Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4114/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, Б. Хмельницького, 6)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс" (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 45-Б, офіс 14)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс", в якому просить стягнути з відповідача борг у загальній сумі 1407792,30 грн., у тому числі: основний борг у сумі 1026571,77 грн.; пеня у сумі 248260,28 грн.; три проценти річних у сумі 80640,86 грн.; інфляційні втрати у сумі 52319,39 грн. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 1547/18-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 10.10.2018 в частині своєчасної оплати за переданий газ.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на "12" січня 2021 р. о 14:20 год.
06.01.2021 відповідачем до канцелярії суду подано заяву за вх. № 274, в якій заявник просив ознайомитись з матеріалами справи, продовжити процесуальні строки, встановлені ухвалою від 06.01.2020, та відкласти підготовче засідання для можливості подання відзиву.
Заяву долучено судом до матеріалів справи.
06.01.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява (вх.№213 від 06.01.2021) про участь в судовому засіданні позивача (представника позивача) в режимі відеоконференції поза межами приміщення господарського суду Харківської області.
Розпорядженням керівника апарату суду №16/2021 від 06.01.2021 у зв'язку з відпусткою судді Суслової В.В. призначено повторний автоматизований розподіл заяви (вх.№213 від 06.01.2021) у справі №922/4114/20.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2021 для розгляду заяви (вх.№213 від 06.01.2021) у справі №922/4114/20 визначено суддю Пономаренко Т.О..
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.01.2021 заяву (вх.№213 від 06.01.2021) представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь в судовому засіданні представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення господарського суду Харківської області задоволено.
В підготовчому засіданні 12.01.2021 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та надано строк відповідачу на подання відзиву на позовну заяву до 25.01.2021, на підставі п. 3 ч. 2. ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.01.2021 о 14:00 год.
19.01.2021 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за вх. № 1034
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2021 заяву представника АТ "НАК "Нафтогаз України" (вх. № 1034 від 19.01.2021) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
25.01.2021 відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позов за вх. № 1830, в якому відповідач просить закрити провадження у справі № 922/4114/20 в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "Жилкомсервіс Плюс" 62071,77 грн. основного боргу та надати розстрочку щодо сплати суми боргу на один календарний рік - рівними частинами на 12 місяців.
Окрім того, 25.01.2021 відповідачем до канцелярії суду подано заяву за вх. № 1834, в якій відповідач просить надати відповідачу розстрочку щодо сплати суми боргу на один календарний рік - рівними частинами на 12 місяців із зазначенням про це у резолютивній частині рішення.
Відзив та заява долучені судом до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 26.01.2021 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.02.2021 о 14:45 год.
04.02.2021 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за вх. № 618, в якій представник позивача просив провести судове засідання по справі № 922/4114/20, призначене на 16.02.2021 о 14:45, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеозв'язку EаsyCon.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2021 заяву представника АТ "НАК "Нафтогаз України" (вх. № 618 від 04.02.2021) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
09.02.2021 від позивача до канцелярії суду надійшли заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення суду за вх. №3161, які долучено судом до матеріалів справи.
15.02.2021 відповідачем до канцелярії суду подано відповідь на заперечення позивача на заяву про розстрочку виконання рішення суду за вх. № 3729, яка долучена до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 16.02.2021 у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.02.2021 о 16:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "16" березня 2021 р. о 14:20 год.
09.03.2021 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за вх. №1314, в якій представник позивача просить провести судове засідання по справі № 922/4114/20, призначене на 16.03.2021 о 14:20 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеозв'язку EаsyCon.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2021 заяву представника АТ "НАК "Нафтогаз України" (вх. № 1314 від 09.03.2021) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
В призначене судове засідання по суті 16.03.2021 сторони своїх представників не направили, про причину неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
10 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс" (споживачем, відповідачем) був укладений договір №1547/18-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).
Також, між сторонами були укладені наступні додаткові угоди до договору: № 1 від 22.10.2018; №2 від 27.10.2018; №3 від 01.11.2018; №4 від 27.11.2018; №5 від 18.03.2019; №6 від 29.03.2019; № 7 від 18.04.2019; № 8 від 23.04.2019№ 9 від 22.05.2019; № 10 від 30.05.2019; № 11 від 25.06.2019; № 12 від 25.06.2019; № 13 від 22.07.2019; № 14 від 30.08.2019; № 15 від 12.09.2019.
За умовами п.1.1. Договору №1547/18-ТЕ-32 постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору ( в редакції Додаткової угоди № 4).
Згідно п.1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 5378704,55 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.10.2018 за жовтень 2018 року на суму 84674,26 грн.;
- від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 736289,02 грн.;
- від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 1355303,06 грн.;
- від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 1430271,35 грн.;
- від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 1065763,39 грн.;
- від 31.03.2019 за березень 2019 року на суму 706119,13 грн.;
- від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 284,34 грн.
Пунктом 5.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 4 до договору, було встановлено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Позивач зазначає, що відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводились не своєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1026571,77 грн., яка за твердженнями позивача не була сплачена відповідачем.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача борг у загальній сумі 1407792,30 грн., у тому числі: основний борг у сумі 1026571,77 грн.; пеня у сумі 248260,28 грн.; три проценти річних у сумі 80640,86 грн.; інфляційні втрати у сумі 52319,39 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Тобто, законодавець покладає на постачальника обов'язок здійснити поставку товару, а споживач зобов'язаний його прийняти і оплатити.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що за Договором № 1547/18-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 10.10.2018 позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 5 378 704,55 грн., за який відповідач розрахувався частково. На підтвердження проведення часткової оплати позивачем до суду надані банківські виписки по рахунку за період з 07.11.2018 по 15.10.2019.
Згідно розрахунків позивача сума основного боргу відповідача за Договором № 1547/18-ТЕ-32 складає 1 026571,77 грн.
Проте, з банківських виписок (т.2 а.с. 60-61), які були надані відповідачем, вбачається, що 29.10.2020 відповідачем на рахунок позивача було перераховано 16571,77 грн., а 30.10.2020 відповідачем було перераховано 20000,00 грн., як оплату за постачання природного газу за Договором № 1547/18-ТЕ-32 від 10.10.2018. Тобто, сума основного боргу у розмірі 36571,77 грн. була перерахована відповідачем ще до подачі позову до суду та зазначена оплата не була врахована позивачем під час здійснення розрахунку суми основного боргу. А отже, вказане свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 36571,77 грн., у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідачем було сплачено за Договором № 1547/18-ТЕ-32 від 10.10.2018 суму у розмірі 25500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 25.01.2021.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, приймаючи до уваги сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 25500,00 грн., суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК в частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 25500,00 грн.
В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми основного боргу за Договором № 1547/18-ТЕ-32 від 10.10.2018 у розмірі 964500,00 грн., при цьому вказана сума заборгованості відповідачем не спростовується.
За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 964500,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 248260,28 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. договору (в редакції Додаткової угоди № 4) було передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За приписом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зважаючи на прострочення відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого природного газу, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 248260,28 грн. за період з 26.12.2018 по 25.11.2019 (окремо по кожному зобов'язанню).
Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 248260,28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 80640,86 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 52319,39 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 80640,86 грн. за період з 26.12.2018 по 30.09.2020 та інфляційні втрати у розмірі 52319,39 грн.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 80640,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 52319,39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 964 500,00 грн., пені у сумі 248 260,28 грн., 3% річних у сумі 80 640, 86 грн., інфляційних втрат в сумі 52 319,39 грн. В частині стягнення основного боргу у розмірі 36571,77 грн. - суд відмовляє у задоволенні. В частині стягнення основного боргу у розмірі 25500,00грн. - закриває провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим судовий збір покладається на відповідача у розмірі 20185,80 грн. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 548,58 грн. залишаються за позивачем.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
А отже, суд звертає увагу, що враховуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог у розмірі 25 500, 00 грн., судовий збір у розмірі 382,50 грн. підлягає поверненню з державного бюджету за відповідним клопотанням позивача.
Розглянувши клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення на 12 місяців, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою стягувача суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду.
Відповідно до частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до пункту 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що протягом багатьох останніх років ТОВ "Жилсервіс Плюс" здійснює придбання природного газу для потреб дахових котельних багатоквартирних житлових будинків по пр. Науки, 45-Б та 45/3 у м. Харкові, власниками яких є всі власники квартир в цих будинках. Придбання газу здійснюється виключно на користь та в інтересах мешканців Будинків. Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилсервіс Плюс" не отримує прибуток від "діяльності" пов'язаної з закупівлею природного газу для потреб опалення в Будинку, а отримує виключно компенсацію (відшкодування) від власників квартир та нежитлових приміщень в Будинках фактично понесених витрат. Відшкодування таких витрат здійснюється із значним запізненням та не в повному обсязі.
Відповідач також зазначає, що фінансовий стан ТОВ "Жилсервіс Плюс" не дозволяє погасити суму заборгованості за Договором № 1547/18-ТЕ-32 від 10.10.2018 одним платежем (одномоментно). Згідно Фінансової звітності підприємства станом на 01.10.2020 у ТОВ "Жилсервіс Плюс" відсутній прибуток, а збиток (код рідка 2350) складає 595,8 тис. грн. Разом з цим, відповідачем вживаються всі можливі заходи щодо погашення заборгованості за Договором № 1547/18-ТЕ-32 від 10.10.2018, що підтверджується фактом часткового погашення боргу. При цьому, відповідач вважає, що розстрочення сплати заборгованості є розумним способом дотримання балансу інтересів позивача та відповідача, оскільки у випадку надання розстрочки, ТОВ "Жилсервіс Плюс" зможе реально погасити заборгованість, а НАК "Нафтогаз України" отримує належні йому грошові кошти. В іншому випадку, виконання рішення буде неможливим та призведе до арешту рахунку відповідача, зважаючи на те, що відповідач не здійснює іншої діяльності, окрім закупівлі газу з подальшої компенсацією від мешканців будинку (без отримання прибутку), а майно у відповідача, за рахунок якого можна виконати рішення суду, відсутнє.
Разом з цим, відповідач звертає увагу, що в ухвалі господарського суду Харківської області від 21.03.2019 у справі № 922/1785/18 встановлено, зокрема, що єдина "діяльність", яку здійснює ТОВ "Жилсервіс Плюс" - це закупівля природного газу для потреб опалення, за яку воно не отримує прибутку, а отримує виключно компенсацію (відшкодування) від власників квартир та нежитлових приміщень фактично понесених витрат. Вказана ухвала набрала законної сили. Так само, при розгляді справи 520/8312/19, Харківський окружний адміністративний суд в рішенні від 12.11.2019 (яке набрало законної сили 05.03.2020) також вказав, що ТОВ "Жилсервіс Плюс" здійснює виключно закупівлю природного га для потреб опалення та отримує компенсацію (без прибутку).
Також, відповідач вказує, що вищевказаними рішеннями були встановлені обставини, які підтверджують неможливість сплати одночасно (одним платежем) всієї суми заборгованості.
Окремо, відповідач звертає увагу, що рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі № 922/2191/19 (набрало законної сили 28.11.2019) ТОВ "Жилсервіс Плюс" було надано розстрочення виконання рішення щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 1 000 368,45 грн., пені у розмірі 167 148,53 грн., 3% річних у сумі 56 022,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 137 372,33 грн. та судового збору у розмірі 20413,67 грн. (загальна сума 1 381 325,32 грн.) строком на 12 місяців. Суди апеляційної і касаційної інстанцій погодились з висновками суду першої інстанції та залишили рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі № 922/2191/19 без змін.
Відтак, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 18.02.2020 по справі № 922/2191/19 погодився з тим, що суди попередніх інстанцій прийшли до правильних висновків про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами з огляду на встановлені фактичні обставини справи:
- важкий фінансовий стан ТОВ "Жилсервіс Плюс" та наявність конкретних та об'єктивних обставин, що унеможливлюють сплату одночасно всієї суми заборгованості;
- що в ухвалі господарського суду Харківської області від 21.03.2019 у справі № 922/1785/18 встановлено, що Товариство не отримує прибуток від діяльності, пов'язаної із закупівлею природного газу для потреб опалення в будинку, та відтак знаходиться у скрутному матеріальному положенні, що підтверджується відповідним фінансовим звітом;
- що несвоєчасна сплата за природний газ зумовлена виключно ненадходженням сум компенсацій від власників квартир та нежитлових приміщень.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги фінансовий стан боржника, обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, те, що відповідач наявність обов'язку перед позивачем визнає та не ухиляється від сплати за поставлений природний газ, вживає заходи щодо погашення наявного боргу перед позивачем, а також те, що за спірним договором позивачем поставляється природний газ, який використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, отже несвоєчасна сплата за природний газ обумовлена виключно надходженнями компенсацій від власників квартир та нежитлових приміщень, суд вважає за доцільним заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛСЕРВІС ПЛЮС" про розстрочення виконання рішення задовольнити та розстрочити боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖИЛСЕРВІС ПЛЮС" виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу у сумі 964 500,00 грн., пені у сумі 248 260,28 грн., 3% річних у сумі 80 640, 86 грн., інфляційних втрат в сумі 52 319,39 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 20185,80 грн. (загальна сума 1 365 906,33 грн.) строком на 12 місяців шляхом погашення наступним чином:
- суму 113825,53 грн. до 31.03.2021;
- суму 113825,53 грн. до 30.04.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.05.2021;
- суму 113825,53 грн. до 30.06.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.07.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.08.2021;
- суму 113825,53 грн. до 30.09.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.10.2021;
- суму 113825,53 грн. до 30.11.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.12.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.01.2022;
- суму 113825,50 грн. до 28.02.2022.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛСЕРВІС ПЛЮС" (61072, м. Харків, проспект Науки, буд. 45-Б, офіс 14, код ЄДРПОУ 35072016) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у сумі 964 500,00 грн., пеню у сумі 248 260,28 грн., 3% річних у сумі 80 640, 86 грн., інфляційні втрати в сумі 52 319,39 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 20185,80 грн.
Розстрочити боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖИЛСЕРВІС ПЛЮС" (61072, м. Харків, проспект Науки, буд. 45-Б, офіс 14, код ЄДРПОУ 35072016) виконання рішення суду строком на 12 місяців шляхом погашення наступним чином:
- суму 113825,53 грн. до 31.03.2021;
- суму 113825,53 грн. до 30.04.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.05.2021;
- суму 113825,53 грн. до 30.06.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.07.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.08.2021;
- суму 113825,53 грн. до 30.09.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.10.2021;
- суму 113825,53 грн. до 30.11.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.12.2021;
- суму 113825,53 грн. до 31.01.2022;
- суму 113825,50 грн. до 28.02.2022.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 36 571,77 грн. - відмовити.
В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25 500,00 грн. - закрити провадження у справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИЛСЕРВІС ПЛЮС" (61072, м. Харків, проспект Науки, буд. 45-Б, офіс 14, код ЄДРПОУ 35072016).
Повне рішення складено "16" березня 2021 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/4114/20