17 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5980/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.
розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року (суддя Калашник Ю.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, -
ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року позов задоволено.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0019581305, від 13.08.2019 №0019571305, від 13.08.2019 №0019561305, від 13.08.2019 №0019551305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.08.2019 № 0019541305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-0019531305.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (правонаступником Головного управління ДФС у Запорізькій області) подано апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом не було враховано, що перевіркою було встановлено завищення витрат на придбання ТМЦ, оскільки було встановлено неможливість зберігання позивачем пального та було встановлено отримання ОСОБА_2 придбаних позивачем запчастин як додаткового блага.
Представник Головним управлінням ДПС у Запорізькій області направив клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з тим, що він бере участь в іншій справі. В задоволенні клопотання було відмовлено, відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 05.06.2019 № 413/08-01-13-05/ НОМЕР_1
В акті перевірки зазначено про порушення пунктів 177.2. 177.4 стаггі 177 Податкового кодексу України, а саме занижено чистий оподатковуваний доход на загальну суму 293 440,57 грн., в т.ч. в 2017 році в сумі 219924,17 грн., в 2018році в сумі 73 516,40 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 52819,93грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 39 586,98 грн. за 2018р. в сумі 13232,95 грн.;
підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, занижено чистий оподатковуваний доход на загальну суму 293 440,57 грн., в т.ч. в 2017 році в сумі 219 924,17 грн., в 2018 році в сумі 73 516,40 грн., що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 4 401,61 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 3 298,86 грн., за 2018 рік в сумі 1102,75 грн.;
частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону Україні «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, у розмірі - 64 556,95 грн., у т.ч. по періодах: за 2017 рік на суму-48 383,34 грн., за 2018 рік на суму - 16 173,61 грн.;
підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3763,85 грн., у тому числі за 2017 рік -3735,32 грн., за 2018 рік -28,53грн.;
підпункту 1.2, 1.3, 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме заниження військового збору на загальну суму 313,65 грн.. в т.ч. в 2017 році в сумі 311,28 грн., в 2018 році - в сумі 2,38 грн.
На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті:
податкове повідомлення - рішення № 0019551305 від 13.08.2019, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності на загальну суму 79 228,95 грн., у тому числі основного платежу - 52 819,30 грн. та штрафні санкції - 26 409,65 грн.;
податкове повідомлення-рішення № 0019561305 від 13.08.2019, яким збільшено суму військового збору суб'єктів підприємницької діяльності на загальну суму 6 602,41 грн., у тому числі основного платежу - 4 401,61 грн. та штрафні санкції - 2 200,80 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0019571305 від 13.08.2019 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6220,12 грн., у тому числі основного платежу - 3763,85 грн., штрафні санкції - 2 456,27грн.;
податкове повідомлення- рішення №0019581305 від 13.08.2019, яким збільшено суму військового збору на загальну суму 518,34 грн., у тому числі основного платежу - 313,65 грн., штрафні санкції - 204,69 грн.,
вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0019531305 від 13.08.2019 на загальну суму 64556,95 грн.;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019541305 від 13.08.2019 на суму 11 294,03 грн.
Вказані рішення позивач оскаржив до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено вчинення позивачем порушення вимог податкового законодавства, що було предметом розгляду справи, а відтак позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у перевіряємому періоді позивач здійснював діяльність з оптового та роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів, застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку і звітності.
Перевіркою було зроблено висновок про завищення витрат на загальну суму 293 440,57грн., у тому числі за 2017 рік на 219 924,17грн., за 2018 рік на 73 516,40 грн.
З описової частини акту перевірки вбачається, що позивачем задекларовано в 2017 році витрати на придбання ТМЦ, що реалізовані - 9 891 938,62 грн., в 2018 рік - 3 735 745,85 грн. За висновками перевірки підтверджено задекларовані платником витрати використання ТМЦ за 2017 рік на 9 672 014,45 грн., за 2018 рік на суму 3 662 229,45 грн.
Відповідач зазначає, що 14.05.2019 в присутності посадової особи ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 та надано інформацію стосовно залишків ТМЦ: бензин А-92 - 1937л, бензин А-95 - 4208л., дизельне паливо - 50448л, скраплений газ 52471,77л. та зафіксовані ємності для зберігання ПММ у кількості: 4 підземні ємності об'ємом 10 м.куб. (2 для дизельного палива, 1 для бензину А-92, 1 для бензину А-95), 1 шт. об'ємом 60 м.куб. для дизельного пального, 2 надземні ємкості по 5 м.куб. для скрапленого газу, 1 надземна ємність об'ємом по 4,7 м.куб. для скрапленого газу,1 надземна цистерна об'ємом 45 м.куб. для скрапленого газу.
За висновками податкового органу, вищезазначені ємності досить великогабаритні, при тому, що орендує ФОП ОСОБА_1 комплекс АЗС, яка складається з будівлі цегляної 20,4 м2, убиральні цегляної, заземлених ємкостей 4 шт., паливно-роздавальних стовпчиків 2 шт., газового модулю 1 шт., резервуар горизонтальний циліндричний сталевий 1 шт., замощення з залізо-бетонних плит, навіс. Тому, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_3 не мав площі для зберігання вказаних 5 ємкостей.
Відповідачем зроблений висновок, що ФОП ОСОБА_1 включено до витрат суми на придбання ТМЦ, які не підтверджено первинними документами, внаслідок чого на порушення вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України занижений чистий оподатковуваний доход на загальну суму 293 440,57 грн., в т.ч. в 2017 році в сумі 219 924,17 грн., в 2018 році в сумі 73 516,40 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 52 819,93 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 39 586,98 грн., за 2018 рік в сумі 13 232,95 грн.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, зокрема, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно- експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України).
Матеріали справи містять платіжні документи по постачальникам (а.с.173-250, т. 1, а.с.1-114, 123-124, 126,127, т.2), які зазначені у додатках до актів перевірки (а.с.44-45, т. 1), та у акті перевірки (п. 1.17.5 Акту, а.с.15, т. 1).
Транспортування ПММ підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-трвнпортними накладними.
Зазначеними доказами спростовуються висновки відповідача про завищення позивачем витрат на загальну суму 293440,57грн.
Судом першої інстанції вірно було зазначено, що фактично відповідачем зроблено припущення про те, що позивач не мав змоги для зберігання ємкостей для ПММ та не надано доказів, які б доводили правильність висновку про порушення позивачем вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.
Щодо посилання відповідача та той факт, що позивачем надано ОСОБА_2 додаткове благо.
Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем (орендар) та ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) укладені договори оренди автомобілів (паливоцистерни), а саме: від 03.01.2015 №12-19 та №51-37-д від 04.01.2017.
Відповідно до вказаних договорів (п. 2.1 Договорів), орендна плата не сплачується у грошовому еквіваленті, але орендар проводе за рахунок власних коштів техогляд автомобіля, сплачує за страховку автомобіля та несе всі витрати.
Позивачем у перевіряємий період придбані автозапчастини на орендовані автомобілі, на загальну суму 3763,85 грн.
За висновками акту перевірки такі витрати позивач не може відносити до складу витрат, оскільки сума, витрачені на автомобільні запасні частини для орендованих паливо цистерн є додатковим благом на користь ФОП ОСОБА_2 .
Так, відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем орендуються паливоцистерни, які використовуються ним у власній господарській діяльності (що відповідачем не заперечується), то придбавання автозапчастин на такі паливоцистерни є витратами на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності.
Оскільки судом першої інстанції було встановлено, що донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб є протиправним, то відповідно, збільшення єдиного внеску та донарахування військового збору є також безпідставним.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 18 березня 2021 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш