15 березня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/33/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Фелікс”, вул. Кременецька, буд. 52, м. Радивилів, Радивилівський район, Рівненська область, 35500
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Вікторія Агро”, вул. Шкільна, буд. 13, смт. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47740
про стягнення 150 000,00 грн
За участі представників:
позивача: не прибув
відповідача: не прибув
В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи:
26.01.2021 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікторія Агро", надалі - відповідач, про стягнення 150 000,00 грн.
Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №04/03/20/1 від 04.03.2020, зокрема в частині своєчасного повернення частини авансового платежу в заявленій до стягнення сумі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 29.01.2021, головуючим суддею для розгляду справи №921/33/21 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/33/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/33/21 призначено на 14:00 год. 01.03.2021; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
Ухвалою суду від 01.03.2021 судове засідання у справі було відкладено на 15:30 год. 15.03.2021 з визначених у ній підстав.
В судове засідання 15.03.2021 позивач не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Поряд з цим, 03.03.2021 на електронну адресу суду надіслав клопотання б/н від 02.03.2021 (вх. №1810) про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 15.03.2021 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 05.03.2021 рекомендованого повідомлення - ухвали від 01.03.2021.
Ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Застосовуючи ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод" при розгляді даної справи, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
За даних обставин, зважаючи на те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; позиція позивача по суті позову доведена до відома суду; відповідач мав можливість довести до відома суду свою позицію по суті позову, однак таким правом не скористався, наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка учасників справи, не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути спір по суті в даному судовому засіданні, за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
04.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікторія Агро", як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро Фелікс”, як Покупцем, з другої сторони, був укладений Договір поставки № 04/03/20/1 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених Договором Постачальник зобов'язався передати (поставити) у власність Покупця зернові культури та олійні культури (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити Товар у строки і на умовах, що передбачені цим Договором та специфікаціями, що є додатками до Договору та його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 1.2 Договору якість, термін поставки, асортимент Товару, одиниця виміру, загальна кількість та вартість Товару узгоджуються Сторонами Договору та зазначаються у специфікаціях, що є додатками до Договору та його невід'ємними частинами.
Розмір партії (кількість Товару) визначається у метричних тоннах, у специфікаціях на кожну партію Товару окремо. За відсутності окремою специфікації до Договору, видаткова накладна вважається специфікацією на відповідну партію Товару. Остаточна кількість Товару по кожній партії може відрізнятися від кількості, яка зазначена у специфікації. Остаточна кількість Товару по кожній партії визначається у видатковій накладній, яка формується по факту поставки такої партії Товару. Загальна кількість товару за Договором дорівнює загальній кількості товару, яка зазначається у видаткових накладних, згідно яких зроблена поставка Товару потягом строку дії Договору (п. п. 2.2, 2.3 Договору).
П. п. 3.1-3.5 Договору визначено, що вартість однієї тонни Товару на кожну конкретну партію Товару вказана в специфікаціях чи видаткових накладних. Сторони домовились, що з моменту досягнення усіх домовленостей стосовно вартості Товару, вона не може змінюватись в бік збільшення. Точна вартість кожної партії Товару визначається у видатковій накладній по факту кожної поставки. Оплата Товару проводиться в українських гривнях, шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника. Можлива часткова або повна попередня оплата Товару. У специфікаціях сторони можуть погодити інший порядок розрахунків. Моментом оплати Товару є дата списання коштів з поточного рахунку Покупця. Загальна ціна Товару за Договором дорівнює загальній вартості Товару, яка зазначається у видаткових накладних, згідно яких зроблена поставка Товару протягом строку дії Договору. Загальна ціна Товару за Договором дорівнює загальній вартості Товару, яка зазначається у видаткових накладних, згідно з яких зроблена поставка Товару протягом строку дії Договору.
Згідно з п. 3.6 Договору Покупець по факту поставки кожної партії сплачує 80% від вартості Товару, яка зазначається у видатковій накладній. Ще 20% від вартості поставленого Товару Покупець сплачує протягом 2 (двох) банківських днів з моменту здійснення Постачальником реєстрації податкової накладної на поставлений Товару у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни, що не містить помилок та дає код Товару за УКТЗЕД.
Відповідно до п. 4.1 Договору Постачальник зобов'язується здійснити поставку кожної партії товару на умовах, що передбачені у відповідній Специфікації. Датою поставки Товару та перехід права власності відбувається в момент його передачі, що оформлюється видатковою накладною та іншими супроводжуючими документами.
П. п. 8.1, 8.2 Договору передбачено, що останній набуває чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Після закінчення строк дії Договору, у разі відсутності письмових заяв про його розірвання, цей договір пролонговується на кожен наступний рік на тих самих умовах. Будь-які доповнення, зміни, додатки та специфікації до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу лише якщо вони зроблені у письмовій формі і скріплені печатками.
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України, є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Ст. ст. 662, 663 ЦК України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України визначено, що в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.06.2020 на виконання умов укладеного правочину між сторонами у справі підписано Специфікацію №1, відповідно до умов якої Постачальник зобов'язався у червні 2020 року поставити пшеницю врожаю 2019 року у кількості 70 тонн (+/- 10 тонн) за ціною 5 900,00 грн за 1 тонну, загальною вартістю 826 000 грн, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити 100% вартості Товару.
23.10.2020 згідно з видатковою накладною №10 ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" поставило, а ТзОВ "Агро Фелікс" прийняло Товар у кількості 36,22 тонн на загальну суму 213 698,00 грн;
25.06.2020 згідно з видатковою накладною №11 ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" поставило, а ТзОВ "Агро Фелікс" прийняло Товар у кількості 37,56 тонн на загальну суму 221 604,00 грн.
Наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень №475 від 23.06.2020 на суму 20 000 грн, №474 від 23.06.2020 на суму 50 000 грн, №471 від 23.06.2020 на суму 200 000 грн, №479 від 25.06.2020 на суму 100 000 грн, №488 від 25.06.2020 на суму 65 302 грн свідчать про те, що вартість поставленого відповідачем за видатковими накладними №10 від 23.06.2020 та №11 від 25.06.2020 на загальну суму 435 302 грн позивачем оплачена в повному обсязі.
Позивач стверджує, що на початку серпня 2020 року ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" запропонувало поставити ТзОВ "Агро Фелікс" кукурудзу у кількості 200 тонн на загальну вартість 1 240 000,00 грн. Проте, обов'язковою умовою такої поставки ТзОВ відповідач зазначив необхідність сплати авансу.
З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2020 ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" виставило ТзОВ "Агро Фелікс" рахунок на оплату №16 на суму 1 240 000 грн (кукурудза, кількість - 200 тонн).
07.08.2020 згідно платіжного доручення №677 на суму 200 000 грн та 11.08.2020 згідно платіжних доручень №686 на суму 100 000 грн та №687 на суму 150 000 грн ТзОВ "Агро Фелікс" перерахувало на користь ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" в якості авансового платежу за кукурудзу, згідно виставленого ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" рахунку № 16 від 07.08.2020, грошові кошти в загальній сумі 450 000 грн.
Проте, як стверджує позивач, 11.08.2020 ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" повідомило ТзОВ "Агро Фелікс", що виконати умови поставки не зможе, а тому найближчим часом поверне авансовий платіж.
Так, 12.08.2020 та 29.09.2020 ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" згідно платіжного доручення №81 на суму 200 000 грн та №133 на суму 100 000 грн повернуло ТзОВ "Агро Фелікс" частину авансового платежу згідно рахунку №16 від 07.08.2020 в загальному розмірі 300 000,00 грн.
Таким чином, залишок сплачених позивачем на підставі рахунку №16 від 07.08.2020 та неповернутих відповідачем коштів становить 150 000 грн, які і просить позивач стягнути в судовому порядку.
Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, зміна умов зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Правовий аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. При цьому, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Факт перерахування позивачем грошових коштів в загальній сумі 450 000 грн в якості авансового платежу за кукурудзу згідно виставленого відповідачем рахунку №6 від 07.08.2020, часткового (на суму 300 000 грн) їх повернення відповідачем підтверджено наявними в матеріалах справи та вказаними вище платіжними дорученнями.
Відповідач в судове засіданні не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо поставки позивачу Товару, як і доказів добровільного повернення залишку отриманої від позивача суми попередньої оплати вартості товару, не надав.
Враховуючи наведені вище обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв'язку із не поставкою відповідачем товару.
Таким чином, позовні вимоги ТзОВ "Агро Фелікс" про стягнення з ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" коштів в сумі 150 000 грн 00 коп., що є залишком авансового платежу, на думку суду, є обґрунтованими, правомірними, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
На виконання наведених вище вимог чинного процесуального законодавства позивачем у позовній заяві наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат. Зокрема, зазначено, що позивач поніс витрати на сплату судового збору за подання даної позовної заяви в сумі 2 270 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" надано:
- договір про надання професійної (правничої) допомоги від 11.01.2021, укладений між Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Прокопишин і партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс";
- акт приймання виконаних робіт (надання правової допомоги) від 22.01.2021;
- рахунок №01/22-01/2021 від 22.01.2021;
- платіжне доручення №1553 від 26.01.2021 на суму 5 000 грн;
- ордер серії ВС від 26.01.2021 про надання правничої (правової) допомоги ТзОВ "Агро Фелікс", виданий Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Прокопишин і партнери" на підставі Договору про надання професійної (правничої) допомоги від 11.01.2021.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим, згідно з ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2021 між Адвокатською компанією "Адвокатська компанія "Прокопишин і партнери", з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс", з іншої сторони, укладено Договір про надання професійної правової (правничої) допомоги (надалі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Адвокатська компанія бере на себе зобов'язання надавати необхідну допомогу Клієнту щодо консультування, правового супроводу, представництва та захисту інтересів Клієнта у спорі між ТзОВ "Агро Фелікс" та ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" щодо виконання умов договору поставки за №04/03/20/1 від 04.03.2020 у зв'язку із розглядом та вирішенням спору про стягнення коштів з ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" Господарським судом Тернопільської області, а Клієнт бере на себе зобов'язання сплатити Адвокатській компанії гонорар за надання правової допомоги на умовах та в порядку, визначених цим договором.
З метою виконання умов договору Адвокатська компанія надає Клієнту правову інформацію, консультації і роз'яснення з правових питань, здійснює правовий супровід діяльності Клієнта, складає позовні заяви, заяви, звернення, клопотання, скарги, процесуальні та будь-які інші документи правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, представляє і захищає права та інтереси Клієнта під час розгляду його справи у суді під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Правову допомогу за цим Договором можуть надавати адвокати Адвокатської компанії, в тому числі, але не виключно: адвокат ОСОБА_1 , адвокат Асташкін А.В., адвокат Сенів Т.В. ( п. п. 1.2-1.3 Договору).
Відповідно до п. п. 2.1, 2.3 Договору Клієнт наділяє Адвокатську компанію та адвокатів, які діють від імені Адвокатської компанії, усіма без винятку повноваженнями та правами, які передбачені чинним законодавством, та якими може бути наділений Клієнт. Адвокати Адвокатської компанії мають право вчиняти будь-які дії, які прямо не заборонені законом, правилами адвокатської етики та цим договором. Обмеження у наданні правової допомоги за цим договором у Адвокатської компанії - відсутні. Клієнт уповноважує Адвокатську компанію підписувати, подавати та одержувати усі необхідні документи, довідки, заяви, у тому числі позовну, скарги (апеляційну, касаційну) у відповідні установи і організації, в тому числі клопотання, скарги, заперечення; сплачувати судовий збір та інші необхідні платежі, брати участь у всіх стадіях судового розгляду і виконувати всі інші дії, передбачені чинним законодавством України, пов'язані з виконанням повноважень у розрізі предмету цього Договору.
П. п. 4.1-4.7 Договору передбачено, що за надання правової допомоги відповідно до предмету цього Договору Клієнт сплачує Адвокатській компанії гонорар у сумі 5 000 грн, що включає 5 (п'ять) годин надання професійної правової (правничої) допомоги адвокатами Адвокатської компанії. У випадку, якщо Клієнту потрібно буде надати правову допомогу в більшому обсязі (понад кількість годин, яка визначена цим пунктом), Сторони погодились, що розмір гонорару буде пропорційно збільшений на суму, що буде дорівнювати такому надлишковому обсягу. Оплата гонорару здійснюється Клієнтом на підставі складеного між Сторонами акту виконаних робіт (надання правової допомоги) та виставленого Адвокатською компанією рахунку протягом десяти днів з моменту виставлення рахунку. Оплата гонорару здійснюється шляхом безготівкового або готівкового переказу коштів на поточний рахунок Адвокатської компанії, або в інший погоджений сторонами спосіб. Розмір гонорару, що передбачений пунктом 4.1 цього договору та порядок його оплати узгоджений Сторонами з врахуванням в тому числі, але не виключно: особливостей діяльності Клієнта та важливості цієї справи для Клієнта; обсягу часу та зусиль, які необхідно затратити Адвокатській компанії для належного виконання доручення ступеня складності спору та вирішуваних проблем; досвіду, кваліфікації та завантаженості Адвокатської компанії, а також інших обставин. Сторони підтверджують, що в суму гонорару, визначеного пунктом 4.1 цього договору, входять кошти, необхідні для покриття фактичних витрат Адвокатської компанії, пов'язаних з виконанням взятого на себе зобов'язання за цим договором, зокрема, але не виключно: телефонні розмови; оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт; оплата витрат необхідних для отримання інформації, що має доказове значення по справі; оплата поштових послуг тощо. До складу гонорару, визначеного пунктом 4.1 цього договору, не входять витрати пов'язані з розглядом справи у суді, які Клієнт оплачує самостійно, а саме: судовий збір; оплата вартості експертизи, призначеної в ході розгляду справи (у разі призначення такої); оплата роботи фахівців чи спеціалістів у інших галузях; переклад та/або нотаріальне посвідчення документів тощо. На підтвердження надання правової допомоги за цим договором, сторони складають акт виконаних робіт (надання правової допомоги).
22.01.2021 між Адвокатським об'єднанням та позивачем складено акт приймання виконаних робіт (надання правової допомоги), в якому визначено перелік наданих на виконання умов Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 11.01.2021 послуг (робіт), а саме:
- 12.01.2021, надання усних консультацій та роз'яснень щодо наявності правових підстав для звернення до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" про стягнення коштів за договором поставки за №04/03/20/1 від 04.03.2020 за результатами попереднього вивчення та правового аналізу договору поставки та додатків до нього (специфікацій), а також заявок, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, платіжних доручень та банківських виписок в розрізі предмету Договору (1 год. 30 хв.);
- 20.01.2021, складання позовної заяви ТзОВ "Агро Фелікс" до ТзОВ "Компанія Вікторія Агро" про стягнення коштів в сумі 150 000 грн за Договором поставки за №04/03/20/1 від 04.03.2020 та рахунком №16 від 07.08.2020 (3 год. 30 хв.).
Згідно з п. 4 Акту сторони, керуючись пунктами 4.1, 4.4 та 4.5 Договору, погоджуються, що гонорар за виконану роботу (надану правову допомогу), станом на день підписання цього акту, становить 5 000,00 грн, який підлягає сплаті в порядку і на умовах, які передбачені Договором.
Таким чином, з доданих до позовної заяви документів вбачається, що понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фелікс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн є підтвердженими.
Повноваження адвоката Гасяк Я.В., яким, зокрема, складено позовну заяву, підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченими копією Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000378 від 21.04.2016.
В судовому засіданні також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.01.2021 Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Прокопишин і партнери" виставлено позивачу рахунок №01/22-01/2021 на оплату правової допомоги за Договором від 11.01.2021 на суму 5 000 грн, який оплачений позивачем 26.01.2021 згідно платіжного доручення за №1553.
Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат, неналежність послуг адвоката до справи, або неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи витрат на професійну правничу допомогу у вказаній сумі із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат відповідач не надав.
П. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки судом позов задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2 270 грн 00 коп., суд покладає на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 178, 202, 232-233, 236-238, 240-242, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Вікторія Агро”, вул. Шкільна, буд. 13, смт. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47740, ідентифікаційний код 43000742, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Фелікс”, вул. Кременецька, буд. 52, м. Радивилів, Радивилівський район, Рівненська область, 35500, ідентифікаційний код 41684989: 150 000 грн 00 коп. - в повернення авансового платежу, 2 270 грн 00 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору та 5 000 грн 00 коп. - витрат на правову допомогу.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Повне судове рішення складено 18.03.2021
Суддя І.М. Гирила