Справа № 580/2361/20 Головуючий у 1 інстанції: А.В. Руденко
Суддя-доповідач: О.М. Оксененко
18 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до командира військової частини НОМЕР_2 окремого батальйону Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України ОСОБА_1 , третя особа Північне Київське територіальне Управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , третя особа: Північне Київське територіальне Управління Національної гвардії України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не надання позивачу направлення на медичний огляд за формою (додаток 7), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85, для встановлення причинного зв'язку між захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в Національній гвардії України;
- зобов'язати відповідача надати позивачу направлення на медичний огляд за формою (додаток 7), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85, для встановлення причинного зв'язку між захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в Міністерстві внутрішніх справ України.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не розглянуто рапорт позивача від 19.06.2020 про надання направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 окремого батальйону Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України ОСОБА_1 щодо вирішення рапорту ОСОБА_2 від 19.06.2020 про видачу направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що пріоритетним значенням для військової частини НОМЕР_1 мало питання щодо переведення позивача до військової частини НОМЕР_3 перед питанням направлення його на проходження військово-лікарської комісії.
При цьому, переведення позивача до іншої військової частини ніяким чином не відміняло його право на проходження військово-лікарської комісії, яке в подальшому і було ним реалізовано, через отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії від військової частини НОМЕР_3 .
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з грудня 2014 року перебуває на військовій службі в Національній гвардії України.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №121 від 12.06.2019 ОСОБА_2 був призначений сержантом з матеріального забезпечення патрульної роти.
27 травня 2020 року телеграмою №844 Північне Київське територіальне управління Національної гвардії України повідомило військову частину НОМЕР_1 про те, що наказом №31 о/с від 26.05.2020 позивач призначений командиром 2 відділення 1 стрілецького взводу 8 стрілецької роти (з охорони органів та установ системи правосуддя) 4 стрілецького батальйону (з охорони органів та установ системи правосуддя) військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України.
У відповідності до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 3061 (по стройовій частині) №119 від 19.06.2020 позивач уважається таким, що 19.06.2020 прибув після одужання.
Відповідно до рапорту позивача від 19.06.2020 останній прибув на службу після закінчення лікування та подав командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України рапорт, в якому просив видати йому направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії.
На виконання телеграми Північного Київського територіального управління Національної гвардії України №844 від 27.05.2020 відповідачем був виданий наказ №119 від 19.06.2020 (по стройовій частині) згідно з яким позивач був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
При цьому, позивач відмовився від підпису про ознайомлення з телеграмою №844 щодо прийнятого наказу про його призначення до військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується підписами посадових осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та актом про відмову від отримання документів на переведення від 19.06.2020.
Також позивач відмовився підписати акт прийому-передачі матеріальних цінностей, які рахуються за сержантом з матеріального забезпечення патрульної роти №101 від 19.06.2020, копія якого наявна в матеріалах справи.
Вважаючи, що відповідач протиправно не надав йому направлення для проходження військово-лікарської комісії згідно рапорту від 19.06.2020 та порушив його права, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в день вибуття з військової частини НОМЕР_1 позивач перебував у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , до особового складу військової частини НОМЕР_3 зарахований не був, тому прийняття рішення за рапортом від 19.06.2020 відносилось до компетенції саме відповідача, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 окремого батальйону Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України ОСОБА_1 щодо вирішення рапорту ОСОБА_2 від 19.06.2020 про видачу направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії.
Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу направлення на медичний огляд за формою (додаток 7), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85, судом першої інстанції було відмовлено, так як сторони не надали доказів скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2020 №119 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, що свідчить про відсутність у відповідача повноважень на надання направлення на медичний огляд за формою, передбаченою додатком №7.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» №2801-ХІІ від 19.11.1992 (далі - Закон №2801) визначено, експертиза стійкого розладу функцій організму здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».
Згідно статті 70 Закону №2801 військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №285 від 03.04.2017, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за №559/30427, затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі - Положення №285), яке визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
У силу вимог пункту 2 Розділу І Положення №285 медичні (військово-лікарські) комісії МВС - спеціальні підрозділи, що утворюються в закладах охорони здоров'я МВС та Національної гвардії України для проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Підпунктом 3 пункту 3 Розділу І Положення №285 закріплено, що основним завданням військової-лікарської комісії є визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців Національної гвардії України, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Положення №285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи за формою (додаток 4) здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин Національної гвардії України.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що військовослужбовцям військових частин Національної гвардії України направлення на медичний огляд для проведення військово-лікарської експертизи здійснюється командирами військових частин Національної гвардії України.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Північного Київського територіального управління Національної гвардії України від 26.05.2020 №31 о/с старшого сержанта ОСОБА_2 призначено командиром 2 відділення 1 стрілецького взводу 8 стрілецької роти (з охорони органів та установ системи правосуддя) 4 стрілецького батальйону (з охорони органів та установ системи правосуддя) військової частини НОМЕР_3 .
При цьому, колегія суддів враховує той факт, що у зв'язку з відсутністю на службі ОСОБА_2 з 26.05.2020 по 19.06.2020 командування військової частини НОМЕР_1 не мало змоги виконати розпорядження начальника ПКТрУ НГУ від 27.05.2020 №1/22-3440 та наказ від 26.05.2020 №31 о/с щодо переміщення старшого сержанта ОСОБА_2 для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 .
Так, 19.06.2020, в день коли ОСОБА_2 прибув після одужання до військової частини НОМЕР_1 , на виконання розпорядження начальника ПКТрУ НГУ від 27.05.2020 №1/22-3440, щодо призначення позивача на посаду у військовій частині НОМЕР_3 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2020 №119 його було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що командир військової частини НОМЕР_1 виконав розпорядження начальника ПКТрУ НГУ від 27.05.2020 №1/22-3440, а питання направлення сержанта ОСОБА_2 для проходження військово-лікарської комісії повинно було вже вирішуватись за новим місцем проходження служби, відповідно до встановленого порядку визначеного Положенням №285.
Вирішуючи питання щодо визнання протиправною бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення рапорту ОСОБА_2 від 19.06.2020 про видачу направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2020 начальник медичної служби - начальник медичного пункту після вивчення рапорту позивача здійснив доповідь та подав відповідну доповідну записку щодо рапорту позивача та подальших дій.
З копії доповідної записки начальника медичної служби - начальника медичного пункту від 23.06.2020 про результати розгляду рапорту сержанта з матеріального забезпечення патрульної роти старшого сержанта Дениса Зануди, наданої апелянтом у суді апеляційної інстанції, вбачається пропозиція повернути рапорт сержанта з матеріального забезпечення патрульної роти старшого сержанта ОСОБА_5 на перепрацювання, у зв'язку з зазначенням невірного посилання на Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 №402, оскільки військовослужбовці Національної гвардії України на проходження військово-лікарської комісії направляються на підставі Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №285 від 03.04.2017 від 03.04.2017 №285.
Зі змісту вказаної доповідної записки вбачається, що після опрацювання рапорту позивача у зв'язку з тривалим терміном лікування, згідно Положення №285 слід надати позивачу направлення на медичний огляд для проведення військово-лікарської комісії, для визначення придатності до подальшого проходження служби.
Однак, оскільки станом на дату опрацювання рапорту ОСОБА_2 23.06.2020, останнього виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , тому командир військової частини НОМЕР_1 не мав підстав для направлення позивача на медичний огляд для проведення військово-лікарської комісії для визначення придатності до подальшого проходження служби.
У подальшому листом від 14.12.2020 №1/61-1034 командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_3 з проханням надати підтвердження про направлення та проходження військово-лікарської комісії колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом військової служби за контрактом ОСОБА_2 .
Так, відповідачем до суду надано копію свідоцтва про хворобу ОСОБА_2 від 19.10.2020 виданого військово-лікарською комісією за розпорядженням т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 .
Враховуючи викладене, колегія суддів приймає до уваги вищевказане свідоцтво про хворобу та вважає, що відповідачем не порушено право позивача на проходження військово-лікарської комісії, оскільки ОСОБА_2 реалізував це право під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 , що в результаті призвело до отримання ним висновку військово-лікарської комісії, який наявний в матеріалах справи.
З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 щодо вирішення рапорту ОСОБА_2 від 19.06.2020 про видачу направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії.
Враховуючи вищевикладене та фактичні обставини справи доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів наголошує, що згідно пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 протиправною щодо вирішення рапорту ОСОБА_2 від 19.06.2020 про видачу направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії, суд першої інстанції прийняв суперечливе рішення та таке, що не поновлює право позивача в спосіб який він зазначив в позовній заяві, оскільки останній не перебував у розпорядженні відповідача, що зумовлювало б використання його повноважень, як командира військової частини НОМЕР_1 , для реалізації рапорту ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до командира військової частини НОМЕР_2 окремого батальйону Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України ОСОБА_1 , третя особа: Північне Київське територіальне Управління Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук