Справа № 357/8048/20
2/357/1363/21
Категорія 62
11 березня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,
при секретарі Севериненко Д. В.,
за участю:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
представник відповідачів:1-3 - ОСОБА_4 ;
представник відповідача-6 - Осадчий В.М.;
представник відповідача-7 - Мордатенко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до: 1) ОСОБА_5 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_6 ; 4) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №7; 5) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»; 6) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут»; 7) Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про стягнення суми відшкодування грошових коштів за оплату комунальних послуг, встановлення порядку користування (виділ частки в натурі) квартирою та розподіл особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг,
У серпні 2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить:
1) стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на свою користь 21 612,23 грн. в рахунок відшкодування витрат за оплату комунальних послуг.
2) Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:
- ОСОБА_1 виділити у користування житлову кімнату пл. 5/8,1 кв. м;
- ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 виділити у користування житлові кімнати пл.: 2/11,4 кв.м., 6/16,0 кв.м.; лоджії пл. 1,1 кв.м., 1,3 кв.м.;
- В загальному користуванні залишити: кухню 7/10,8 кв.м.; ванну 4/2,7 кв.м.; коридор 1/10,2 кв.м.; вбиральню 3/1,3 кв.м.
3) Зобов'язати КП БМР Житлово-експлуатаційну контору №7, КП БМР «Білоцерківтепломережа», ТОВ «Киїовоблгаз Збут» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до встановленого порядку користування житлового приміщення (виділу частки в натурі).
В обґрунтування позову вказував, що він та відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачі не проживають у вказаній квартирі та самоусунулись від її утримання. Позивач не має фінансової можливості самостійно утримувати житло. В позасудовому порядку йому не вдалось врегулювати спір.
17.08.2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
22.09.2020 року ухвалою судді відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
25.01.2021 року від відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 до суду надійшов відзив, в якому останні просили відмовити у задоволенні позову.
Відзив мотивовано тим, що відповідачі були змушені виїхати з квартири, яка належить їм на праві власності, оскільки позивач веде асоціальний спосіб життя та проявляє в бік відповідачів агресивну поведінку.
25.01.2021 ухвалою суду залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз».
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
На підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 18.11.1999 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на праві спільної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно технічного паспорту № 120/13308 від 14.07.1999 року КОУ ЖКГ БЦ МБТІ, квартира АДРЕСА_3 має три кімнати площею: 11,4 кв.м., 8,1 кв.м., 16,0 кв.м.; кухню пл. 10,8 кв.м., ванну пл. 2,7 кв.м., туалет пл. 1,3 кв.м., коридор пл. 10,2 кв.м., балкон/лоджію пл. 1,1+1,3 кв.м.
Особові рахунки в комунальних установах відкриті на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунковим листом абонента КП БМР «Білоцерківтепломережа», довідкою КП БМР ЖЕК №7, листом ТОВ «Київоблгаз Збут».
Згідно відомостей з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області відповідачі зареєстровані за вказаною адресою.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 2014 року проживають без реєстрації в АДРЕСА_4 , що вбачається з довідок Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 02.02.2021 року № 18, 19.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) - ч. 1 ст. 355 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).
Згідно статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди
Відповідно до роз'яснень п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Враховуючи кількість співвласників квартири (4), а також її житлову площу (35,5 кв.м.= 11,4+8,1+16,0), кожен з них може бути забезпечений житловою площею - 8,9 кв.м.
У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному з співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15 та до подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц, провадження № 61-24395св18.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів:1-3 адвокат Дейнека С.Л. визнали позовну вимогу про встановлення порядку користування квартирою.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим встановлення порядку користування спільною квартирою у запропонованому позивачем варіанті.
У відповідності до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, передбачений порядок розподілу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартири.
В матеріалах справи відсутні відомості про наявність звернень позивача до комунальних установ (відповідачів у справі) щодо розподілу особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі. Також на момент подачі позову між співвласниками квартири була відсутня домовленість (договір) про порядок користування квартирою.
В судовому засіданні представники ТОВ «Київоблгаз збут» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» заперечували відносно позовної вимоги про зобов'язання здійснити розподіл рахунків, вказували на безпідставність даної вимоги, а також наявність спеціального (позасудового) порядку вирішення цього питання.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 2 ст. 16 ЦК України визначає захисту цивільних прав та інтересів.
Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання розподілу особових рахунків відповідно до встановленого порядку користування житлового приміщення (виділу частки в натурі) не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а також є передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про порушення прав позивача, як споживача комунальних послуг, внаслідок дій (бездіяльності) відповідачів:4-7, які забезпечують надання відповідних послуг.
Отже, у задоволенні вимог позову про розподіл особових рахунків слід відмовити.
Слід зазначити, що встановлення рішенням суду, яке набрало законної сили, порядку користування квартирою між її співвласниками є самостійною підставою для звернення позивача з метою розподілу особових рахунків, а у разі відмови в цьому останній не позбавлений права звернутись за захистом прав та інтересів до суду.
У позовній заяві та в судовому засіданні позивач вказав, що за три останні роки він сплачував кошти за комунальні послуги, а саме: 1) за послуги з опалення та підігрів води на рахунок КП БМР «Білоцерківтепломережа», за період з червня 2017 року по червень 2020 року сплачено 19 505,3 грн; 2) за послуги з газопостачання на рахунок ТОВ «Киівоблгаз Збут», за період з червня 2017 року по червень 2020 року сплачено 3 291,24 грн; 3) за послуги з утримання будинку та прибудинкової території на рахунок КП БМР ЖЕК № 7, за період з червня 2017 року по червень 2020 року сплачено 6 009,77 грн. Загальна сума становить 28 816,31 грн.
В судовому засіданні позивач також вказав, що квитанції про оплату цих послуг зберігаються у нього вдома.
Представник позивача в судовому засіданні відносно квитанцій про оплату комунальних послуг зазначила, що їх не надано до суду, оскільки ці квитанції з часом стали неналежної якості. Розрахунок комунальних послуг проведено з червня 2017 року, оскільки в червні 2020 року готувався позов.
В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_4 зазначив, що відповідачі також сплачували за комунальні послуги, але квитанції зберіглись вдома. Надані позивачем виписки по особовим рахункам не свідчать про оплату комунальних послуг саме позивачем, оскільки особовий рахунок оформлений на нього, тому на запит відповідачів комунальними установами були б надані такі ж самі довідки.
Адвокат Дейнека С.Л. заявив про застосування строків позовної давності, оскільки позов подано до суду 17.08.2020 року, а позивач просить стягнути кошти з червня 2017 року.
Після дослідження матеріалів справи в судовому засіданні учасники справи просили завершити розгляд даної справи.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Стаття 12 ЦПК України визначає принцип змагальності цивільного судочинство.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач та представник позивача не надали суду прямого доказу на підтвердження особистої оплати комунальних послуг, а саме фіскального чеку (квитанції/платіжного доручення), який містить в собі відомості, між іншим, дані платника, найменування та вартість послуги. Саме такий доказ безпосередньо встановлює обставину, яка підлягає доказуванню.
Фіскальний чек - особлива форма чека, яка друкується за допомогою Реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Інформація, яка проходить через РРО, зберігається в його фіскальної пам'яті, передається в органи ДФС через підключення до Інтернет, і не може бути змінена або видалена. Тому фіскальний чек приймається як доказ факту продажу або послуги.
З розрахункового листа абонента, довідки по оборотах особового рахунку та листа ТОВ «Київоблгаз збут» не вбачається, що оплата комунальних послуг проводилась саме за рахунок позивача. Також не є підтвердженням оплати комунальних послуг позивачем наявні в розрахунковому листі абонента записи: «РВЗ», «Пільга (ОЩБ)», «Утримання із пен», оскільки відсутні відомості про їх відношення безпосередньо до позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про відшкодування сплачених витрат за оплату комунальних послуг є недоведеною, а тому не підлягає задоволенню.
Отже, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 840,80 грн. з одну позовну вимогу немайнового характеру, тобто по 280 грн. 27 коп. з кожного
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином:
- ОСОБА_1 виділити у користування житлову кімнату площею 8,1 кв.м;
- ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 виділити у користування житлові кімнати площами 11,4 кв.м., 16 кв.м. та лоджії площами 1,1 кв.м. та 1,3 кв.м.
- в загальному користуванні залишити: кухня 10,8 кв.м.; ванна кімната 2,7 кв.м.; коридор 10,2 кв.м.; вбиральня 1,3 кв.м.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в дохід держави 840,80 грн. судового збору, стягнувши з кожного з них по 280 грн. 27 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст виготовлено 18.03.2021 року.
СуддяА. Ю. Цуранов