Ухвала від 18.03.2021 по справі 344/3892/21

Справа № 344/3892/21

Провадження № 1-кс/344/1580/21

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021096010000019 від 13.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на наявність в провадженні слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області досудового розслідування за матеріалами кримінальних проваджень № 12021096010000019 від 13.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у невстановлений слідством час та місці, вступив у злочинну змову із ОСОБА_7 з метою таємного викрадення чужого майна.

З цією метою ОСОБА_5 , спільно із ОСОБА_7 , в період часу з 22 год 12.03.2021 по 10 год 13.03.2021, прибули на вул. Миколайчука, що в м. Івано-Франківську, неподалік житлового будинку № 6, побачивши автомобіль марки «Porsche Panamera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_8 , в останніх виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих спонукань, за попередньою змовою групою осіб, користуючись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, підійшли до зазначеного автомобіля марки «Porsche Panamera», після чого, шляхом демонтування, таємно викрали із вказаного транспортного засобу потерпілого дві передні фари головного світла, вартістю 75 000 грн кожна.

Після вчинення крадіжки, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_7 покинули місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_8 значну матеріальну шкоду на загальну суму 150 000 гривень.

Окрім цього встановлено, що ОСОБА_5 , з метою вчинення крадіжки, в період часу з 21 год 13.03.2021 по 04 год 14.03.2021, прийшов в двір житлового будинку АДРЕСА_1 .

Перебуваючи на вказаному місці, ОСОБА_5 побачив автомобіль марки «Audi Q7», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві приватної власності перебуває у ПП «Бліцтар», після чого в останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна із зазначеного транспортного засобу.

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_5 , діючи умисно та повторно, з корисливих спонукань, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до автомобіля марки «Audi Q7» після чого, шляхом демонтування, таємно викрав із вказаного транспортного засобу дві передні фари головного світла, вартістю 44222 грн кожна, дві газорозрядні лампи до передніх фар, вартістю 6000 грн кожна, два блоки керування газорозрядною лампою, вартістю 12000 грн кожна, дві пластини перемикання світла, вартістю 2 100 кожна, лівий та правий покажчики поворотів, вартістю 12 000 гривень кожен, дві передні решітки покажчиків поворотів, вартістю 2 198 грн кожна.

Після вчинення крадіжки, ОСОБА_5 покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ПП «Бліцтар» значну матеріальну шкоду на загальну суму 157040 гривень.

Так, 14.03.2021 року до Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із письмовою заявою звернувся ОСОБА_9 про те, що в період часу з 21 год 30 хв 13 березня 2021 по 04 год 14 березня 2021 року, невідома особа, шляхом вільного доступу, таємно викрала ліву та праву фари головного світла, лівий та правий покажчик повороту з решітками з автомобіля марки «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві приватної власності перебуває у ПП «Бліцтар» та який знаходився у дворі житлового будинку АДРЕСА_1 ,.

Вказане повідомлення зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" (журналі єдиного обліку) Івано-Франківського РУП ГУНП за № 8765 від 14.03.2021 року та в подальшому по вказаному факту було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Реагуючи на вказане повідомлення, було орієнтовано особовий склад відділу кримінальної поліції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, УКР ГУНП в Івано-Франківській області та екіпажі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області.

В ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення можуть бути причетні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які користуються автомобілем марки «Hyundai Grandeur», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Так, 14 березня 2021 року, близько 07 год, екіпажем «ЯСЕНЬ 151» Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області було виявлено автомобіль марки «Hyundai Grandeur», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився в орієнтуванні та який рухався по вул. Пасічна, в м. Івано-Франківську.

З метою забезпечення надання поліцейських послуг у сфері забезпечення виконання наданих Законом України «Про Національну поліцію» (надалі Закону) повноважень, щодо виявлення та припинення кримінального правопорушення, в силу положень ч. 1 п. 3 ст. 35 Закону, працівниками правоохоронного органу, подано законну вимогу водію вищевказаного автомобіля зупинитися, однак водій на законні вимоги поліцейських жодним чином не відреагував та продовжив рух в напрямку м. Галич.

Поліцейські Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області направилися вслід за автомобілем марки «Hyundai Grandeur», із ввімкненими проблисковими маячками, при цьому подаючи неодноразові звукові сигнали водію автомобіля про зупинку транспортного засобу.

Вслід за працівниками УПП в Івано-Франківській області, направився також службовий автомобіль марки «Volkswagen Bora», в якому перебували працівники правоохоронного органу при виконанні своїх службових обов'язків, а саме оперуповноважені відділу кримінальної поліції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та оперуповноважені УКР ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Вищевказані особи, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 року, є працівниками правоохоронних органів.

Перебуваючи біля с. Вікторів, Галицької ОТГ, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, працівниками УПП в Івано-Франківській області був зупинений автомобіль марки «Hyundai Grandeur», під керуванням ОСОБА_5 .

Після зупинки транспортного засобу марки «Hyundai Grandeur», службовий автомобіль марки Volkswagen Bora, який рухався позаду службового автомобіля УПП в Івано-Франківській області, також зупинився біля передньої лівої частини автомобіля марки «Hyundai Grandeur», за кермом якого перебував ОСОБА_5 , тим самим намагаючись унеможливити його подальший рух.

При цьому, працівник поліції ОСОБА_11 підбіг до водійських дверей, вікно якого було відчиненим, та почав голосно вигукувати: «Поліція, зупиніть автомобіль», намагаючись відчинити передні водійські дверцята, однак водій автомобіля марки «Hyundai Grandeur» ОСОБА_5 не виконав законні вимоги поліцейських.

Надалі, в цей же час та місці, нехтуючи законною вимогою поліцейського у ОСОБА_5 виник неправомірний умисел, спрямований на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, з метою уникнення відповідальності за вчиненні правопорушення та перешкоджання нормальній діяльності правоохоронних органів.

Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що працівник поліції знаходиться в безпосередній близькості до його автомобіля марки «Hyundai Grandeur», реєстраційний номер НОМЕР_3 та намагається відчинити передні водійські дверцята, схопивши правою рукою ручку зазначених дверцят, не реагуючи на вимоги поліцейського про зупинку, розпочав рух та, збільшуючи швидкість автомобіля, з місця події скрився, направившись в напрямку м. Галич.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_5 та збільшення швидкості автомобіля, який є об'єктом підвищеної небезпеки, працівник правоохоронного органу ОСОБА_11 втратив рівновагу та впав на землю, в результаті чого йому було заподіяно відповідно до довідки № 480 КНП «МКЛ № 1 ІФ МР» тілесні ушкодження у вигляді забою правого передпліччя, забою правого стегна та правої гомілки, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

14 березня 2021 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208

КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

16 березня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, не працюючий, не одружений, уродженець та житель АДРЕСА_2 , з середньою освітою, раніше не судимий.

Як зазначено у поданному клопотанні, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами, а саме даними, які містяться у протоколах прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколах огляду місця події, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_9 , протоколі допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколі допиту потерпілого ОСОБА_11 , протоколі пред'явлення речей для впізнання, висновку дактилоскопічної експертизи, протоколі огляду відеозапису, протокол огляду предметів, та інших матеріалах кримінального провадження.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до санкції ч. 3 ст. 185 КК України передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років.

В ході досудового розслідування органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 є жителем іншої області, не має постійного місця проживання на території м. Івано-Франківська, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі до шести років, усвідомлює про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення, тому може виїхати за межі

м. Івано-Франківська з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу;

- п. 3 - незаконно впливати на потерпілого, у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному достеменно відомо місце його перебування;

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, а тому з метою отримання засобів для існування може продовжити свою злочинну діяльність.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення даного клопотання, просили обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 14 березня 2021 року ОСОБА_5 затримано а порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

16 березня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а саме, які містяться у протоколах прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколах огляду місця події, протоколі допиту потерпілого ОСОБА_9 , протоколі допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколі допиту потерпілого ОСОБА_11 , протоколі пред'явлення речей для впізнання, висновку дактилоскопічної експертизи, протоколі огляду відеозапису, протокол огляду предметів та інших матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя вбачає наявність підстав для висновку про причетність підозрюваного до інкримінованих йому діянь.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 є жителем іншої області, не має постійного місця проживання на території м. Івано-Франківська, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі до шести років, усвідомлює про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення, тому може виїхати за межі держави (в т.ч., враховуючи і те, що Одеська область межує із двома країнами (Румунія, Молдова) з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу;

- незаконно впливати на потерпілого, у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному достеменно відомо місце його перебування;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, а тому з метою отримання засобів для існування може продовжити свою злочинну діяльність.

Відтак, враховуючи зазначене, а також, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором та слідчим доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.

Необґрунтованим, на думку слідчого судді, є клопотання підозрюваного про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід, враховуючи конкретні обставини даного кримінального правопорушення, є таким, що не забезпечить відсутності вищенаведених ризиків та не сприятиме досягненню завдань кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 є жителем та зареєстрований у місті Одеса, а тому, на думку слідчого судді, перебування його під дією домашнього арешту за місцем проживання у місті Одеса не сприятиме дієвості та ефективності кримінального провадження (зокрема, може шкодити дотриманню строків вчинення слідчих та процесуальних дій, може призвести до затягування строків досудового розслідування), в якому йому оголошено підозру.

Застосування такого запобіжного заходу, як застава, не може бути визначено слідчим суддею в рамках даного клопотання, оскільки підозрюваний не має офіційного місця роботи та офіційного заробітку.

Особисте зобов'язання, як запобіжний захід, не забезпечить усунення встановлених слідчим суддею ризиків, зважаючи на встановлені в ході розгляду клопотання обставини.

Щодо застосування такого запобіжного заходу, як порука, жодна особа не зверталась.

Слідчий суддя також звертає увагу на те, що матеріали клопотання місять докази на підтвердження того, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_5 попередньо відмовлявся від отримання та підпису повідомлення про підозру від 14 березня 2021 року, оголошеної йому за ч.2 ст. 345 КК України.

В судовому засіданні в рамках розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 відмовлявся давати пояснення з приводу обставин кримінального правопорушення, посилаючись на ст. 63 Конституції України, що, звичайно, є його безумовним конституційним правом.

Однак, на даному етапі такі дії підозрюваного тлумачаться слідчим суддею як певне небажання сприяти досудовому розслідуванню у кримінальному провадженню, що, в свою чергу, підвищує ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та перешкоджати кримінальному провадженню.

Слідчий суддя також враховує, що у підозрюваного відсутні стійкі соціальні зв'язки, відсутнє офіційне місце роботи, що, в свою чергу, може свідчити про підсилення ризику переховування та перешкоджання досудовому розслідуванню.

За таких обставин, враховуючи також і виховну мету застосування запобіжного заходу щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вбачає за можливе застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

В результаті кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України, у вчиненні якого на даному етапі обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , було завдано легких тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу.

Вказана обставина враховується слідчим суддею при вирішенні питання щодо можливості не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

Слідчий суддя не вважає обґрунтованими пояснення підозрюваного про те, що він не знав, що особа, яка намагалася відчинити двері автомобіля була працівником правоохоронного органу (оскільки така особа не була одягнута у форменний одяг), оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний чітко бачив рух за його транспортним засобом відповідним чином обладнаного поліцейського автомобіля з ввімкненими проблисковими маячками, а тому повинен був виконувати законні вимоги працівників поліції та здійснити зупинку.

Пояснення про те, що він боявся за життя і здоров'я своє і своєї дівчини, а тому намагався здійснити втечу, не приймаються слідчим суддею до уваги, оскільки, як вже було зазначено, транспортний засіб, який рухався за автомобілем підозрюваного було обладнано відповідно до закону, а тому він не повинен був сумніватися у законності вимог поліцейських працівників про зупинку.

Крім того, слідчий суддя також зауважує на тому, що здійснюючи втечу від автомобілів поліції, підозрюваний, окрім того, що завдав тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, поставив під загрозу життя і здоров'я своє та свого пасажира, а також інших учасників дорожнього руху, оскільки за результатами такої втечі він не впорався з керуванням і врізався у перешкоду, розбивши автомобіль.

Відтак, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, наслідки злочину, факт завдання легких тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, посягання на правоохоронний порядок, вважаю за необхідне не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , існування ризиків, які можуть перешкодити встановленню істини в даному кримінальному провадженні, відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 11 травня 2021 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора окружної прокуратури м. Івано-Франківська ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.03.2021 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Попередній документ
95612996
Наступний документ
95612998
Інформація про рішення:
№ рішення: 95612997
№ справи: 344/3892/21
Дата рішення: 18.03.2021
Дата публікації: 27.01.2023
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (16.03.2021)
Дата надходження: 16.03.2021
Предмет позову: -
Розклад засідань:
23.03.2021 10:30 Івано-Франківський апеляційний суд
25.03.2021 14:00 Івано-Франківський апеляційний суд