17 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5915/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (суддя 1-ї інстанції Артоуз О.О.) у справі №280/5915/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2020 року позивач звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області в якому просив визнати протиправним рішення відповідача від 11.08.2020 № 18673/14/08-01-50-05 про відмову списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, штрафу та нені нарахованих з 01.01.2017 по 30.06.2019 в сумі 23749,60 грн. та зобов'язати відповідача списати суми заборгованості (недоїмки), штрафних санкцій і пені нарахованих ФОП ОСОБА_1 (РНОКГІП НОМЕР_1 ) з 01.01.2017 по 30.06.2019 в сумі 23749.60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне рішення є протиправним та не відповідає положенням податкового законодавства та порядку встановленому пунктом 9-15 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на Загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами, внесеними Законом України № 592 від 13 травня 2020 року «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», щодо усунення дискримінації за колом платників», дія положень якого, поширюється на фізичних осіб - підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону України від 13.05.2020 № 592.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року позов задоволено повністю.
Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач не підпадає під вимоги пункту 5 розділу І Закону № 592, а вказаний порядок до позивача не може бути застосований оскільки, станом на час набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 № 592-IX, а саме з 12.07.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься запис про припинення підприємницької діяльності позивача. Позивач знаходився на обліку, як фізична особа-підприємець з 18.11.2008 по 12.07.2019, за період з 01.01.2012 по 01.01.2014 перебував на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2014 по 12.07.2019 перебував на загальній системі оподаткування. В особовій картці з єдиного внеску станом на 01.07.2020 обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ на загальну суму 23749,60 грн. Запис про припинення підприємницької діяльності позивача внесено 12.07.2019, тобто станом на час звернення позивача в порядку передбаченому пунктом 5 розділу І Закону № 592 із заявою від 29.07.2020 про прийняття відповідачем рішення про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску нарахованих йому з 01.01.2017 по 30.06.2019 в сумі 23749,60 грн., позивач вже втратив правовий статус фізичної особи-підприємця.
Сторони повідомлені про день розгляду справи.
Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі ст.ст. 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахована ОСОБА_1 заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 в сумі 23749,60 грн., прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2019 №Ф-23967-50, на суму 20995,42 грн.
29.07.2020 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області в порядку передбаченому пунктом 5 розділу І Закону N 592, із заявою про прийняття рішення про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску нарахованих йому з 01.01.2017 по 30.06.2019 в сумі 23749,60 грн.
11.08.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнято рішення №18673/14/08-01-50-05 про відмову списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, штрафу та пені нарахованих ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2017 по 30.06.2019 в сумі 23749,60 грн.
Вважаючи вищевказане рішення протиправним позивач звернувся зданим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про те, що позивач не підпадає під дію пункту 9-15 Закону № 2464, пункту 5 розділу І Закону № 592, є необґрунтованим, а прийняте відповідачем рішення від 11.08.2020 № 18673/14/08-01-50-05, про відмову списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску, штрафу та пені нарахованих позивачу з 01.01.2017 по 30.06.2019 в сумі 23749,60 грн., незаконним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту Закон № 2464).
Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено зміни до Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.
При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. Разом з цим, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).
Встановлено, що на момент взяття позивача на облік як платника єдиного внеску, державна реєстрація фізичних осіб - підприємців регулювалась Законом України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до частини 9 статті 4 Закону № 755, фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Так, позивач з 17.11.2008 був зареєстрований як фізична особа - підприємець Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про що зроблено запис № 21030000000047813 та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
12.07.2019 відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21030060003047813.
Таким чином, позивач з 12.07.2019 не є платником єдиного соціального внеску, відповідно до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на Загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Проте, 15.07.2019 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23967-50, на суму 20995,42 грн., за нарахованим грошовим зобов'язанням позивачу зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 на загальну суму 23749,60 грн. Тобто, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2019 відповідачем прийнято після втрати позивачем 12.07.2019 правового статусу фізичної особи-підприємця на підставі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2019 №Ф-23967-50 про сплату позивачем боргу з єдиного внеску в сумі 20995,42 грн.
Разом з цим, 13 травня 2020 року Верховною радою України прийнято Закон України №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592-ІХ).
З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ слідує, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 592-ІХ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Днем опублікування Закону № 592-ІХ є 02 червня 2020 року, а тому з 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону № 592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15 такого змісту: "Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню".
Враховуючи зазначені норми законодавства, пунктів 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-V, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що такий визначає коло осіб, на яких поширює свою дію вказана норма, порядок та умови подання відповідної заяви про списання про списання недоїмки за період з 01.01.2017, алгоритм дій податкового органу при розгляді такої заяви, вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні такої заяви, а також наслідки прийняття рішення про списання податкового боргу, а тому посилання відповідача на необхідність отримання від Міністерства фінансів України роз'яснення для вирішення спірного питання є невмотивованим та безпідставним усуненням від виконання покладених на контролюючих орган повноважень.
Таким чином, є вірними висновки суду першої інстанції, що на позивача поширюється дія пункту 9-15 Закону № 2464, відповідно до роз'яснень викладених у листі Міністерства фінансів України від 26.08.2020 року № 11220-16-62/26150.
29.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття рішення про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску (недоїмки), штрафних санкцій і пені нарахованих йому з 01.01.2017 по 30.06.2019 в сумі 23749,60 грн., в порядку передбаченому пунктом 5 розділу І Закону № 592.
Відповідно до вимог вказаного Закону, відповідач після отримання від позивача заяви від 29.07.2020 про прийняття рішення про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску та після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора, враховуючи, що відповідна річна звітність позивачем подана раніше, а дохід (прибуток) від його діяльності не отримано з 01.01.2017 по 30.06.2019, зобов'язаний був протягом 15 робочих днів провести камеральну перевірку, та за її результатами прийняти рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені нарахованих позивачу з 01.01.2017 по 30.06.2019 в сумі 23749,60 грн.
Натомість, відповідно приписів Закону № 2464, з урахуванням Закону № 592-ІХ, та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Мінфіну України за № 449 від 20.04.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (далі по тексту Інструкція № 449), вбачається, що жоден з вказаних нормативно-правових актів не наділяє контролюючий орган правом відмовляти у задоволенні заяви про списання недоїмки в порядку, визначеному пунктом 9-15 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI з підстав порушення позивачем вимог Порядку № 1588, або припинення підприємницької діяльності до 03.06.2020.
Несвоєчасне подання позивачем заяви про зняття з податкового обліку не створює для відповідача жодних негативних наслідків при вирішенні питання про списання боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки законодавець не ставить в залежність вирішення такого питання від часової дати припинення діяльності, у тому числі від дати набрання чинності п. 5 розділу I Закону № 592-ІХ.
Вказане свідчить, що судом першої інстанції вірно встановлено те, що висновок контролюючого органу про надання відмови щодо списання суми недоїмки є протиправним та таким, що не узгоджується з вимогами Закону № 2464 та Інструкції № 449.
З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки судом першої інстанції визначено, що дана справа належить до справ незначної складності та розглянуто справу в порядку спрощеного провадження, постанова відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №280/5915/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак