцій третім особам.
Вказані дії ОСОБА_8 , за твердженням апелянта, стали підставою для подання останнім до господарського суду позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про переведення на нього прав та обов'язків покупців простих іменних акцій ПрАТ «Вестінтро» за договорами купівлі-продажу цінних паперів (справа № 910/5349/18), яка рішенням господарського суду міста Києва була задоволена. А тому, за твердженням апелянта, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції фактично вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки оскаржуване рішення, у випадку набуття законної сили, позбавить останнього можливості реалізувати передбачений ст. 7 Закону України «Про акціонерні товариства» спосіб судового захисту порушеного права у вигляді переведення прав та обов'язків покупця за оспорюваними договорами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 було відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5773/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 у справі № 910/5773/20 було закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції у даній справі питання про права і обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалися; мотивувальна та резолютивна частини рішення господарського суду у даній справі не містять висновків про права та обов'язки ОСОБА_1 .
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу від 25.11.2020 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
За твердженням скаржника, рішення суду першої інстанції у даній справі безпосередньо впливає на обсяг прав та на інтереси ОСОБА_1 як акціонера ПрАТ «Вестінтро», оскільки предметом спору у даній справі є недійсність договорів купівлі-продажу акцій від 12.04.2018, тоді як рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/5349/18 від 18.03.2020 переведено на користь ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за вищезгаданими договорами.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги положення ч. 1 ст. 254 ГПК України, якою прямо передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Скаржник стверджує, що набрання законної сили судовим рішенням про визнання вказаних правочинів недійсними унеможливить виконання рішень судів по справі №910/5349/18 про переведення прав та обов'язків покупця в силу передбачених законом наслідків недійсності правочинів, оскільки недійсність оспорюваних договорів призведе до відсутності будь-яких прав та обов'язків за ними.
На думку скаржника, метою даного позову (про визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій) є не захист прав та інтересів позивачів (які жодним чином не порушені), а перешкоджання ОСОБА_1 в реалізації своїх законних прав та інтересів.
Скаржник посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12, та вважає, що суд першої інстанції в резолютивній частині рішення прямо вказав про інтереси скаржника ( ОСОБА_1 ), а саме про договори, перевід прав за якими скаржник ( ОСОБА_1 ) і намагається реалізувати (в межах справи №910/5349/18).
4. Позиції інших учасників справи
ОСОБА_5 у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з її доводами та вважає, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення у справі №910/5773/20 стосувалося лише прав та обов'язків позивачів та відповідача. Тому на думку ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Також у відзиві зазначається, що на даний час рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2020 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №910/5349/18, на які посилається скаржник, скасовані постановою Верховного Суду від 23.02.2021.
Інші учасники справи відзивів чи заперечень на касаційну скаргу в установлені Судом строки не надали.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Господарським судом першої інстанції у даній справі встановлено, що 12.04.2018 між ТОВ «Домінанта Трейд» (брокер), що діяло від імені, в інтересах та за рахунок позивачів (покупців) та ОСОБА_8 (продавець) було укладено договори купівлі-продажу акцій №БВ-18/04/12-15, №БВ-18/04/12-20, №БВ-18/04/12-18, №БВ-18/04/12-19, №БВ-18/04/12-16 та №БВ-18/04/12-17, предметом яких є здійснення брокером купівлі цінних паперів продавця в інтересах та за рахунок покупців.
Відповідно до п. 3.4 договорів від 12.04.2018 продавець заявляє, що на дату підписання даних договорів цінні папери належним чином випущені і зареєстровані, не обтяжені заставою або іншим обтяженням, приватним або публічним, не знаходяться під арештом і не є предметом судового спору. Продавець також заявляє і гарантує, що підписання і виконання даного договору не тягне за собою порушення будь-якого закону, іншого нормативного акту або судового рішення, що набрало сили на момент підписання даного договору. Решта акціонерів ПрАТ «Вестінтро» належним чином повідомлені про продаж належного йому пакета акцій, згідно зі статутом Товариства (п. 3.4 договорів).
Відповідно до п. 6.3 статуту ПрАТ «Вестінтро» акціонери Товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами Товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції. Якщо акціонери Товариства не скористаються переважним правом на придбання всіх акцій, що пропонуються для продажу, протягом визначеного строку, акції можуть бути продані третій особі за ціною та на умовах, що повідомлені акціонерам Товариства.
Задовольняючи позовні вимоги у даній справі про визнання недійсними зазначених вище договорів купівлі-продажу акцій від 12.04.2018, місцевий господарський суд виходив із того, що оспорювані договори купівлі-продажу акцій від 12.04.2018 були укладені з порушенням вимог п. 6.3 статуту ПрАТ «Вестінтро» та ст. 7 Закону України «Про акціонерні товариства».
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України надає право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, зокрема, особам, які не брали участі у справі, але лише в тому випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Водночас на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо зі судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Тобто судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов'язків цієї особи. Судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції був скаржник, або суд мав би вирішити питання про обов'язки чи інтереси цієї особи у відповідних правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, тоді, коли в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або тоді, коли у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12, на яку посилається скаржник.
Отже після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і якщо так - про які саме.
Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.
Як правильно враховано апеляційним господарським судом, результатом визнання недійсними договорів купівлі-продажу в розумінні ч. 1 ст. 216 ЦК України є повернення сторін таких правочинів у первісний стан, який існував до укладення договорів, шляхом обов'язкового повернення кожною із сторін всього одержаного за угодами. Обов'язків у інших осіб у даному випадку не виникає.
Рішення суду першої інстанції у справі № 910/5773/20 стосувалось лише прав та обов'язків позивачів та відповідача, як учасників правочинів купівлі-продажу акцій.
Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки він не є учасником справи, а питання щодо його прав (інтересів, обов'язків) суд не вирішував, мотивувальна та резолютивна частини рішення не містять висновків про права та обов'язки скаржника.
Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції в резолютивній частині рішення прямо вказав про його інтереси, а саме про договори купівлі-продажу, перевід прав за якими скаржник намагається реалізувати (в межах справи №910/5349/18). Згідно із встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами скаржник не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин з укладення договорів купівлі-продажу акцій, не є їх стороною. Тобто обставини додержання чи недодержання в момент вчинення сторонами договорів купівлі-продажу вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема введення в оману відповідачем позивачів щодо відповідних обставин, не залежали від скаржника.
Також Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника про те, що визнання недійсними договорів купівлі-продажу унеможливить фактичне переведення прав покупця за ними, оскільки вони по суті зводяться до того, що оскаржуване рішення може опосередковано вплинути на права, інтереси та обов'язки скаржника, але не доводять безпосереднього вирішення цим рішенням питання про його права, інтереси та/або обов'язки. Крім того Верховний Суд звертає увагу, що на момент ухвалення рішення господарським судом міста Києва від 17.06.2020 у справі №910/5773/20 рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/5349/18, на яке посилається скаржник, не набрало законної сили.
Як правильно зазначено апеляційним судом, наявність справи № 910/5349/18 свідчить лише про використання ОСОБА_1 одного із способів реалізації передбачених Законом України «Про акціонерні товариства» переважних прав як акціонера Товариства.
З огляду на викладене вище, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що висновки суду першої інстанції стосуються лише прав та обов'язків позивачів та відповідача у даній справі, як учасників оскаржуваних правочинів купівлі-продажу.
Зважаючи на відсутність вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , він не є суб'єктом оскарження в розумінні статті 254 Господарського процесуального кодексу України. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку ст. 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .
Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновки суду апеляційної інстанції та не довів наявності неправильного застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування судового рішення.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін ухвали суду апеляційної інстанції.
Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020р. у справі №910/5773/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
В. І. Студенець