Справа № 541/1302/20
Номер провадження 2/541/60/2021
іменем України
05 березня 2021 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.
за участю секретаря судового засідання - Непокупної Л.М.,
представника позивача адвоката Москаленко М.П.
розглянувши у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування,
10 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій просила встановити факт прийняття нею спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті її батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за нею право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства см.Шевченка сел Хомутець Миргородського району Полтавської області, розміром 7,70 в умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості); право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім.Шевченка с.Хомутець Миргородського району Полтавської області .розміром 2,70 в умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), призначену для ведення особистого селянського господарства, згідно сертифікату серії ПЛ №0051213, зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 07.12.1999 року за № 1030, яке він прийняв як спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але за життя не оформив своїх спадкових прав.
На підтвердження позовних вимог вона вказувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Хомутець Миргородського району помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім.Шевченка на території Хомутецької сільської ради призначену для ведення особистого селянського господарства, державний акт на право власності на яку було виготовлено на ім'я батька вже після його смерті у 2003 році. Крім того після смерті батька відкрилася спадщина на право на земельну частку (пай) колишнього члена КСП ім.Шевченка площею 2,7 в умовних кадастрових гектарах, призначену для ведення особистого селянського господарства, згідно сертифікату серії ПЛ №0051213 зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 07.12.1999 року за №1030, яку він прийняв після смерті своєї дружини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але за життя не оформив свої спадкові права.
Коли вона звернулася до нотаріуса з приводу оформлення спадщини на право на вказані земельні частки(паї) їй постановою було відмовлено по причині того, що імена батька та його дружини (її матері) вже після їх смерті замість сертифікатів були виготовлені та зареєстровані державні акти на право власності на земельні ділянки, що потягло за собою втрату сили цих сертифікатів на право на земельні частки (паї) на їх імена, тобто ні сертифікати, ні виготовлені після смерті спадкодавців державні акти не можуть бути правовстановлюючими документами, які може прийняти нотаріус для оформлення спадщини згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також по причині відсутності доказів про фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном батька після його смерті. Позивач прийняла спадщину шляхом вступу в правління та володіння належним йому будинком та особистими речами, речами домашнього вжитку, яким вона і володіла до даного часу. Просила суд задовольнити її вимоги.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, її представник адвокат Москаленко М.П. що діє на підставі ордеру на надання правової допомоги (а.с. 37) в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав, просив їх задоволити з підстав вказаних у позовній заяві.
Представник відповідача Хомутецька сільська рада свого представника в судове засідання не направила, установа подала заяву, в якій просила справу розглянути за відсутності їхнього представника, проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечувала (а.с.47).
Заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, вивчивши та проаналізувавши всі докази зібрані по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Хомутець Миргородського району помер ОСОБА_2 , батько позивача, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про народження, копією свідоцтва про одруження ( а.с. 12,13,35). Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема на право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім.Шевченка на території Хомутецької сільської ради призначену для ведення особистого селянського господарства, державний акт на право власності на яку було виготовлено на ім'я ОСОБА_2 вже після його смерті у 2003 році, а також на право на земельну частку (пай) колишнього члена КСП ім.Шевченка площею 2,7 в умовних кадастрових гектарах, призначену для ведення особистого селянського господарства, згідно сертифікату серії ПЛ №0051213 зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 07.12.1999 року за №1030, яку він прийняв після смерті своєї дружини ОСОБА_3 (а.с. 8,9). ОСОБА_3 була дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією запису акта про шлюб №4 від 23 січня 1963 року (а.с.33) і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією запису акту про смерть № 22 від 16 квітня 2001 року (а.с.34). Згідно копії довідки від 20.11.2019 року виданої Хомутецькою сільською радою Миргородського району ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована разом з чоловіком ОСОБА_2 ( а.с.7). Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є їхня дочка, позивач по справі, ОСОБА_1 (а.с.12,14), яка прийняла спадщину фактично шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме користувалася будинком батька, особистими речами, речами домашнього вжитку, якими вона володіє і до теперішнього часу. Постановою державного нотаріуса Другої миргородської державної нотаріальної контора Литвишко В.М. від 10.07.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на земельну ділянку площею 2,44 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області та на право на право на земельну частку (пай) розміром 2,70 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Шевченка» Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с.5-6).
На даний час отримати правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавців, оскільки їх цивільна правоздатність, як, фізичної особи, припинена у момент смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).
З роз'яснень, викладених в п. 2 та п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику справах про спадкування" слідує, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа, може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору; розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січна 2004 року тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду Україні № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику справах про спадкування" слідує, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP.
Згідно ст. ст. 524, 525, 526, 529 Цивільного кодексу Української PCP (1963 року), який діяв на той час спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом мас місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 нього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна або його основної частини. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Відповідно до ч 2 ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 551 ЦК Української РСР, якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти у встановлений строк, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що за життя знали померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і їм достовірно відомо, що їх дочка ОСОБА_1 після смерті своїх батьків прийняла спадщина, користується будинком, речами вжитку, садить город.
За викладених обставин, суд приходить до переконання, що за життя ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 2,70 в умовних кадастрових гектарах, після смерті ОСОБА_3 , яке також може успадковуватися. Відтак, з метою оформлення спадщини позивачем, необхідно встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Згідно з нормами ст. 25 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" та ст. 3 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" право на земельну частку (пай) може бути об'єктом спадкування.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті і Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновків, що позивач є спадкоємцем на спадкове майно, яке залишилося після смерті її батьків. Оформити право через нотаріальну контору позивач не має можливості, так як відсутній правовстановлюючий документ, який підтверджує право померлих на спадкове майно.
Таким чином, в судовому засіданні позивачкою були доведений факт прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року. Також, позивачкою підтверджено її право на спадкування земельних ділянок на підставі закону. Оскільки недоведеність даного факту перешкоджало позивачу оформити право на спадщину в позасудовому порядку, суд вважає за необхідне визнати також за нею право на вищезазначені земельні ділянки.
В зв'язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст.ст. 258, 263, 265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 .
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім.Шевченка села Хомутець Миргородського району Полтавської області, розміром 2,70 в умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості).
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім.Шевченка с.Хомутець Миргородського району Полтавської області розміром 2,70 в умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості), призначену для ведення особистого селянського господарства, згідно сертифікату серії ПЛ №0051213, зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 07.12.1999 року за № 1030, яке він прийняв як спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але за життя не оформив своїх спадкових прав.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тесту рішення через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 12.03.2021.
Суддя О. А. Городівський