29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"09" березня 2021 р. Справа № 924/3/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Білявської Н.О. розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" м. Красилів Хмельницька область
про стягнення 740 282,69грн.
Представники сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Сидорук Д.В. адвокат
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою від 11.01.2021р. відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 02.02.2021р. У підготовчому засіданні 02.02.2021р. оголошено перерву до 15.02.2021р. Ухвалою від 15.03.2021р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.03.2021р.
Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.
АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась із позовом до суду про стягнення із КП "Красилівське підприємство теплових мереж" 740 282,69грн. в т.ч. 620 548,92грн. боргу, 47395,33грн. пені, 32640,77грн. 3% річних, 39 697,67грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору відповідачу було передано у власність природний газ на загальну суму 620 548,92грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, п. 6.1. договору. Як на правову підставу позову, позивач посилається на положення ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264, 265 ГК України.
Відповідач у відзиві на позов вважає безпідставним нарахування пені та інфляційних втрат. Просить зменшити розмір пені на 90% до 4739,53грн. виходячи із того, що відповідно до умов договору відповідач отримував газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; прострочення відповідача зумовлене наявністю заборгованості населення та держави з відшкодування наданих населенню пільг та субсидій перед відповідачем; позивач застосував до відповідача також 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційні нарахування, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів; відсутні докази понесення позивачем збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором; згідно фінансової звітності відповідача останній тривалий час перебуває у скрутному фінансовому становищі.
Повідомляє, що станом на 01.10.2018 р. заборгованість споживачів (населення) перед відповідачем за послуги теплопостачання складала 270 073 грн., за період з 01.10.2017 року по 01.05.2018 року така заборгованість становила 372 869,76 грн., а станом на 01.10.2018 року її розмір склав 217 264,10 грн. Станом на 01.10.2018р. Управління соціального захисту населення Красилівської райдержадміністрації заборгувало відповідачу 43 149,87 грн. з відшкодування субсидій, станом на 01.11.2018р. 38 343,15 грн. з відшкодування субсидій, станом на 01.12.2018р. 25 843 грн. з відшкодування субсидій та 4 628,72 ґрн. з відшкодування пільг окремим категоріям громадян; станом на 01.02.2019р. 24 876 грн. та 4 418 грн. з відшкодування субсидій та пільг окремим категоріям громадян; станом на 01.03.2019р. 10 469,89 грн. та 4 227,03 грн. з відшкодування субсидій та пільг окремим категоріям громадян. Зауважує, що рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради від 06.03.2019 року № 770 відповідачу затверджено заборгованість з різниці, в тарифах на теплову енергію, що надана населенню станом на 01.01.2019 року в сумі 655 859,09 грн. Зазначені вище обставини вважає достатніми для зменшення розміру пені на 90%.
Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, відповідач зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися виходячи з суми боргу, що існувала, на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). З огляду на викладене, у стягненні 47395,33грн. пені та 39 697,67грн. просить відмовити.
Позивач у клопотанні від 09.03.2021р. позовні вимоги підтримує у повному розмірі, просить розглядати справу за відсутності представника.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
11.10.2018р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Красилівським підприємством теплових мереж (споживач) укладено договір постачання природного газу № 1580/18-ТЕ-34, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3. договору необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1. цього договору, споживач визначає самостійно. У п. 2.1 договору зазначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 17.10.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10 тис. куб. метрів.
Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору (п. 2.2. договору).
Згідно п. 2.5. договору у разі коли протягом дії договору у споживача в окремих точках комерційного обліку з'являється інший постачальник/постачальники природного газу, споживач зобов'язаний не менше ніж за 15 днів письмово повідомити про це постачальника, зазначивши в листі ЕІС-коди точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу за цим договором та внести відповідні зміни в пункт 2.1. шляхом підписання додаткової угоди.
Як передбачено п. 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пунктом 3.7 договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоди постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням.
На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб.м крім того, ПДВ - 20%. Усього до сплати разом із ПДВ - 5930,40грн.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
У п. 6.2 договору сторони погодились, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Відповідно до п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Згідно з пп. 6 п. 7.2 договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
У п. 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п. 10.3 договору).
Згідно п. 11.3. договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору, зокрема, усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці 1 п. 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору.
Відповідно до п. 12.1 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018р. до 17.10.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.
24.10.2018р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору якою передбачили, що Постачальник передає споживачу до 01.10.2018р. по 26.10.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 20 тис. куб.м. Також виклали п.12.1 договору у новій редакції та вказали, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018р. до 26.10.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою №2 від 29.10.2018р. сторони узгодили, що Постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 31.10.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 25 тис. куб.м. Крім того, виклали п.12.1 договору у новій редакції та вказали, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018р. до 31.10.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою №3 від 31.10.2018р. сторони узгодили, що Постачальник передає споживачу з 01.11.2018р. по 30.11.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 35 тис. куб.м.
Ціна за 1000куб.м газу з 01.11.2018р. становить 6235,51грн., крім того, ПДВ - 20%. Усього до сплати разом із ПДВ - 7482,61грн.
Викладено підпункти 1) та 3) пункту 6.3 розділу 6. "Порядок та умови проведення розрахунків" у наступній редакції: "1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;"
"3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання."
Також виклали п.12.1 договору у новій редакції та вказали, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018р. до 30.11.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою №4 від 23.11.2018р. викладено розділи 1-12 Договору у новій редакції. Продовжено строк дії договору в частині постачання газу до 30.04.2019р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою №5 від 20.03.2019р. викладено п.2.1 розділу 2 договору у новій редакції та передбачено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 81,091 тис.куб.м.
Додатковою угодою №6 від 20.03.2019р. сторони визначили, що пункти 2.3, 3.2.2., 3.4.2, 3.8.2,, абз. 2 п.п. 3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абзац 5 п.п.5 п.6.2, п.п.8 п.6.2, п.п.4 п.6.3,, абзац 3 п.п.2 п.6.4 договору застосовуються сторонами з 01.03.2019р.; пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, адз.1 п.п. 3.9.2 п.3.9, абзац 4 п.п. 5 п.6.2, абзац 2 п.п. 6.4 договору з 03.03.2019р. втрачають чинність.
Додатковою угодою №7 від 29.03.2019р. по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінено словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відмінку.
Додатковою угодою №8 викладено п.2.1 розділу 2 договору у новій редакції.
Позивачем у матеріали справи надано підписані сторонами та скріплені відтисками печаток акти приймання-передачі природного газу відповідно до договору № 1580/18-ТЕ-34 від 11.10.2018р., а саме: від 31.10.2018р., 30.11.2018р., 31.12.2018р., 31.01.2019р., 28.02.2019р., 31.03.2019р., 30.04.2019р. Всього на суму 620 548,92грн.
Також надано в матеріали справи сформовану позивачем виписку по операціях за договором № 1159/1718-БО-34 від 18.09.2017р. за період з 01.10.2017р. по 30.09.2019р., в якій відображено надходження від відповідача коштів за договором № 1159/1718-БО-34 від 18.09.2017р., всього на суму 6529229,83 грн.
У матеріалах справи також наявні копії: фінансового звіту Красилівського підприємства теплових мереж станом на грудень 2018 рік, балансу на 31 березня 2019 року, на 30.06.2019р., рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 06.03.2019р. №770 "Про затвердження розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Красилівським підприємством теплових мереж", довідки від 27.06.2020р. №28 про заборгованість населення перед "Красилівським ПТМ", актів звіряння розрахунків за надані населенню субсидії по теплопостачанню та ГВП станом на 01.10.2018р., 01.11.2018р., 01.12.2018р., 01.04.2019р., 01.03.2019р., 01.02.2019р., статуту КП Красилівське підприємство теплових мереж, розпорядження Красилівської міської ради від 31.05.2018р. №178/2018-рк "Про призначення Ковальчука О.П. на посаду начальника Красилівського підприємства теплових мереж", контракту з ОСОБА_1 як керівником підприємства, що є у комунальній власності від 31.05.2018р., додаткової угоди від 22.12.2020р. про внесення змін до контракту з керівником підприємства, що є у комунальній власності від 31.05.2018р.
У зв'язку з несплатою вартості поставленого та отриманого природного газу позивач звернувся із даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір постачання природного газу № 1580/18-ТЕ-34 від 11.10.2018р., відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2018 роках природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У п. 5.1 договору (із врахуванням додаткової угоди № 4 від 23.11.2018р. до договору) сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток актами приймання-передачі природного газу а саме: від 31.10.2018р., 30.11.2018р., 31.12.2018р., 31.01.2019р., 28.02.2019р., 31.03.2019р., 30.04.2019р. Всього на суму 620 548,92грн.
Як встановлено судом, у договорі постачання природного газу сторони прямо передбачили обов'язок споживача в будь-якому випадку своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору.
Однак, відповідачем вартість отриманого газу не сплачена, що також не заперечується відповідачем у відзиві на позов.
З огляду на викладене, вимога про стягнення 620548,92грн. вартості отриманого газу, є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.
У зв'язку із несвоєчасним здійсненням розрахунків за поставлений газ позивач просить стягнути з відповідача 47395,33грн. пені, 32640,77грн. 3% річних, 39 697,67грн. інфляційних втрат.
За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони у п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018р.) передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1., 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом здійснено перерахунок пені у системі "Законодавство" по кожному акту приймання-передачі природного газу, та встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 47395,33грн. пені нараховані в межах суми, допустимої до стягнення, а отже дана вимога є правомірною та такою що підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних в системі "Законодавство", вважає правомірною до стягнення суму 3% річних у розмірі 32640,77 грн.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №м14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат в системі "Законодавство", вважає правомірною до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 39697,67 грн., зважаючи на позицію Верховного Суду викладену у постанові у справі № 905/600/18 від 05.07.2019р.
Крім того, зважаючи на викладене, доводи відповідача про те, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем застосовано суму боргу збільшену на індекс інфляції попереднього місяця, не знайшли свого підтвердження.
Пунктом 3 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України серед загальних засад цивільного законодавства встановлено свободу договору.
При цьому, частиною 1 статті 12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до положень ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Зазначене кореспондується з положеннями статті 627 ЦК України, якими визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Ст. 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу та беручи на себе зобов'язання оплачувати вартість природного газу, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання вказаних ним обставин, що впливали на незадовільний фінансовий стан підприємства.
Уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов'язки, які відображені в його умовах.
Крім того, відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.03.2019р. у справі № 905/1851/17.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір пені на 90%. В обґрунтування даного клопотання відповідач вказує, що відповідно до умов договору відповідач отримував газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; прострочення відповідача зумовлене наявністю заборгованості населення та держави з відшкодування наданих населенню пільг та субсидій перед відповідачем; позивач застосував до відповідача також 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційні нарахування, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів; відсутні докази понесення позивачем збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором; згідно фінансової звітності відповідача останній тривалий час перебуває у скрутному фінансовому становищі.
Повідомляє, що станом на 01.10.2018 р. заборгованість споживачів (населення) перед відповідачем за послуги теплопостачання складала 270 073 грн., за період з 01.10.2017 року по 01.05.2018 року така заборгованість становила 372 869,76 грн., а станом на 01.10.2018 року її розмір склав 217 264,10 грн. Станом на 01.10.2018р. Управління соціального захисту населення Красилівської райдержадміністрації заборгувало відповідачу 43 149,87 грн. з відшкодування субсидій, станом на 01.11.2018р. 38 343,15 грн. з відшкодування субсидій, станом на 01.12.2018р. 25 843 грн. з відшкодування субсидій та 4 628,72 ґрн. з відшкодування пільг окремим категоріям громадян; станом на 01.02.2019р. 24 876 грн. та 4 418 грн. з відшкодування субсидій та пільг окремим категоріям громадян; станом на 01.03.2019р. 10 469,89 грн. та 4 227,03 грн. з відшкодування субсидій та пільг окремим категоріям громадян.
Зауважує, що рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради від 06.03.2019 року № 770 відповідачу затверджено заборгованість з різниці, в тарифах на теплову енергію, що надана населенню станом на 01.01.2019 року в сумі 655 859,09 грн.
Стосовно зменшення розміру пені судом враховується, що частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У частині 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).
Питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Беручи до уваги вищенаведене, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, урахувавши наведені положення законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій та їх зменшення у цьому випадку, зокрема, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань за договором, наслідки порушення зобов'язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, незначний розмір у співвідношенні до суми заборгованості, судом не встановлено виняткових обставин для зменшення розміру пені. За таких обставин клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному розмірі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" м. Красилів Хмельницька область про стягнення 740 282,69грн. задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж" (вул. Богдана Хмельницького, 2 м. Красилів Хмельницька область, код ЄДРПОУ 14151814) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720) - 620548,92грн. боргу, 47395,33грн. пені, 32640,77грн. 3% річних, 39697,67грн. інфляційних втрат, 11104,24грн. витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.03.2021р.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6), 3 - відповідачу (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Богдана Хмельницького, 2).