29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"05" березня 2021 р. Справа № 924/1077/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Сороки Д.В., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр", м. Нетішин
про стягнення 456 651,99 грн. заборгованості
Представники учасників справи:
Від позивача: Чешовський В.А. представник за довіреністю від 23.12.2020
Від відповідача: Загребельний В.В. згідно ордеру (в режимі відеоконференції)
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 456 651,99 грн. витрат, пов'язаних з роботою квиткового касира за договором про надання послуг по організаційно-технічному забезпеченню функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 02.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на "02" листопада 2020 р.
Ухвалою Господарського суду області від 02.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 30.11.2020р.
У судовому засіданні 30.11.2020р. постановлено ухвалу (занесено до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в судовому засіданні на 11:00 год. "07" грудня 2020 року.
Згідно довідки від 07.12.2020р. судове засідання по справі №924/1077/20 призначене на 07.12.2020р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 07.12.2020р. по 23.12.2020р. перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
Ухвалою суду від 28.12.2020 р. підготовче засідання у справі призначено на 04.01.2021 р.
Згідно довідки від 04.01.2021р. судове засідання по справі №924/1077/20 призначене на 4.01.2021 р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 04.01.2021р. по 11.01.2021р. перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
Ухвалою суду від 13.01.2021р. підготовче засідання у справі призначено на 01.02.2021 р.
Ухвалою суду від 01.02.2021р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2021р.
18.02.2021р. судом поставнолено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви в судовому засіданні на "22" лютого 2021 року.
22.02.2021р. суд постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви у судовому засіданні до "05" березня 2021 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що в 2013 році між комунальним підприємством Нетішинської міської ради «Торговий центр» (Сторона 2) та Козятинською дирекцією залізничних перевезень Південно-Західної залізниці (Сторона 1) був укладений договір №ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року про надання послуг з організаційно - технічного забезпечення функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних Документів на пасажирські поїзди. Ініціатором укладання даного договору було комунальне підприємство Нетішинської міської ради «Торговий центр», а підставою для укладання вказаного договору була та обставина, що каси з продажу залізничних квитків знаходяться на станції Кривин регіональної філії «Південно-Західна залізниця», яка розташована на відстані 7,0 км від міста Нетішин, що в свою чергу створювало незручності для мешканців міста в придбанні квитків.
Стверджує, що згідно умов Договору Сторона 2 зобов'язалася надавати Стороні 1 послуги по Організаційно - технічному забезпеченню функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди, а Сторона 1 зобов'язалася оплачувати ці Послуги відповідно до умов цього Договору. Згідно пункту 9.2. Договору філія квиткової каси з продажу проїзних документів може функціонувати за умови обслуговування нею щомісячно понад 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення в т.ч обслуговування філією меншої кількості пасажирів, Сторона 1 має право в односторонньому порядку достроково розірвати даний Договір. Між Сторонами були підписані щомісячні акти, якими було підтверджено продаж квитків в кількості менше ніж 3000 шт. за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року. Пунктом 5.2. вказаного Договору передбачено, що у разі виявлення збитковості роботи квиткової каси за звітний місяць (невідповідності її критеріям, встановленим в п. 9.2 Договору) Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 витрати, пов'язані з роботою квиткового касира згідно Акту, підписаного представниками Сторін, та на підставі виставленого Стороною 1 рахунку, протягом трьох банківських днів.
Також наголошує на тому, що в тексті Договору №ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року не вказано дати початку перебігу терміну, з якого кредитор має право вимагати оплати, і також не зазначено до якої дати сторона договору повинна здійснити оплату. Але, відповідно до статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язків не встановлено, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. 19.08.2020 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою підписати акт збитковості роботи філії квиткової каси за період з 01.08.2017року по 19.11.2019 року (включно) та перерахувати суму витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів. Станом на час подання позовної заяви відповіді на претензію не було отримано, кошти на розрахунковий рахунок залізниці не були перераховані.
У відзиві на позов відповідач не визнає позову, зазначає, що Відповідач не укладав договору із Козятинською дирекцією залізничних перевезень Південно-Західної залізниці . 01.01.2013р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно - Західна залізниця» (далі - Сторона-1, Позивач) та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради «Торговий центр» (далі - КП НМР «Торговий центр», Сторона - 2, Відповідач) був укладений договір № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ. 26.12.2015 р. між Стороною-1 та Стороною-2 була підписана Додаткова угода № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ Д1 до Договору № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 р.
Наголошує на тому, що 17.12.2015 р. щодо виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень були внесені відомості до ЄДРПОУ про закриття відокремленого підрозділу. Відповідно до преамбули Додаткової угоди остання підписувалась у зв'язку з реорганізацією Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» шляхом злиття відповідно до Постанови КМУ від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». У відповідності до п. 1 Додаткової угоди Сторони домовилися змінити найменування Сторони-1 за текстом та в реквізитах Договору, а також у тексті всіх додатків до Договору на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця». З вказаного вбачається, що стороною Договору було ПАТ «Українська залізниця», а не ПАТ «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень.
Стверджує, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2020 р. по справі № 924/1109/19 за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Торговий центр» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно- західна залізниця» про стягнення боргу також було встановлено, що Договір був укладений між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно- Західна залізниця», правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця», та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради «Торговий центр».
Наголошує на тому, що 25.08.20 р. Відповідач отримав претензію Позивача на суму 468 989,51 грн. 23.09.20 p., а саме в межах місячного строку, передбаченого ст.222 ГК України, Відповідач надіслав відповідь на претензію від 11.08.2020 р. № 09-2/64, яка 25.09.2020 була отримана Позивачем.
Також звертає увагу суду на те, що у Позивача відсутнє право вимоги на відшкодування витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів .Витрати, пов'язані з роботою квиткового касира визначені п.5.2 Договору як господарська відповідальність, однак позовна заява не містить доказів протиправної поведінки Відповідача та його вини у заподіянні збитків для Позивача, тому у діях Відповідача відсутній склад господарського правопорушення, що в свою чергу унеможливлює відповідальність Відповідача.
Наголошує на тому, що до позовної заяви додані акти за період вересень 2017 - жовтень 2019 p., що свідчить про надання Стороною -2 послуг за Договором в повному обсязі та без зауважень Сторони-1. В свою чергу, Сторона-1 не виконувала належним чином своїх зобов'язань за Договором. Так, рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2020 р. по справі № 924/1109/19 було стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Торговий центр» (код ЄДРПОУ 30769546, місцезнаходження: пр-т Незалежності, буд.22, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100) борг в розмірі - 168 966,00 грн., три проценти річних від простроченої суми становить - 2161,00 грн., пеню - 23761,69 грн., інфляційні втрати - 2367,76 грн., а всього - 197256,45 грн., судовий збір у розмірі 2958,85 грн.
Стверджує, що позивач не заявляв про виявлену збитковість робочої каси за результатами звітного місяця протягом вересня 2017 року - вересня 2019 років. Сторони у Договорі домовились про строки виявлення збитковості роботи квиткової каси, а саме за результатами роботи квиткової каси у звітному місяці. Тобто, стверджуючи, що робота квиткової каси була збитковою протягом серпня 2017- жовтня 2019 р. (27 місяців) Позивач мав ініціювати складення 27 актів за результатами роботи квиткової каси у звітному місяці. Проте, Позивач не зазначав про збитковість роботи квиткової каси по закінченню звітного місяця протягом вересня 2017 року - вересня 2019 . Лише, 23.09.2019 р. листом № 574 Позивач вперше повідомив про свою збитковість. Сторони не домовлялись про можливість виявляти збитковість роботи квиткової каси за інший звітний період, аніж звітний місяць. Позивач до позовної заяви додав лише один акт від 11.08.2020 р. в якому йдеться про збитковість квиткової каси з серпня 2017 р. по жовтень 2019 p., що не відповідає вимогам п.5.2 Договору. Відтак, не заявивши про збитковість роботи квиткової каси за результатами роботи квиткової каси за звітний місяць, Позивач втратив таке право станом на вересень 2020 року. Збитковість господарської діяльності Позивача є його ризиком як суб'єкта господарювання.
Відповідач наголошує на тому, що позивачем не подані належні, вірогідні та достовірні докази, які у своїй сукупності свідчать про виникнення у Відповідача обов'язку оплачувати витрати, пов'язані з роботою квиткових касирів. Подані Позивачем докази, щодо підтвердження обов'язку Відповідача відшкодовувати такі витрати, а саме претензія від 11.08.2020 р. із додатками, рахунок № 81/354 від 11.08.2020 p., акт від 11.08.2020 p., довідки про доходи найманих працівників Позивача, накази про їх переведення, є дефектними та викликають сумнів в їх належності, допустимості, вірогідності та достовірності.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» є правонаступником Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», претензія була підписана уповноваженими особами в межах наданих їм довіреністю повноважень.
Також наголошує, що вимога щодо відшкодування витрат, пов'язаних з роботою квиткового касира, у разі обслуговування касою менше ніж 3000 пасажирів в місяць, передбачена пунктами 5.2 та 9.2 Договору отже, є обов'язковою до виконання Відповідачем, на виконання умов договору між сторонами були підписані акти надання послуг за період з вересня 2017 року по жовтень 2019 року, в яких кількість проданих квитків за кожний місяць була менше 3000 шт. Дані обставини були підтвердженні рішеннями судів, які набрали законної силу у справах №910/1109/20 та №910/7818/20.
У запереченні проти відповіді на відзив відповідач зазначає, що витрати, пов'язані з роботою квиткового касира визначені п.5.2 Договору як господарська відповідальність, однак позовна заява не містить доказів протиправної поведінки Відповідача та його вини у заподіянні збитків для Позивача, тому у діях Відповідача відсутній склад господарського правопорушення, що в свою чергу унеможливлює відповідальність Відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 по справі № 910/7818/20 (за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Торговий центр» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 22 427,54 грн.), рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2020р. по справі № 924/1109/19 - 01.01.2013 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно- Західна залізниця" (Сторона 1) та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Сторона 2) було укладено Договір № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ, відповідно до умов якого Сторона 2 зобов'язується надавати Стороні 1 послуги по організаційно-технічному забезпеченню функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди останньої, а Сторона 1 обов'язується оплачувати ці послуги відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п.3.1 Договору Сторона 1 здійснює оплату послуг Сторони 2 шляхом перерахування на поточний рахунок останньої грошової суми у розмірі 9,0 грн. (дев'ять грн. 00 коп.) за кожне місце, з якого береться комісійний збір і яке було реалізовано відповідачем по цьому Договору у звітному місяці крім проїзних документів, вартість яких сплачена через мережу Інтернет, далі по тексту вартість послуг.
Перерахування здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним згідно акту (актів), підписаного (підписаних) повноважними представниками Сторін (п.3.2. Договору).
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку порушення Стороною 1 пункту 3.2 цього Договору, остання сплачує Стороні 2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі виявлення збитковості роботи квиткової каси за звітний місяць (невідповідності її критеріям, встановленим в п. 9.2 Договору) Сторона 2 (Відповідач) відшкодовує Стороні 1 (Позивач) витрати, пов'язані з роботою квиткового касира згідно Акту, підписаного представниками Сторін, та на підставі виставленого Стороною 1 (Позивач) рахунку, протягом трьох банківських днів.
Згідно п. 9.2 Договору філія квиткової каси з продажу проїзних документів може функціонувати за умови обслуговування нею щомісячно понад 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення.
Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 р. (п.8.1 Договору)
22.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно- Західна залізниця" (Сторона 1) та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Сторона 2) було укладено Додаткову угоду № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ Д1 до Договору № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року, відповідно до преамбули якої остання підписувалась у зв'язку з реорганізацією Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" шляхом злиття відповідно до Постанови КМУ від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
У відповідності до п. 1 Додаткової угоди сторони домовилися змінити найменування Сторони-1 за текстом та в реквізитах Договору, а також у тексті всіх додатків до Договору на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року складено відповідні акти про продаж квитків в кількості менше ніж 3000 шт. Зазначені акти підписані касиром, начальником станції, директором Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр".
19.08.2020 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою підписати акт збитковості роботи філії квиткової каси за період з 01.08.2017 року по 19.11.2019 року (включно) та перерахувати суму витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів.
Позивачем було встановлено невідповідність роботи філії квиткової каси згідно п. 5.2 Договору: обслуговування нею за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року менше 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення відповідно до місячних актів про роботу кас продажу проїзних документів, а саме:
Серпень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1931,
Вересень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1933,
Жовтень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1747,
Листопад 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1323,
Грудень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1768,
Січень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1537,
Лютий 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1425,
Березень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1421,
Квітень 2018- кількість проданих квитків (шт.) - 1745,
Травень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -2119,
Червень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -2391,
Липень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -2391,
Серпень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1601,
Вересень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1385,
Жовтень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1600,
Листопад 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1571,
Грудень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1757,
Січень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1557,
Лютий 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1451,
Березень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1646,
Квітень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1678,
Травень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -2181,
Червень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -2155,
Липень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1792,
Серпень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1611,
Вересень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1550,
Жовтень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1396.
Таким чином, позивач вважаючи, що філією квитковою каси за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року було здійснено обслуговування менше 3000 пасажирів, які сплатили комісійний збір за оформлення звернувся із вказаним позовом до суду. При цьому, додавши у матеріали справи копію довідки про доходи касира ОСОБА_1 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р-ргудень 2017р., копію довідки про доходи касира ОСОБА_1 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р- листопад 2019р., копію довідки про доходи касира ОСОБА_2 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р. - грудень 2017р., копію довідки про доходи касира ОСОБА_2 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р. - листопад 2019р., копії наказів на квиткових касирів; копію довідки № 09-2/89 від 25.09.2020р.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно п. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 p. № 4442-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 5.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» реорганізовано шляхом злиття у публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
Відповідно до п. 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 № 512-Ц/од 30.11.2015 є датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) та підприємств і установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, одним з яких є ДТГО «Південно- Західна залізниця».
З 01.12.2015 розпочало господарську діяльність Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», яке відповідно до п., 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938) є правонаступником усіх прав та обов'язків ДТГО «Південно-Західна залізниця».
Рішенням правління публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 16.11.2015 р. (протокол № 5) затверджено Положення про регіональну філію «Південно-Західна залізниця» публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до постанови КМУ від 31.10.2018 № 938 було змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та найменування - Акціонерне товариство «Українська залізниця» та викладено Статут в новій редакції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 13 та частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 по справі № 910/7818/20 (за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Торговий центр» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 22 427,54 грн.), рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2020р. по справі № 924/1109/19 - 01.01.2013 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (Сторона 1) та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Сторона 2) було укладено Договір № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ, відповідно до умов якого Сторона 2 зобов'язується надавати Стороні 1 послуги по організаційно-технічному забезпеченню функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди останньої, а Сторона 1 обов'язується оплачувати ці послуги відповідно до умов цього Договору.
Тобто укладений 01.01.2013 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно- Західна залізниця" (Сторона 1) та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Сторона 2) Договір є договором про надання послуг .
Згідно з п.3.1 Договору Сторона 1 здійснює оплату послуг Сторони 2 шляхом перерахування на поточний рахунок останньої грошової суми у розмірі 9,0 грн. (дев'ять грн. 00 коп.) за кожне місце, з якого береться комісійний збір і яке було реалізовано відповідачем по цьому Договору у звітному місяці крім проїзних документів, вартість яких сплачена через мережу Інтернет, далі по тексту вартість послуг.
Перерахування здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним згідно акту (актів), підписаного (підписаних) повноважними представниками Сторін (п.3.2. Договору).
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку порушення Стороною 1 пункту 3.2 цього Договору, остання сплачує Стороні 2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 р. (п.8.1 Договору)
22.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно- Західна залізниця" (Сторона 1) та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Сторона 2) було укладено Додаткову угоду № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ Д1 до Договору № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року, відповідно до преамбули якої остання підписувалась у зв'язку з реорганізацією Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" шляхом злиття відповідно до Постанови КМУ від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
У відповідності до п. 1 Додаткової угоди сторони домовилися змінити найменування Сторони-1 за текстом та в реквізитах Договору, а також у тексті всіх додатків до Договору на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
Згідно з ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Тому судове рішення у справі № 910/7818/20, 924/1109/19 - не може бути поставлене під сумнів, а прийняте рішення не може їм суперечити, обставини, встановлені у цих рішеннях не потребують доказування.
Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі виявлення збитковості роботи квиткової каси за звітний місяць (невідповідності її критеріям, встановленим в п. 9.2 Договору) Сторона 2 (Відповідач) відшкодовує Стороні 1 (Позивач) витрати, пов'язані з роботою квиткового касира згідно Акту, підписаного представниками Сторін, та на підставі виставленого Стороною 1 (Позивач) рахунку, протягом трьох банківських днів.
Згідно п. 9.2 Договору філія квиткової каси з продажу проїзних документів може функціонувати за умови обслуговування нею щомісячно понад 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року складено відповідні акти про продаж квитків в кількості менше ніж 3000 шт. Зазначені акти підписані касиром, начальником станції, директором Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр".
Відповідно статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язків не встановлено, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
19.08.2020 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою підписати акт збитковості роботи філії квиткової каси за період з 01.08.2017 року по 19.11.2019 року (включно) та перерахувати суму витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів. Претензія підписана В.К.Буцерога (начальником Козятинської дирекції залізничних перевезень ) та В.Г. Микитенко (першим заступником начальника Козятинської дирекції залізничних перевезень).
При цьому, у матеріали справи позивачем надано довіреність АТ "Українська залізниця" в особі директора виконавчого регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства "Українська залізниця" та в особі заступника директора виконавчого регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства "Українська залізниця" №1296 від 25.06.2020р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі .
Згідно пункту 1 довіреності уповноважені особи мають: «право діяти від імені довірителя (AT «Укрзалізниця»), представляти інтереси довірителя, в тому числі Філії, її структурних підрозділів у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, державних і громадських організаціях, органах державної влади та місцевого самоврядування, вести претензійну роботу, засвідчувати копії документів (пп.5,6). Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що претензія з вимогою підписати акт збитковості роботи філії квиткової каси за період з 01.08.2017 року по 19.11.2019 року (включно) та перерахувати суму витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів від 11.08.2020р. підписана не уповноваженими особами.
Позивачем було встановлено збитковість (невідповідність) роботи філії квиткової каси згідно п. 5.2 Договору: обслуговування нею за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року менше 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення відповідно до місячних актів про роботу кас продажу проїзних документів, а саме:
Серпень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1931,
Вересень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1933,
Жовтень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1747,
Листопад 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1323,
Грудень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1768,
Січень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1537,
Лютий 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1425,
Березень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1421,
Квітень 2018- кількість проданих квитків (шт.) - 1745,
Травень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -2119,
Червень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -2391,
Липень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -2391,
Серпень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1601,
Вересень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1385,
Жовтень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1600,
Листопад 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1571,
Грудень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1757,
Січень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1557,
Лютий 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1451,
Березень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1646,
Квітень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1678,
Травень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -2181,
Червень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -2155,
Липень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1792,
Серпень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1611,
Вересень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1550,
Жовтень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1396.
Судом враховано, що відповідно до п. 5.2. Договору сторони передбачили, що збитковість роботи квиткової каси повинна мати місце за звітний місяць. Як вбачається із матеріалів справи актами було встановлено збитковість (невідповідність) роботи філії квиткової каси згідно п. 5.2 Договору саме за звітні місяці. Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що позивач не заявляв про виявлену збитковість робочої каси за результатами звітного місяця протягом вересня 2017 року - вересня 2019 років.
Також на думку відповідача, позивач мав ініціювати складення 27 актів за результатами роботи квиткової каси у звітному місяці. Проте, Позивач не зазначав про збитковість роботи квиткової каси по закінченню звітного місяця протягом вересня 2017 року - вересня 2019 . Лише, 23.09.2019 р. листом № 574 Позивач вперше повідомив про свою збитковість.
З цього приводу судом наголошується на тому, що у матеріалах справи наявні акти про обслуговування філією квиткової каси з продажу проїзних квитків щомісячно менше 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення за період вересня 2017 року - жовтень 2019. Вказані акти підписані касиром, начальником станції та директором КП НМР "Торговий центр" без зауважень.
Також 19.08.2020 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою підписати акт збитковості роботи філії квиткової каси за період з 01.08.2017 року по 19.11.2019 року (включно) та перерахувати суму витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів, що не заперечується відповідачем.
У запереченні проти відповіді на відзив відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів протиправної поведінки відповідача та його вини у заподіянні збитків , тому у діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, що в свою чергу унеможливлює відповідальність відповідача. З приводу таких тверджень відповідача судом звертається увага на те що відповідно до п. 5.2. Договору передбачено, що у разі виявлення збитковості роботи квиткової каси за звітний місяць (невідповідності її критеріям, встановленим в п. 9.2 Договору) Сторона 2 (Відповідач) відшкодовує Стороні 1 (Позивач) витрати, пов'язані з роботою квиткового касира згідно Акту, підписаного представниками Сторін, та на підставі виставленого Стороною 1 (Позивач) рахунку, протягом трьох банківських днів.
Згідно п. 9.2 Договору філія квиткової каси з продажу проїзних документів може функціонувати за умови обслуговування нею щомісячно понад 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення. Сторони укладаючи договір обумовили виникнення обов'язку у відповідача сплати витрати, пов'язані з роботою квиткового касира у випадку обслуговування філією квиткової каси з продажу проїзних квитків щомісячно менше 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення.
Враховуючи вищевикладене, загальна сума витрат пов'язаних з роботою квиткових касирів за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року у філії квиткової каси, де Позивачем виявлено збитковість (невідповідність) роботи складає 456 651,99 грн. відповідно до довідки про доходи касира ОСОБА_1 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р-ргудень 2017р., довідки про доходи касира ОСОБА_1 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р- листопад 2019р., довідки про доходи касира ОСОБА_2 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р-ргудень 2017р., довідки про доходи касира Столярчук О.В. від 21.07.2020р. за період серпень 2017р- листопад 2019р., наказів на квиткових касирів; довідки №09-2/89 від 25.09.2020р. Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що довідки про доходи найманих працівників позивача, накази про їх переведення, є дефектними та викликають сумнів в їх належності, допустимості, вірогідності та достовірності.
Доказів сплати 456 651,99 грн. відповідачем суду не надано.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з роботою квиткових касирів за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року в сумі 456 651,99 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18), Постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року справа № 756/1381/17-ц провадження № 61-30637св18 міститься висновок, що: «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідачем здійснено неправильну юридичну кваліфікацію договірних відносин сторін і не враховано, що передбачений у пункті 5.2. договору обов'язок відповідача щодо сплати витрат, пов'язаних з роботою квиткового касира у випадку обслуговування філією квиткової каси з продажу проїзних квитків щомісячно менше 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення не є тотожним цивільно-правовому інституту «збитків».
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що у «відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
У разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party)».
У пункті п. 5.2. Договору сторонами обумовлено, що лише у разі виявлення збитковості роботи квиткової каси за звітний місяць (невідповідності її критеріям, встановленим в п. 9.2 Договору) Сторона 2 (Відповідач) відшкодовує Стороні 1 (Позивач) витрати, пов'язані з роботою квиткового касира згідно Акту, підписаного представниками Сторін, та на підставі виставленого Стороною 1 (Позивач) рахунку, протягом трьох банківських днів.
Згідно п. 9.2 Договору філія квиткової каси з продажу проїзних документів може функціонувати за умови обслуговування нею щомісячно понад 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення. Сторони укладаючи договір обумовили виникнення обов'язку у відповідача сплати витрати, пов'язані з роботою квиткового касира у випадку обслуговування філією квиткової каси з продажу проїзних квитків щомісячно менше 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності» доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними ніж ті, що подані відповідачем.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з нормою п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, наявні підстави для покладення на відповідача судових витрат у справі, понесених позивачем.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" (30100, м. Нетішин, пр-т Незалежності, буд. 22, код 30769546) на користь акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) 456 651,99 грн. (чотириста п'ятдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят одну гривню 99 коп.) витрат, пов'язаних з роботою квиткового касира та 6849,78 грн. (шість тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 78 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 15.03.2021р.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - позивачу (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, буд. 6)
4- відповідачу(30100, м. Нетішин, пр-т Незалежності, буд. 22),
Всім рек. з повід.