про відмову у видачі судового наказу
17.03.2021м. ХарківСправа № 922/812/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення 47721,17 грн
заявник Комунального підприємства "Сучасне місто" (м. Харків)
боржник ФО-П Гриценко Валерій Васильович (м. Харків)
Комунальне підприємство "Сучасне місто" (надалі - заявник) надало Господарському суду Харківської області заяву від 11.03.2021 до ФО-П Гриценка Валерія Васильовича (надалі - боржник) про видачу судового наказу (у порядку ст. 4, 147 - 151 ГПК України), в якій просить видати судовий наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця Гриценко Валерія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь комунального підприємства "Сучасне місто" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 26, код ЄДРПОУ 01550814) заборгованості за тимчасову експлуатацію (управління) окремого елемента благоустрою комунальної власності міста Харкова поблизу будинку №25 по просп. Науки відповідно до договору від 30.06.2020 №2546/46/20 із штрафними санкціями у розмірі 47721,17 грн (сорок сім тисяч сімсот двадцять одна гривня 17 копійок), з яких сума основної заборгованості - 42341,74 грн, сума 3% річних від простроченої суми - 677,35 грн, сума інфляційних втрат - 2271,94 грн, пеня - 2430,14 грн. Також заявник просить стягнути з боржника на свою користь судовий збір у сумі 227,00 грн.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
В ч. 2 ст. 150 ГПК України встановлено перелік того, що повинно бути зазначено у заяві про видачу судового наказу.
Так, відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідним доказом.
Заявником не дотримано вимог п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, оскільки в порушення вимог зазначеної норми до заяви не додано доказів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, в обґрунтування заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Гриценко Валерія Васильовича заборгованості із штрафними санкціями у розмірі 47721,17 грн заявник посилається на те, що він виконав свої зобов'язання відповідно до умов договору тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності №2546/Ч6/20 від 30.06.2020 в повному обсязі та належним чином, проте, боржником у порушення вимог п. 4.2 та п. 5.3.4 зазначеного договору та п. 2 додаткової угоди до цього договору свої договірні зобов'язання не виконано, у зв'язку з чим у боржника перед Підприємством наявна заборгованість за договором у розмірі 42341,74 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між КП "Сучасне місто" та ФОП Гриценко Валерієм Васильовичем та актами надання послуг.
На підтвердження заявлених вимог КП "Сучасне місто" надало суду, зокрема, копії акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 - 28.02.2021 та актів надання послуг №11632 від 30.06.2020 на суму 298,72 грн, №12538 від 31.07.2020 на суму 8961,70 грн, №14262 від 31.08.2020 на суму 8961,70 грн, №15392 від 30.09.2020 на суму 8961,70 грн, №17303 від 31.10.2020 на суму 8961,70 грн, №19332 від 30.11.2020 на суму 8961,70 грн та №21000 від 06.12.2020 на суму 1734,52 грн, підписані тільки заявником.
Проте, вищевказані акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 - 28.02.2021 та акти надання послуг не можуть вважатися належними і допустимими доказами, що підтверджують факт наданих послуг боржнику та наявність у боржника заборгованості перед заявником (стягувачем), оскільки вони підписані лише КП "Сучасне місто".
Крім того, загальна сума за всіма наданими заявником актами надання послуг становить 46841,74 грн, однак, КП "Сучасне місто" просить стягнути з боржника 42341,74 грн.
Доказів здійснення боржником часткових оплат за договором, зокрема, платіжних доручень, платіжних квитанцій, банківських виписок, тощо, заявник суду не надав.
Інших доказів, що підтверджували б заборгованість ФОП Гриценка Валерія Васильовича перед КП "Сучасне місто" за договором тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності №2546/Ч6/20 від 30.06.2020, заявником господарському суду не надано.
Заявлена до стягнення сума 42341,74 грн є непідтвердженою, тому виходячи зі змісту наданих доказів суд позбавлений можливості визначити суму залишку несплаченої боржником заборгованості.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Тобто, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу за умови безспірності вимог, відповідно, заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 ГПК України).
Заявник не надав докази, які підтверджують факт наданих послуг боржнику за договором та наявність у боржника заборгованості перед заявником.
Крім того заявник нарахував боржнику 3% річних від простроченої суми - 677,35 грн, інфляційні втрати - 2271,94 грн, пеню - 2430,14 грн за загальний період з 04.07.2020 по 11.03.2021.
Суд зазначає, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у ч. 1 ст. 148 ГПК України, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Вимоги заявника про стягнення з боржника пені за період з 04.07.2020 по 11.03.2021 у сумі 2430,14 грн не відповідають приписам ст. 148 ГПК України, оскільки не відносяться до заборгованості, з якими він має право звернутися до суду в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
До того ж, із наданих заявником розрахунків 3% річних у суми 677,35 грн, інфляційних втрат у сумі 2271,94 грн та пені у сумі 2430,14 грн убачається, що заявник брав для цих розрахунків заборгованість чомусь у сумі 51602,16 грн.
Відповідно до п. 1 та п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити Комунальному підприємству "Сучасне місто" у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Гриценко Валерія Васильовича заборгованості із штрафними санкціями у розмірі 47721,17 грн, з яких: сума основної заборгованості - 42341,74 грн, сума 3% річних від простроченої суми - 677,35 грн, сума інфляційних втрат - 2271,94 грн, пеня - 2430,14 грн.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Крім того, відмова судом у видачі судового наказу не позбавляє заявника права звернутися до суду у позовному провадженні до фізичної особи-підприємця Гриценко Валерія Васильовича.
Частиною 2 ст. 151 ГПК України встановлено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 12, 147, 148, 150 - 153, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити Комунальному підприємству "Сучасне місто" у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Гриценко Валерія Васильовича заборгованості із штрафними санкціями у розмірі 47721,17 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк її оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 17.03.2021.
Суддя В. І. Ольшанченко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.