Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/662/18-к
1-кп/287/36/21
18 березня 2021 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060260000339 стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
На розгляді Олевського районного суду Житомирської області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060260000339 стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 27.03.2020 року справу було призначено до підготовчого судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що йому на даний час не відоме місце перебування обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки останній не проживає за адресами вказаними в обвинувальному акті.
Обвинувачений в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, що стверджується матеріалами справи.
Потерпіла в судове засідання не з'явились, надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд прийшов до наступних висновків.
Обвинувачений ОСОБА_4 систематично не з'являється у судові засідання для розгляду даної справи, а саме.
У підготовче судове засідання призначене на 03.06.2020 року обвинувачений не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , яка зазначена в обвинувальному акті, проте така повернулась у зв'язку із «закінченням терміну зберігання». Враховуючи неявку у судове засідання обвинуваченого та потерпілої підготовче судове засідання було відкладено.
09.12.2020 року в підготовче судове засідання обвинувачений ОСОБА_4 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 та фактичною адресою місця проживання: АДРЕСА_2 , які зазначені в обвинувальному акті, проте такі повернулись у зв'язку із тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Враховуючи неявку сторін у судове засідання, підготовче судове засідання відкладено на 29.01.2021 року.
У підготовче судове засідання 29.01.2021 року обвинувачений ОСОБА_4 не з'явився. Відповідно до ухвали Олевського районного суду Житомирської області від 29.01.2021 року підготовче судове засідання у справі відкладено на 19.02.2021 року та надано судове доручення про привід обвинуваченого ОСОБА_4 , виконання якого доручено працівникам відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
19.02.2021 року в підготовче судове засідання обвинувачений ОСОБА_4 не з'явився. Як вбачається з листа начальника відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 від 19.02.2021 року № 900/212/01-2021 в ході виконання ухвали суду від 29.01.2021 року працівниками відділення поліції № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області було встановлено, що ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 відсутній. У зв'язку з вищевикладеним, виконати ухвалу щодо приводу ОСОБА_4 не представилося можливим. Також, до вказаного листа додано копію довідки Недригайлівської селищної ради від 19.02.2021 року № 488 з якої вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрований як проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до ухвали Олевського районного суду Житомирської області від 19.02.2021 року підготовче судове засідання у справі відкладено на 18.03.2021 року та надано судове доручення про привід обвинуваченого ОСОБА_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , виконання якого доручено працівникам відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
У підготовче судове засідання 18.03.2021 року обвинувачений ОСОБА_6 не з'явився. З листа начальника відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 від 18.03.2021 року № 1312/212/01-2021 вбачається, що в ході виконання ухвали Олевського районного суду Житомирської області від 19.02.2021 року працівниками відділення поліції № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області встановлено, що гр. ОСОБА_4 за вказаними в ухвалі адресами відсутній. У зв'язку з вищевикладеним виконати ухвалу щодо приводу ОСОБА_4 не представилося можливим. Також, з рапорту о/у СКП відділення поліції № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 від 18.03.2021 року слідує, що в ході виконання приводу було встановлено, що ОСОБА_4 за місцем проживання відсутній і тому виконати привід не представилось можливим. В ході телефонної розмови з ОСОБА_8 з яким тимчасово проживав ОСОБА_4 , було встановлено, що останній в м. Яготин не проживає, нова адреса проживання ОСОБА_4 йому невідома.
Враховуючи, що ст. 214 КПК України передбачено, що підготовче судове засідання повинно бути проведене не пізніше п'яти днів з дня надходження обвинувального акту до суду, а обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 надійшов до суду 28.12.2018 року, судом неодноразово були винесені ухвали про привід обвинуваченого, тому суд не вбачає можливості відкладення підготовчого судового засідання.
Суд звертає увагу, що вимоги щодо розумних строків провадження по кримінальній справі, затягування часу не може виправдовуватися ні складністю справи, ні будь-якими іншими обставинами. В своїх рішеннях, зокрема, по справі Пеліссє і Сассі проти Франції від 25 березня 1999 року, Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує Високі Договірні сторони організувати свою судову систему таким чином, щоб суди могли виконати кожне із їх вимог, включаючи зобов'язання розгляд справи у розумні строки (пункт 74).
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості щодо місця проживання обвинуваченого. В обвинувальному акті зазначено, що місцем реєстрації обвинуваченого є: АДРЕСА_1 та фактичним місцем проживання обвинуваченого є: АДРЕСА_2 , разом з тим, з наданих до суду документів вбачається, що ОСОБА_4 не мешкає за зазначеними адресами. Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України прокурором в обвинувальному акті не зазначена адреса місця реєстрації або фактичного проживання обвинуваченого, за якими його можливо було б викликати у судове засідання.
Будь-який запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався. Підстав для оголошення обвинуваченого в розшук не встановлено.
Відповідно до ст.335 КПК України у разі, якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується відповідно до ст.335 КПК України у разі, якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Таким чином, зі змісту ст.335 КПК України випливає, що обвинувачений може бути оголошений в розшук з зупиненням провадження у справі лише у разі його ухилення від суду.
Враховуючи, що стороною обвинувачення не вжито заходів щодо доставки до суду ОСОБА_4 для забезпечення участі в судовому розгляді, а суд позбавлений такої можливості через відсутність в обвинувальному акті фактичної адреси проживання обвинуваченого, тому зазначене унеможливлює належний розгляд обвинувального акту відповідно до норм КПК України.
Передбачених ст.335 КПК України підстав для оголошення в розшук обвинуваченого суд не вбачає, оскільки відповідно до вимог ст.22 КПК України прокурор не надав доказів ухилення ОСОБА_4 від явки за викликом суду, як того вимагає норма ст.335 КПК України.
Також, враховуючи передбачені законом стислі процесуальні строки, рекомендовано органу досудового розслідування зазначати в обвинувальному акті, крім даних, зазначених ст. 291 КПК України, також контактні телефони учасників кримінального провадження з метою забезпечення можливості їх оперативного виклику до суду.
Крім того, вивчивши обвинувальний акт в даному провадженні суд дійшов висновку, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_4 слідчим, який складав обвинувальний акт, та прокурором, який його затвердив, порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 (далі - Конвенція), положення якої підлягають застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 9 КПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Пунктом 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Частина 5 ст. 17 КПК України (відповідно до якої поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою) встановлює механізм втілення презумпції невинуватості під час здійснення кримінального провадження, якого з огляду на вимоги ч. 1 ст. 9 КПК України повинні дотримуватися не тільки суд, а й прокурор, слідчий, інші службові особи органів державної влади, зокрема, і під час складання та затвердження обвинувального акту.
Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції в обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, що є тотожнім визнанню його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення до ухвалення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили.
Так, в обвинувальному акті у формулюванні обвинувачення зазначено: «Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, поєднаним з проникненням у житло, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України».
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що слідчим під час складання обвинувального акту та прокурором при його затвердженні, всупереч вимог ч. 5 ст. 17 КПК України в обвинувальному акті допущено порушення презумпції невинуватості, оскільки у формулюванні обвинувачення та при викладенні правової кваліфікації діяння, міститься твердження, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, що не відповідає поводженню з невинуватою особою.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.
Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинувачених та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Оскільки в контексті примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.
Зазначена правова позиція збігається з правовою позицією Верховного Суду України у справі №5-50кс15 від 09.07.2015 року, в якій зокрема зазначено, що при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , даний обвинувальний акт належним чином не затверджений прокурором у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , оскільки підпис в графі «Затверджую» не скріплений печаткою.
Ст.314КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення будь-яких додаткових відомостей до обвинувального акту після його надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.
Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту з недоліками є неприпустимим, оскільки може призвести до необ'єктивного та неповного встановлення всіх обставин у справі та позбавить можливості ухвалити справедливе судове рішення.
Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 був складений із порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України, що унеможливлює призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акта та порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, і право на справедливий суд, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокурору для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статей 291 КПК України, впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 291, 314-316 КПК України, суд-
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12018060260000339 стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - повернути прокурору Коростенської місцевої прокуратури для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1