П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 березня 2021 р. Категорія 108020200м.ОдесаСправа № 400/3342/20
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митних декларацій, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митних декларацій, мотивуючи його тим, що відповідачу надано вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів - за ціною контракту відповідно до п. 1 ч.1 ст. 57 Митного кодексу України. Відповідач не підтвердив аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів UA508140/2020/000024/2 від 21.05.2020, UA508140/2020/000025/2 від 01.06.2020, UA508140/2020/000026/2 від 01.06.2020, UA508140/2020/000027/2 від 03.06.2020, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску транспортних засобів через митний кордон України UA508140/2020/00057 від 21.05.2020, UA508140/2020/00058 від 01.06.2020, UA508140/2020/00059 від 01.06.2020, UA508140/2020/00060 від 03.06.2020.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Чорноморська митниця Держмитслужби подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у рішенні суду першої інстанції відсутні обґрунтування щодо доводу митниці про ненадання позивачем платіжних документів. Обов'язок надання відповідних платіжних документів передбачений приписами ч.2 ст. 53 МК України.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач зазначає, що не порушував умови контракту в частині строку оплати товару, на дату прийняття рішення митним органом оплату ще не було здійснено та строк оплати ще не стік.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 208-0894520 від 27.12.2019 укладеного з ТОВ «Новомосковський хлор», РФ, ввезено на митну територію України «натр їдкий» за ціною 16443,92руб РФ за тону.
Відповідно до пп.2.1,3.1 Контракту, продавець зобов'язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева, згідно Інкотермс 2010, при цьому ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.
Пунктом 2.2 Контракту сторони визначили, що ціна на товар вказується в Специфікаціях. Специфікацією №5 від 28.04.2020 визначена вартість товару протягом травня 2020 - 16443,92руб. РФ за тону.
В якості основних документів для підтвердження митної вартості кожної з вказаних партій товару позивачем надані: контракт № 208-0894520 від 27.12.2019, специфікація №5 від 28.04.2020, інвойси, митна декларація країни відправника, накладні СМСГ.
Відповідач витребував по всіх - чотирьох митних деклараціях додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 3) каталоги, специфікації, прейскуранти(прайс-листи) виробника товару.
Позивач надав митниці додатково: інформацію щодо біржових котирувань, паспорти якості. Митницю повідомлено, що товар не страхувався, а тому надати страховий поліс немає можливості. Ціна на товар включає в себе всі витрати по доставці. Розрахунок ціни та знижка встановлені п.2.2 контракту.
За результатами контролю правильності визначення митної вартості вищевказаної партії товару відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 19804,39 рос. руб./тону із застосуванням митної вартості-за ціною договору щодо ідентичних товарів ввезених на територію України за митними деклараціями від 11.01.2020, від 02.01.2020.
У зв'язку з відмовою відповідача прийняти митні декларації, з метою розмитнення товару, позивач подав нові митні декларації, у яких ціна ввезено товару визначена відповідно до прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості та сплачено усі обов'язкові платежі, на підставі яких відповідачем здійснено митне оформлення товару та товар випущено у вільний обіг.
Після прийнятті рішення про коригування митної вартості товару позивачем було доплачено мито та податок на додану вартість : по рішенню про коригування митної вартості UA508140/2020/000024/2 від 21.05.2020 мито в сумі - 21295,07грн., ПДВ-81695,64грн., UA508140/2020/000025/2 від 01.06.2020 мито в сумі -17871,23грн., ПДВ-68560,54грн., UA508140/2020/000026/2 від 01.06.2020 мито в сумі 5968,50грн., ПДВ-22897,31грн., UA508140/2020/000027/2 від 03.06.2020- мито в сумі 12289,92грн., ПДВ-47148,60грн.
Вважаючи вказані вище рішення про коригування митної вартості товару протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов зазначив, що відповідач не довів суду наявність правових підстав для коригування митної вартості товару, не обґрунтував правомірність застосування другорядного методу за ціною ідентичних товарів.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до частини 3 статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу.
Позивач та його контрагент встановили у контракті, що ціна договору зазначається у специфікаціях.
Аналіз норм Митного Кодексу України дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Позивач надав митниці всі документи, які були у нього в наявності.
Відповідно до ст. ст. 189,190 Господарського Кодексу ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Таким чином суб'єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору.
Відповідно до п.2.2 Контракту зазначено, що ціна товару і вартість кожної партії товару зазначається у Специфікаціях. Ціна на Товар розраховується по формулі: Вартість: СРТ=FOB MED Low-50$, де MED Low-середня котирування MED Low, яке публікується агентством ICIS з 16 числа пред-попереднього місяця, який передує місяцю відгрузки по 15 число місяця, попереднього місяця відгрузки.
Відтак, ціна товару визначається в специфікації. Сторони контракту, як рівні сторони господарювання визначили в такий спосіб ціну товару за контрактом. Розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір цін за одиницю товару до контракту відповідає розміру цін у інвойсах. Надані позивачем документи також не містять ознак підробки, тому правових підстав для коригування митної вартості у відповідача немає.
Окрім того, слід зазначити, що навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі №815/329/17.
До того ж, як зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, він не порушував умови контракту в частині строку оплати товару на дату прийняття рішення митним органом, оскільки оплату ще не було здійснено та строк оплати на той момент ще не стік.
Враховуючи вище викладене, посилання апелянт на те, що при здійсненні митного оформлення не було надано відповідних платіжних документів є безпідставними.
Також відповідачем не зазначено, з яких підстав декларант повинен був надати обґрунтування та документальне підтвердження зниження контрактної ціни на 50 дол. США.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.
В свою чергу, за наслідками судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність правових підстав для коригування митної вартості товару, не обґрунтував правомірність застосування другорядного методу за ціною ідентичних товарів.
Таким чином, суд апеляційної інтанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митних декларацій належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби, - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року по справі № 400/3342/20, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
суддя-доповідач Семенюк Г.В.
судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.