УХВАЛА Іменем України
м. Балаклія 16 березня 2021 рокуКримінальне провадження №12021221080000003 Справа №610/683/21 1-кс/610/174/2021
Слідчий суддя Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання про арешт майна, -
установив:
До суду надійшло вказане клопотання слідчого, яке було погоджене з прокурором.
Предметом клопотання є майно: автомобіль УАЗ 3303, д.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , користувачем якого є ОСОБА_5 ; деревина об'ємом 20 м3 у виді дров, які вилучені під час проведення 12.03.2021 огляду місця події.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав.
Інші особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт у судовому засіданні присутні не були, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України їх неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та дослідивши надані матеріали, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Як убачається з клопотання і доданих на його обґрунтування матеріалів, слідчим відділенням Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021221080000003. Відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) було внесено 12.03.2021 з кваліфікацією за ч.2 ст.185 КК України.
Частиною 2 ст.185 КК України передбачено кримінальну відповідальність за крадіжку, вчинену повторно або за попередньою змовою групою осіб.
З витягу з ЄРДР про внесення 12.03.2021 відомостей про вчинений злочин за ч.2 ст.185 КК України вбачається, що 12.03.2021 до ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що під час проведення заходів в м. Балаклія, на території гаражного кооперативу «Цементник» по вул. Центральна, поблизу гаражу №15 виявлено автомобіль УАЗ д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював вивантаження деревини із вказаного автомобіля без будь-яких документів.
В ході огляду місця події 12.03.2021 на ділянці місцевості на території ГТ «Цементник» по вул. Центральна поблизу гаража №15 виявлено та вилучено автомобіль марки УАЗ, д.н. НОМЕР_1 та деревину у виді дров об'ємом близько 20м3.
12.03.2021 автомобіль марки УАЗ 3303, д.н. НОМЕР_1 та деревину у виді дров об'ємом близько 20м3 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні 12021221080000003.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль УАЗ 3303, д.н. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 , який проживає: по АДРЕСА_1 . Користувачем автомобіля є ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.7 ст.237 КПК України майно вважається тимчасово вилученим.
П. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України регламентує арешт майна як один з заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідне майно має ознаки, передбачені ст.98, ст.170 КПК України слідчому судді не надані.
Клопотання базується на показаннях свідка ОСОБА_6 , який був присутній під час проведення 12.03.2021 огляду місця події, та пояснив, що збирати деревину у лісі без дозволу заборонено.
Із пояснень ОСОБА_5 убачається, що 12.03.2021 він разом із товаришем збирали деревину в с. Байрак у 126 кварталі та перевезли на його автомобілі УАЗ 3303 д.н.з. НОМЕР_1 до гаража в м. Балаклія для власного користування.
Особа із якою ОСОБА_5 збирав деревину допитана не була.
Потерпілий не встановлений, вартість викраденої деревини не встановлена.
Посилання слідчого про те, що вилучене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить на собі його сліди або добуте протиправним шляхом не підтверджується наданими матеріалами.
Із витягу з ЄРДР убачається, що кримінальне провадження здійснюється за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, проте із клопотання вбачається про порушення законодавства проти довкілля.
Заяви про вчинене кримінальне правопорушення суду не надано, не вбачається, що будь-якій фізичній або юридичній особі було завдано шкоду.
Убачається достатньо підстав наразі сумніватися у тому, що насправді дійсно відбулася подія кримінального правопорушення.
Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях слідчого. Доказів того, що майно, яке слідчий просить арештувати має відношення до злочину, який розслідує слідчий суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
На час розгляду клопотання слідчим та прокурором не доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відтак, клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174 КПК України,
ухвалив:
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором ОСОБА_7 про арешт майна - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 18.03.2021.
Слідчий суддя