Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"18" березня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/27/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-КОМФОРТ"
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про: стягнення 4 361 176,03 грн.
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-КОМФОРТ" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 4 761 176,03 грн., з яких: 4 736 350,80 грн. заборгованості та 24 825,23 грн. 3% річних.
17 лютого 2021 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., яка судом прийнята до розгляду.
Ухвалою суду від 16 березня 2021 року закрито провадження у справ в частині позовних вимог про стягнення 300 000,00 грн. заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-КОМФОРТ" та ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" було укладено договір поставки №53-122-01-20-09463.
Позивач здійснив поставку та монтаж продукції у повному обсязі виконавши всі умови договору на загальну суму 4 886 350,80 грн.
Станом на 11 січня 2021 року відповідач з позивачем розрахувався частково в сумі 150 000,00 грн. Сума основного боргу відповідача станом на час подання позову становить 4 736 350,80 грн.
Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 24 825,23 грн. 3% річних.
У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що наявна заборгованість пов'язана зі складним фінансовим становищем підприємства. Проте незважаючи на ситуацію яка склалася відповідач вживає всіх заходів для оплати боргу.
Крім того, відповідач зауважив про помилковість обрахунку 3% річних наданого позивачем.
Водночас, до початку розгляду справи по суті відповідач подав суду клопотання, у якому зазначив, що визнає суму основного боргу за договором та просить врахувати дану обставину під час вирішення питання розподілу судових витрат.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 19 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09 лютого 2021 року.
01 лютого 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 09 лютого 2021 року оголошено перерву до 02 березня 2021 року.
17 лютого 2021 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 02 березня 2021 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 16 березня 2021 року.
15 березня 2021 року відповідачем подано заяву про долучення до матеріалів справи доказу часткової сплати заборгованості.
Ухвалою суду від 16 березня 2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 300 000,00 грн. заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, так як представник позивача брав участь в судовому засіданні в якому було призначено розгляд справи по суті.
16 березня 2021 року позивачем подано клопотання про перенесення судового засідання та проведення його в режимі відеоконференції, вказане клопотання аргументоване територіальною віддаленістю представника позивача від місця знаходження суду.
16 березня 2021 року відповідачем подано клопотання про відкладення судового засідання, вказане клопотання не аргументоване обставинами які могли б пояснити неможливість забезпечення явки в судове засідання свого представника.
Згідно з правилами статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
За приписами статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав як перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Розглянувши клопотання позивача та відповідача про відкладення судового засідання суд не вбачає підстав для визнання причин неявки в судове засідання представників поважними. Суд зазначає, що сторони у справі знаходяться в рівних умовах, а одним з принципів господарського судочинства є принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. За таких умов територіальна віддаленість представника позивача не може свідчити про поважність причин неявки в судове засідання оскільки залежить від волі самого позивача та його представників. Водночас клопотання відповідача взагалі не містить обставин за якими суд може визнати причини неявки його представника поважними.
Відтак суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представників сторін згідно з поданими сторонами в процесі підготовчого провадження доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
10 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-КОМФОРТ" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енеогогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (відповідач, замовник) було укладено договір поставки №53-122-01-20-09463 (надалі - договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Предметом поставки по даному договору є 42510000-4 обладнання система вентиляції та кондиціювання, яке передбачене специфікацією №1 до даного договору (пункт 1.2. договору).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна сума договору становить 4 886 350,80 грн.
Згідно з умовами пункту 3.1. договору, сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником протягом 70 календарних днів з дати оприлюднення договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно із Законом України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється на умовах (DDP) згідно з "ІНКОТЕРМС-2010". Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:
- оплата в сумі 4 642 033,26 грн. (95% від вартості поставленої продукції) протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС";
- остаточний розрахунок в сумі 244 317,54 грн. (5 % від вартості продукції) здійснюється протягом 45 календарних днів з дати затвердження сторонами технічного акту виконання позивачем шеф-налагоджувальних робіт поставленої продукції.
Позивач вказує, що оскільки ярлик на годну продукцію був підписаний 23 вересня 2020 року, тому кінцевий строк оплати першого етапу наступив 07 листопада 2020 року.
Сторонами погоджено специфікацію до договору (а.с. 12-14).
На виконання умов договору постачальник 15 вересня 2020 року здійснив поставку замовнику товар, що підтверджується видатковою накладною №114 від 15 вересня 2020 року на суму 4 886 350,80 грн.
Листом №15216/041 від 12 жовтня 2020 року відповідач повідомив позивача про проходження контролю та оформлення ярлика на придатну продукцію №1-6-531 від 23 вересня 2020 року.
Технічний акт №052-9/40-А-НТЦ складено 18 грудня 2020 року.
Суд встановив, що відповідач після постачання товару свій обов'язок щодо сплати за поставлений товар не виконав.
Однак згідно з платіжними дорученнями №11798 від 15 грудня 2020 року на суму 50 000,00 грн. та №10846 від 01 грудня 2020 року на суму 100 000,00 грн. відповідач частково сплатив вартість поставленої продукції.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за отриманий від позивача товар до звернення позивача з позовом до суду на суму 4 736 350,80 грн.
10 листопада 2020 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка однак залишена без задоволення.
А отже позивач заявив позовну вимогу про стягнення 4 736 350,80 грн. заборгованості.
Як встановив суд, після звернення позивача з позовом відповідач сплатив 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №393 від 18 січня 2021 року. У зв'язку з цим 17 лютого 2021 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Суд прийняв вказану заява до розгляду.
З врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач заявив вимогу про стягнення 4 636 350,80 грн.
Ухвалою від 16 березня 2021 року суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 300 000,00 грн. заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відтак станом на час вирішення спору розмір заявлених позовних вимог щодо суми основного боргу складає 4 336 350,80 грн.
Крім того, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 24 825,23 грн. як 3 відсотки річних.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено умовами договору (пункт 6.1.), оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником в наступному порядку:
- оплата в сумі 4 642 033,26 грн. (95% від вартості поставленої продукції) протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС";
- остаточний розрахунок в сумі 244 317,54 грн. (5 % від вартості продукції) здійснюється протягом 45 календарних днів з дати затвердження сторонами технічного акту виконання позивачем шеф-налагоджувальних робіт поставленої продукції.
Ярлик на придатну продукцію №1-6-531 оформлено 23 вересня 2020 року (а.с. 54).
Згідно з правилами статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно з нормами статті 67 Кодексу законів про працю України, при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
Згідно наданих відповідачем правил внутрішнього трудового розпорядку (пункт 3.1. правил) для працівників ВП РАЕС установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю.
Відтак, оскільки останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 9 листопада 2020 року. А тому кінцевим строком оплати за поставлену продукцію (першої частини) є саме 09 листопада 2020 року. Таким чином прострочення оплати в даному випадку має місце з 10 листопада 2020 року.
Відтак вимоги позивача щодо оплати поставленої продукції на суму 4 092 033,26 грн. (95% вартості поставленої продукції), з урахуванням часткової сплати заборгованості, є законними та обґрунтованими а відтак такими що підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення 244 317,54 грн. (5% вартості продукції) суд зазначає, що умовами договору (пункт 6.1.) визначено, що остаточний розрахунок в сумі 244 317,54 грн. (5 % від вартості продукції) здійснюється протягом 45 календарних днів з дати затвердження сторонами технічного акту виконання позивачем шеф-налагоджувальних робіт поставленої продукції.
Як слідує з матеріалів справи, технічний акт №052-9/40-А-НТЦ затверджено сторонами 18 грудня 2020 року. Відтак строк для сплати 5% вартості продукції сплив 01 лютого 2021 року.
Згідно з правилами частини 4 статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості (в тому числі 244 317,54 грн. (5% вартості продукції)), суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині. Дана заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, визнана та несплачена відповідачем станом на час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення 4 336 350,80 грн. основного боргу є законними та обґрунтованими. Вказаний борг беззаперечно визнається відповідачем. Відтак вимоги про стягнення 4 336 350,80 грн. основного боргу мають бути задоволені.
Частиною 1 статті 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з нормами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу три проценти річних у сумі 24 825,23 грн.
Разом з тим, як видно з позовної заяви, позивач нарахував три проценти річних на усю суму заборгованості (з урахуванням часткової оплати в розмірі 150 000 грн.). Однак позивач залишив поза увагою умови договору щодо порядку оплати. Зокрема позивач не врахував, що оплата 5% вартості продукції здійснюється протягом 45 календарних днів з дати затвердження сторонами технічного акту виконання позивачем шеф-налагоджувальних робіт поставленої продукції. Також позивач неправильно визначив дату початку нарахування трьох процентів річних.
А проте, як було зазначено вище, суд встановив, що прострочення оплати в частині 95% вартості поставленої продукції має місце з 10 листопада 2020 року, а не з 08 листопада 2020 року, як зазначив позивач.
Щодо другого етапу оплати в сумі 244 317,54 грн. (5% від вартості продукції), то позивач безпідставно нарахував на вказану суму три проценти річних, оскільки обов'язок з оплати в цій частині розпочався 19 грудня 2020 року та закінчився 01 лютого 2021 року, тобто на момент пред'явлення позову не існував. В даному випадку суд погоджується з аргументами та контррозрахунком відповідача, що наведені у відзиві на позов.
За розрахунком суду за період з 10 листопада 2020 року по 11 січня 2021 року обґрунтований розмір 3% річних становить 23 523,24 грн.
Таким чином 3 % річних у сумі 23 523,24 грн. мають бути стягнуті з відповідача. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних у сумі 1 301,99грн. необхідно відмовити.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
На думку суду, встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача. Суд погоджується з аргументами позивача стосовно обґрунтованості вимог про стягнення 4 336 350,80 грн. основного боргу та 23 523,24 грн. 3 % річних. Водночас суд враховує визнання відповідачем позову в частині основного боргу.
Суд також встановив, що позивач неправильно провів розрахунок 3% річних. Так за розрахунком суду в задоволенні вимог про стягнення 1 301,99 грн. 3 % річних необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розрахунком суду, судовий збір в розмірі 4 500,00 грн. може бути повернутий позивачу у зв'язку із закриттям провадження у справі, що відображено в ухвалі суду від 16 березня 2021 року.
Згідно з положеннями статті 7 Закону України "про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Також, у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 500,00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням.
Так як суд зробив висновок про відмову в задоволенні вимог про стягнення 1 301,99 грн. 3 % річних, судовий збір в розмірі 19,53 грн. покладається на позивача.
Відповідно до норм статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав наявну основну заборгованість до початку розгляду справи, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (32 699,05 грн.), сплаченого при поданні позову.
Решта судового збору в розмірі 32 699,05 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, м.Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-КОМФОРТ" (04128, місто Київ, вул.Берковецька, будинок 6А, код ЄДРПОУ 35212500) 4 336 350 (чотири мільйони триста тридцять шість тисяч триста п'ятдесят) грн. 80 коп. основного боргу, 23 523 (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 24 коп. 3 % річних, та 32 699 (тридцять дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 05 коп. судового збору.
3. В задоволенні вимог про стягнення 1 301,99 грн. 3 % річних відмовити.
4. Судові витрати в розмірі 19,53 грн. судового збору покласти на позивача.
5. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АРТ-КОМФОРТ" (04128, місто Київ, вул.Берковецька, будинок 6А, код ЄДРПОУ 35212500) з державного бюджету України 32 699 (тридцять дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 05 коп. судового збору.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-КОМФОРТ" (04128, місто Київ, вул.Берковецька, будинок 6А, код ЄДРПОУ 35212500).
Відповідач (Боржник): Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, м.Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Суддя Качур А.М.