вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/28/21
Справа № 355/685/20
17.03.2021 року Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Лялик Р.М.
за участю секретарів Настич Н.А., Брунько А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Березанського міського суду Київської області на підставі ухвали судді Баришівського районного суду Київської області від 17.06.2020 року надійшла цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Так, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовну заяву обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 24.09.2016 року, згідно якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. У зв'язку із порушеннями ОСОБА_1 зобов'язань за договором станом на 21.04.2020 року виникла заборгованість у сумі 17067,44 грн., з яких: 1166,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 1166,10 грн. - заборгованість за простроченим тіло кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 407,36 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 14205,05 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 788,93 грн. - штраф (процентна складова).
Оскільки в добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає, тому позивач просить стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 2 102 грн. з відповідача на свою користь.
Разом з позовною заявою представником позивача було подано клопотання, в якому останній вказував, що предметом позову є стягнення заборгованості, розмір якої не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відтак, посилаючись на ч. 6 ст. 19 ЦПК України, вважає вказану справу малозначною та просить суд розглянути позов у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 24.07.2020 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
За правилами ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 24.07.2020 року разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачу ОСОБА_1 неодноразово направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання останнього, та за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.
Клопотань сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, заяв від відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
За таких обставин, суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши і оцінивши матеріали справи у сукупності, докази по справі, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2016 року відповідач ОСОБА_1 з метою отримання кредитних послуг підписав анкету-заяву, чим підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами» складає між відповідачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», Договір про надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредит (а.с. 19).
Як зазначено в анкеті-заяві та підтверджується підписом на ній відповідача, останній у повному обсязі ознайомився та погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг», розміщеними на офіційному сайті www.privatbank.ua, а також «Тарифами» банку, та зобов'язався виконувати їх вимоги, а також регулярно ознайомлюватися з їхніми змінами на вказаному сайті.
Як встановлено, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується розрахунками заборгованості за договором № б/н від 24.09.2016 року станом на 30.09.2019 року, 21.04.2020 року (а.с.12-14; 15).
На підтвердження своїх вимог позивачем надано виписку за договором б/н, ОСОБА_1 , станом на 24.04.2020 року, яка є регістром аналітичного обліку, вміщує записи про здійснені операції за певний період часу та є підтвердженням виконаних операцій (а.с. 16-17).
Отже, виписка за договором є належним доказом підтвердження отримання та користування відповідачем кредитними коштами.
Крім того, матеріали справи містять довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), яка відображає зміни кредитного ліміту (а.с. 18) та довідку про надані кредитні картки за підписаним кредитним договором № б/н між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 (а.с. 17).
Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, в результаті чого станом на 21.04.2020 року виникла прострочена заборгованість.
Як встановлено, відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає.
Статтею 55 Конституції України гарантовано право особи на судовий захист.
Так, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.ч. 1,2 ст. 509 ЦК України).
За приписами ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Так, відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг).
Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі прострочених кредитах та Овердрафту), оплату винагороди банку.
Як встановлено п. 2.1.1.12.6 на боргові зобов'язання за кредитом та овердрафтом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.
За правилами, встановленими п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг - у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова відповідача від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
При цьому, порушенням зобов'язання в розумінні статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
В частині 2 статті 1050 ЦК України зазначено, що у випадку, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, за правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 скористався наданим банком кредитом, проте ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення станом на 21.04.2020 року простроченої заборгованості у сумі 17067,44 грн., з яких: 1166,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 1166,10 грн. - заборгованість за простроченим тіло кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 407,36 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 14205,05 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 788,93 грн. - штраф (процентна складова).
Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Так, за змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитом є грошові кошти, надані банком або іншою фінансовою установою позичальнику у відповідному розмірі, зобов'язання з повернення яких на умовах та в строки, встановлені договором, покладається на позичальника.
У випадку порушення позичальником строків виконання таких зобов'язань вони стають простроченими.
Окрім того, як встановлено в пункті 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За таких обставин, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, положення статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Відповідна правова позиція Верховного Суду неодноразово висловлювалась в постановах від 25.07.2018 року у справі № 2-2171/11, від 05.09.2018 року у справі № 755/11168/14-ц, від 03.10.2018 року у справі № 366/1358/16-ц, від 17.10.2018 року у справі № 753/18485/16-ц, від 19.11.2018 року у справі № 202/7984/14-ц, від 12.12.2018 року у справі № 199/3340/15-ц, а також Верховним Судом України у постановах від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, від 29.06.2016 року у справі № 6-272цс16.
Судом враховано, що частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства визнано справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Як визначено ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині 1 статті 10 ЦПК України.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивачем до відповідача застосована цивільно-правова відповідальність у виді стягнення як пені, так і штрафу за одне і те саме порушення, а саме несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті платежів, передбачених договором, суд вважає, що дані обставини є порушенням ст. 61 Конституції України, а тому вимоги позивача про стягнення штрафу не підлягають задоволенню.
З урахуванням вказаного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 скористався наданим банком кредитом, проте ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань.
Доказів зворотного суду надано не було та в судовому засіданні їх не встановлено.
Відтак, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 525, 530, 625, 627, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299), місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, заборгованість у сумі 15778 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 51 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299), місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, судові витрати в розмірі 1943 (одна тисяча дев'ятсот сорок три) гривні 26 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя Р. М. Лялик