Справа №613/112/21 Провадження № 2/613/141/21
18 березня 2021 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Уварової Ю.В., за участі секретаря Семененко К.М., розглянувши в відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю НВДЦ «Агротех», третя особа - ПП «Олександрія-2019» про визнання припиненим договору оренди та повернення земельної ділянки ,
В провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває зазначена цивільна справа.
В підготовчому засіданні представник позивача - адвокат Колєснік І.А. просив прийняти до розгляду заяву про уточнення вимог, зазначивши, що подана заява не є заявою про зміну предмету позову, підстави позову також не змінені. Вважав, що подання такої заяви відповідає завданням підготовчого провадження у цивільних справах та є складовою принципу змагальності.
Представник відповідача ТОВ «Агротех» - адвокат Рибак Я.В. заперечувала проти прийняття поданої заяви, оскільки подача такої заяви не передбачена статтею 49 ЦПК. Зазначила, що стаття 189 ЦПК України також не використовує поняття «уточнення позовних вимог», в згаданій статті йдеться про «остаточне визначення предмету спору», яке може бути досягнуто саме шляхом його зміни або зміни підстав позову.
Адвокат Векленко В.І. підтримав позицію представника ТОВ «Агротех» адвоката Рибак Я.В., просив відмовити у прийнятті заяви позивача.
Представник відповідача - ДП «Богодухівський СУКК» - адвокат Мартиненко А.М. також заперечував проти прийняття заяви про уточнення вимог. Вважав, що саме суд уточнює позовні вимоги у разі, якщо вони є незрозумілими. Зазначив, що право позивача на визначення предмету позову реалізується саме під час подачі позову, а подальші права позивача визначені саме в статті 49 ЦПК України, яка не містить права позивача уточнювати позовні вимоги. Чіткий перелік прав, визначених цією нормою, вважав такими що запобігає зловживанню процесуальними правами з боку учасників справи та наголосив на необхідності неухильно дотримуватись процесуальних норм.
Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали, приходить до такого.
Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Дійсно, згідно з положеннями ст.49 ЦПК України позивач має право відмовитись від позову або частини позовних вимог, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
В силу положень ст.189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є зокрема остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процессу. Згідно з п.3 ч.2 ст.197 ЦПК в підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.
Системний аналіз наведених норм права свідчить, що саме позивачу належить право визначення кола відповідачів, до яких заявлені позовні вимоги, підстав та предмету спору, визначення обсягу заявлених вимог, способу їх обґрунтування та обрання способу захисту права. Отже суд вважає, що не зазначення у статті 49 ЦПК про можливість подати заяву, яка б носила назву саме «уточнення позовних вимог» не свідчить про відсутність такого права у позивача.
В свою чергу дотримання прав відповідачів в даному випадку може бути досягнуто шляхом надання їм можливості подати відзив на позов з урахуванням заяви про уточнення змісту позовної вимоги.
Додатково суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
До заяви про уточнення вимог також приєднані копії квитанцій на підтвердження надіслання її копій іншим учасника справи.
Таким чином суд не вбачає підстав для повернення заяви про уточнення вимог, вважає за необхідне прийняти цю заяву до розгляду
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 49, 189, 197 ЦПК України, суд,-
Прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 13.03.2021.
Запропонувати відповідачам подати відзив на позов з урахуванням зазначеної заяви.
Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.