Справа № 541/1629/20
Номер провадження 2/541/85/2021
іменем України
12 березня 2021 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Акрітова П.К.,
представника відповідача адвоката Мороз Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
28 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 14 лютого 2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . У їх шлюбі народилось двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб припинено 26 липня 2017 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва. Після розірванню шлюбу позивачка разом із дітьми переїхала проживати до м. Миргорода. Рішенням суду від 06 листопада 2019 року визначено місце проживання дітей разом із матір'ю. До 01.04.2020 відповідач добровільно сплачував аліменти на утримання дітей розмір яких становив від 31 024 грн до 36 770,15 грн. Але, з 01.04.2020 відповідач зменшив розмір виплат до 3 997 грн, а згодом і до 1 859 грн. Такий розмір аліментів позивачка вважає недостатнім для забезпечення фізичного, морального і духовного розвитку дітей. Тому, звернулася до суду із позовом і просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Однак, 16.11.2020 позивачка подала заяву про зміну предмету прозову та просила стягувати аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 40 000 грн, з подальшою індексацією, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування такого розміру аліментів зазначила, що відповідач має щомісячний дохід, приблизно 100 000 грн, тому має можливість сплачувати аліменти на двох дітей в розмірі 40 000 грн, що становить той розмір який він сплачував до квітня 2020 року (а.с.105-111 том 1).
Ухвалою судді від 18 грудня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.20 том 1).
20.10.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. В якому, відповідач просив залишити без задоволення позовні вимоги, оскільки він забезпечує дітей усім необхідним, перераховує добровільно позивачці кошти на їх утримання, а саму справу розглянути за правилами загального позовного провадження (а.с.25-29). Також 20.10.2020 відповідач звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітнього ОСОБА_5 , оскільки на той час син проживав разом із ним (а.с.80-100 том 1).
Ухвалою суду від 26.11.2020 відкрито провадження у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітнього ОСОБА_5 та об'єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.123 том 1).
30.12.2020 на адресу суду від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвоката Мороз Я.С. надійшли письмові пояснення, в яких преставник заявив клопотання про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду. В обґрунтування такої заяви зазначила, що на момент пред'явлення зустрічного позову старший син ОСОБА_6 проживав разом із батьком в період з 10.08.2020 по 17.11.2020. На момент пред'явлення цих письмових пояснень дитина не проживає із відповідачем. Ухвалою суду від 30.12.2020 заяву представника відповідача задоволено, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_5 залишено без розгляду (а.с.167 том 1).
16.02.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача ОСОБА_7 , в яких зазначено, що старший син ОСОБА_6 знову проживає із відповідачем. В зв'язку з цим ОСОБА_2 несе усі витрати на його навчання та проживання, а тому це є підставою для звільнення його від сплати аліментів на користь позивачки на утримання ОСОБА_6 . Просила врахувати, що з 2017 року на утриманні відповідача перебуває його безробітна мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 2018 року він допомагає ще й своїй сестрі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати та сестра втратили годувальника сім'ї, ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому відповідач їх утримує. Також, на утриманні відповідача перебуває його дружина ОСОБА_11 , з якою він одружився 23.11.2020. Дружина не є громадянкою України і на даний час не працює та перебуває на його повному матеріальному забезпеченні.
В зв'язку із зазначеним вище, ОСОБА_2 визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_4 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання законної сили відповідного рішення суду. В частини стягнення аліментів на користь позивачки на утримання ОСОБА_3 просив відмовити (а.с.1-11 том 2).
Позивачка та її представник адвокат Акрітов П.К. в судовому засіданні просили задовольнити позов, стягти з відповідача аліменти на утримання двох дітей в розмірі 40 000 грн з подальшою індексацією з підстав зазначених в зміненій позовній заяві. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 повідомила суду, що їх діти харчуються лише органічними продуктами, мають додаткові платні заняття, окрім шкоди, а також вони періодично виїжджають на відпочинок, організація якого коштує дорого. Також позивач, пояснила, що в неї є належне їй майно та доходи з яких вона може витрачати на утримання синів кошти в розмірі 18 000 грн щомісяця.
Представник відповідача адвокат Мороз Я.С. зазначила, що відповідач визнає позов частково, а саме він згоден сплачувати аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання сина ОСОБА_4 та просила відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , оскільки він з 13.01.2021 проживає разом із відповідачем.
Суд, заслухавши позивачку, представника позивачки, представника відповідача повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, вважає встановленими наступні обставини.
Після укладення шлюбу (а.с.8 том 1) у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12 том 1) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9 том 1).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.99 том 1 ).
Заочним рішенням суду від 06.11.2019, яке набрало законної сили, визначено місце проживання дітей разом із позивачкою. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.10.2020 у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 24.02.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи зазначені положення Цивільного процесуального кодексу та наявність діючого рішення суду про визначення місця проживання неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з позивачкою, суд при прийнятті рішення з приводу стягнення аліментів враховує, що проживання ОСОБА_5 на момент розгляду справи з батьком є тимчасовим явищем, яке не погоджене з матір'ю, яка звернулась до суду з позовною заявою про повернення дитини.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частиною 1 статті 3 Конвенції про захист прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 1989 року та ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції про захист прав дитини визначено, що батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно зі ч.2 ст.51 Конституції України, ст.180 Сімейного Кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Частиною 3 ст. 181, ч. 2 статті 182 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до положень ст. 184 Сімейного Кодексу України, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків брати участь у матеріальних витратах незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Тобто обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей не може бути покладений виключно на матір або на батька дітей. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість та обов'язок надання утримання другим із батьків.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням законодавчо встановленого обов'язку обох батьків утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню частково.
При вирішенні питання щодо розміру аліментів, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивачки на утримання дітей, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивачки в частині розміру аліментів сумою 40 000 грн, які остання просить стягнути з відповідача на утримання дітей щомісячно. В супереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України, позивачкою не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що саме така сума необхідна на утримання дітей. В цілому суду не надано позивачкою розрахунку суми 40 000 грн з її розбивкою та вказівкою конкретних сум, які необхідні на утримання дітей щомісячно, що і складуть 40 000 грн, яку відповідач може надавати виходячи із свого доходу. Як і не надані будь-які об'єктивні докази, які б свідчили, що за станом здоров'я діти потребують додаткових витрат на лікування, посилене харчування, реабілітацію, оздоровлення тощо. Разом з тим суд, наголошує, що у разі понесення позивакою додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані відповідачем. Окрема норма закону, ст. 185 СК України регулює порядок участі батьків у додаткових витратах в тому числі і в судовому порядку, шляхом звернення до суду із позовом про стягнення додаткових витрати, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Виходячи із встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який становить для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2021 року 2395 гривень, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачки частково та стягнути із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання двох дітей в розмірі 18 000 грн щомісяця із подальшою індексацією до повноліття дітей. На думку суду, саме такий розмір аліментів, який буде надходити від одного з батьків буде достатнім для задоволення потреб дітей, з урахуванням матеріальної можливості самої позивачки витрачати власні кошти на утримання дітей.
Визначаючи розмір аліментів, суд бере до уваги розмір аліментів, які відповідач надавав добровільно позивачці за період з травня 2018 по березень 2020 року, що становив від 31 024,10 грн до 39 770,15 грн. та підтверджується випискою про рахунку позивачки (а.с.113-115 том 1). Можливість сплачувати вищевказані суми вказує на спроможність ОСОБА_2 сплачувати аліменти у розмірі визначеному судом.
Відповідач є особою працездатного віку, працює, тому спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання двох неповнолітніх дітей, місце проживання яких визначено рішенням суду разом із матір'ю, в розмірі 18 000 грн щомісяця. Оскільки на день ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дітей, рішення суду про визначення місця проживання обох дітей разом із позивачкою набрало законної сили, а чергове тимчасове проживання дитини із батьком не суперечить положенням закону, тому суд вважає за необхідне стягнути аліменти на користь позивачки на утримання обох дітей.
При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
В матеріалах справи наявні документальні докази, які вказують на те, що відповідач допомагає фінансово повнілітній серсті та непрацездатній матері. Однак суду не надано доказів їх скрутного матеріального становища, відсутність заробітку та інформації про відсутність у їх власності та користуванні рухоме та нерухоме майно, від використання якого можливо отримувати прибуток. Тому посилання відповідача на те, що на його утриманні знаходиться непрацездатна матір та сестра, не знаходять свого підтвердження, однак судом враховуються при визначенні розміру аліментів на дітей. Крім того, необхідність утримувати непрацездатних батьків не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїм неповнолітнім дітям в розмірі достатньому для задоволення потреб дітей на належному рівні.
На підставі положень ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на утримання дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позивачем позову, тобто з 28.08.2020.
Судом при ухваленні резолютивної частини рішення не враховуються суми коштів, які відповідач перерахував на рахунок позивачки у вересні та жовтні 2020 року (том 1 а.с.69, 70) та як повноваження щодо обчислення заборгованості по аліментам та зарахування сум самостійно сплачених аліментів віднесені до компетенції державного виконавця, що зазначено у Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
На підставі вищезазначеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачки частково та стягунути із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання двох дітей в розмірі 18 000 грн щомісяця із подальшою індексацією до повноліття дитини з 28 серпня 2020 року.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, що зумовлює стягнення з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
Відповідно до п.1. ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 80, 180-183, 184,191 СК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 430 ЦПК України, суд,
Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на утримання неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліменти, у твердій грошовій сумі розміром 18000 гривень щомісяця, починаючи з 28 серпня 2020 року до досягнення дітьми повноліття. Сума визначених аліментів підлягає щорічній індексації відповідно до закону.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати: судовий збір на користь держави в сумі 454 грн.
Допустити негайне виконання судового рішення у межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2021 року.
Суддя О. А. Городівський