612/117/21
1-кп/612/27/21
18 березня 2021 року смт. Близнюки
Близнюківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, з повною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 14.03.2012 Павлоградським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України до 5 років позбавлення волі та штрафу 1190 гривень, звільнений від подальшого відбування покарання 16.07.2014 на підставі ухвали Червоногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у відповідності до ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році»; 07.06.2017 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2, ст. 304, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 14.08.2020 звільненого за відбуттям строку покарання; 11.02.2021 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2, ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
06.10.2020 року близько 18:00 годин ОСОБА_5 перебуваючи в приміщенні домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку настільного годинника «Молния» вартістю 150 грн.; 6 пляшок горілки ТМ «Nemiroff», об'ємом 0,5 л. вартістю 540 грн., наручного годинника марки «Восток 17 камней» вартістю 500 грн; медалі «50 лет победы в Великой Отечественной Войне 1941-1945 гг.» вартістю 500 грн; медалі «За доблесный труд в ознаменование 100-летия со дня рождения ОСОБА_7 » вартістю 50 грн.
Після скоєння вказаного злочину ОСОБА_5 з місця події зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_6 на загальну суму 1740 гривень 00 копійок.
Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_5 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування у вчинені ним діянні, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи на підставі яких йому пред'явлено обвинувачення. Пояснив про обставини справи, як викладено вище у вироку.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд даної справи без його участі.
Прокурор та представник потерпілої не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 , в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінального правопорушення, а також винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Вина обвинуваченого у скоєнні вище зазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_5 суд враховує щире каяття, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, визнається судом обставиною, яка пом'якшує покарання. Відсутність відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують його покарання.
Згідно класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 , відноситься до нетяжких злочинів.
Вивченням особи ОСОБА_5 судом встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується формально позитивно, не одружений, не працює.
При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує, що ним скоєно нетяжкий злочини, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.
ОСОБА_5 засуджений вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.02.2021 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Вказаний вирок не набрав законної сили.
Беручи до уваги, що ОСОБА_5 засуджений 11.02.2021 року за вищенаведеним вироком до 4 років позбавлення волі, а кримінальне правопорушення, що є предметом даного судового розгляду скоїв до ухвалення зазначеного вище вироку, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, керуючись ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком від 11.02.2021, та зарахувавши частково відбуте покарання за попереднім вироком.
При цьому, призначаючи покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України до набрання попереднім вироком від 11.02.2021, законної сили, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.06.2020 по справі № 766/39/17 провадження №51-8867кмо18.
Суд вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів, а менш суворі види покарання будуть недостатні для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_5 процесуальні витрати за проведення судової-товарознавчої експертизи за цим кримінальним провадженням.
Долю речових доказів суд вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся. Арешт на майно не накладався.
Вирішуючи питання щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, суддя враховує те, що ОСОБА_5 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально. Тому враховуючи, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_5 переховуватись від суду, суд застосовує до
останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обравши його на строк до набрання вироком законної сили.
За правилами ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 в строк відбування покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення з 18.03.2021 до набранням цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупності кримінальних правопорушень шляхом поглинення покарання, визначеного цим вироком, покаранням призначеним вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.02.2021, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 25.10.2020 р., зарахувавши у строк відбування остаточно визначеного покарання строк покарання частково відбутого за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.02.2021 р. з 25.10.2020 р. по 17.03.2021 р. включно.
Обрати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання час попереднього ув'язнення з 18.03.2021 до набранням цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь судового експерта ОСОБА_8 процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 3880/20 від 06.11.2020 в сумі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп. (реквізити: розрахунковий рахунок КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Речові докази по кримінальному провадженню: настільний годинник «Молния»; наручний годинник марки «Восток 17 камней»; медаль «50 лет победы в Великой Отечественной Войне 1941-1945 гг.»; медаль «За доблесный труд в ознаменование 100-летия со дня рождения ОСОБА_7 », які знаходяться в камері зберігання речових доказів Близнюківського ВП Лозівського ВП ГУНП в Харківській області - повернути власнику ОСОБА_6 .
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право копію вироку суду отримати в суді.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1