11 березня 2021 р.Справа № 440/4927/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Гіглава О.В.) від 19.11.2020 року по справі № 440/4927/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС"
до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, ТОВ "АГРЕЙН ТРАНС", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанови Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 18.08.2020 № 186976 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність постанови від 18.08.2020 №186976 про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки за результатами зважування у ТЗ Scania Р400 д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричіпом Schmitz SKI 24 д.н.з. НОМЕР_2 відсутнє перевищення нормативних вагових параметрів. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2008 №879 допускається перевищення вагових параметрів позначених в пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки). В даному випадку транспортний засіб Scania Р400 д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричіпом Schmitz SKI 24 д.н.з. НОМЕР_2 перевозив ячмінь, який відповідно до ДСТУ 3769:98 “Ячмінь. Технічні умови” є сипучим вантажем. Зважування це процес визначення за допомогою зважувального обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Однак, така Методика Мінекономрозвитку на сьогодні не затверджена. Щодо Методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, що розроблена Харківським національним автомобільно-дорожним університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) та атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром “Інститут Метрології” свідоцтвом про атестацію №02-84-08, не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. За викладених обставин вважає, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 18.08.2020 № 186976 про застосування адміністративно-господарського штрафу винесена необґрунтовано, незаконно та порушує права та інтереси ТОВ "АГРЕЙН ТРАНС".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року по справі № 440/4927/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін в судовому засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.07.2020 інспекторами Єршовим Д.В. та Кравець О.В. на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 06.07.2020 по 13.07.2020 та направлення на перевірку від 06.07.2020 № 001389 на а/д М-14 “Одеса-Мелітополь-Новоазовськ”, 232 км + 800 м проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Scania Р400 д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричіпом Schmitz SKI 24 д.н.з. НОМЕР_2 , які перебувають у користуванні ТОВ "АГРЕЙН ТРАНС" (а.с. 61-62).
Під час рейдової перевірки інспекторами оформлені акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.07.2020 (а.с. 59), акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 72) та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 71), за змістом яких в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Scania Р400 д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричіпом Schmitz SKI 24 д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , встановлено перевищення вагових обмежень, а саме: навантаження на одиничну вісь ТЗ - 11,935 т, при допустимих 11 т, чим порушено пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
На підставі вказаних документів сформований розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 06.07.2020 № 043450 (а.с. 70).
Листом від 12.08.2020 № 60330/33/24-20 відповідач повідомив позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 60).
18.08.2020 за результатами розгляду справи про порушення позивачем Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, відповідач прийняв постанову № 186976 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою товариство притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 грн (абзац 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт") (а.с. 58).
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснив 06.07.2020 перевезення вантажів автомобілем, та під час перевірки встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: навантаження на одиничну вісь ТЗ - 11,935 т при допустимих 11 т, а тому у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.
В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що відповідачем разом з відзивом надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П33М873905820, в якому вказано автоматичний прилад для зважування дорожніх ТЗ у русі та вимірювання навантаження на вісі 030T-AS2-PWIA заводський № 421 та електронні (вантажоприймальні) пристрої PWI-A із заводськими номерами 827, 828.
Однак, із фото та відеозаписів, які додані до матеріалів справ, в якості доказів, видно, що автоматичний прилад для зважування дорожніх ТЗ у русі та вимірювання навантаження на вісі 030T-AS2-PWIA має інший заводський номер, а саме: № 17-421 та в електронних (вантажоприймальних) пристроїв PWI-A заводські номери інші, а саме: № 17-827, № 17- 828.
Тобто, судом першої інстанції була здійснена неправильна оцінка доказів, ототожнено те, що габаритно-ваговий комплекс був із заводськими номерами № 17-421, № 17-827, № 17-828, відповідає заводському номеру 421, 827 та 828, які вказані у свідоцтві про повірку. Вказав, що судом першої інстанції не враховано докази позивача у вигляді інших свідоцтв про повірку, де чітко зазначено, що цифра 17, додана через дефіс, це не просто рік випуску, а повний серійний номер габаритно-вагового комплексу. Усні доводи представника відповідача про те, що у 2020 році свідоцтва про повірку приладів видано із зазначенням заводських номерів без цифри 17 не підтверджено належними доказами.
Крім того, з метою ознайомлення з документами, які підтверджують законність встановлення габаритно-вагового комплексу № 421 та отримання доказів, 06.07.2020 р. на місці проведення габаритно-вагового контролю, на а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 232+800м, водій ТОВ «Агрейн Транс» ОСОБА_1 зафіксував всі обставини події на відеозаписи, які підписані електронним цифровим підписом та надавалися суду для ознайомлення на DVD диску.
На 01 хв. 40 сек. відеозапису № IMG 0254 зафіксовано, що інспектор надав сертифікат повірки вагового комплексу № 421. Пристрій чорного кольору, в якому вводяться необхідні дані для зважування та друкується чек має наклейку білого кольору з рукописним написом «Дніпро 421, 827, 828», однак його заводський номер, на передній частині біля ручки, має зовсім інші цифри, а саме 17-421 (00:39 сек. відеозапису № IMG_0254). На 00:15 сек. та 00:22 сек. відеозапису № IMG_0254 зафіксовані серійні номери вагових плит № 17-827, 17-828, які взагалі не видно, вони не відповідають номеру зазначеному на другій стороні сертифіката про повірку вагового комплексу, а саме « 827, 828». Крім того, відповідачем разом з відзивом надано фото вагових плит, з яких вбачається, що серійні номери стерті.
Отже, у зв'язку з тим, що заводський серійний номер пристрою чорного кольору, в якому вводяться необхідні дані для зважування та друкується чек має цифри 17-421, а в сертифікаті вказано № 421 та у зв'язку з тим, що заводські номери вагових плит взагалі не видно, виникають сумніви, що сертифікат повірки відповідає саме цьому ваговому комплексу.
Також зазначив, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затвердженої заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестованої у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08 (далі - Методика). Абзацем 2 п. 11 цієї Методики визначено, що вагові параметри транспортних засобів, що перевозять наливні вантажі (у автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах) визначаються виключно у статичному режимі.
Тобто, ця Методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.
Також вказав, що у зв'язку з тим, що положення постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 допускають неоднозначне трактування процесу зважування та відноситься до спірних правовідносин, то із врахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та вимог п. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» до застосування підлягають положення Єдиної Методики, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Положенням ч. 4 ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879).
Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з п. 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
У відповідності до п. 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Отже, зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно матеріалів справи, у ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Scania Р400 д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричіпом Schmitz SKI 24 д.н.з. НОМЕР_2 , встановлено перевищення вагових обмежень, а саме: навантаження на одиничну вісь ТЗ - 11,935 т, при допустимих 11 т, чим порушено пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.
З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону № 3353-XII).
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
На момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу на праві користування транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону № 3353-XII, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким і керувався відповідач.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17 та вірно враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.
Щодо посилання апелянта на те, що положення постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 допускають неоднозначне трактування процесу зважування, а тому до застосування підлягають положення Єдиної методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, що розроблена Харківським національним автомобільно-дорожним університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) та атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром “Інститут Метрології” свідоцтвом про атестацію № 02-84-08, колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин відповідач зобов'язаний керуватися саме приписами чинного нормативно-правового акта Кабінету міністрів України, оскільки саме до компетенції цього органу віднесено повноваження щодо визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.
Крім того, аргументи щодо того, що пристрій на якому проводили контрольне зважування автомобіля не передбачений для окремого осьового зважування та зважування транспортних засобів, що перевозять рідкі (сипучі) вантажі, а також те, що його не можна застосовувати для зважування транспортних засобів вагою понад 30000 кг, судом відхиляються, оскільки встановлено, що зважування транспортного засобу здійснювалося за допомогою приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030T-AS2-PWIA зав. № 421, виробник: ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI (Туреччина) шляхом проїзду транспортного засобу через вантажоприймальний пристрій приладу. У режимі зважування у русі, кожна вісь транспортного засобу в'їжджає на платформу не зупиняючись, і знімаються дані з електронного пристрою. Максимальне навантаження на вісь 30000 кг, максимальна кількість осей - 10 (91, 98-104).
Судом встановлено, що транспортний засіб позивача має п'ять осей. Зазначений прилад не призначений для зважування транспортних засобів, що перевозять рідкі продукти, яким ячмінь не є.
Стосовно посилання позивача на те, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативно допустимої, оскільки, в даному випадку проведеним зважуванням встановлено, що навантаження на 2 вісь складало 11,935 тон, при нормативно допустимій 11 тон слід зазначити наступне.
Положення п. 22.5 Правил дорожнього руху окремо встановлюють заборону на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т.
Таким чином, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як навантаження на вісь транспортного засобу, свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України.
Щодо тверджень апелянта про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (ячмінь), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, а також на те, що під час заїзду на ваги цей вантаж міг бути зміщений, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а тому така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду № 803/1540/16 від 24.07.2019.
Відповідно до п. 4 абз. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2021 №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (враховуючи сипучість вантажу).
Отже, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що в даному випадку еквівалентно 220 кг (2% від 11 т) на одиночну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на вісь становить більше 2%.
Судова колегія відхиляє посилання апелента на характер вантажу, що перевозився, а саме сипучий вантаж (ячмінь), маса якого під час руху є несталою в різних точках автомобіля, оскільки наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.2014 № 363 саме на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Пунктами 8.14-8.15 гл. 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
У свою чергу п. 12.5 гл. 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу є необґрунтованими.
Що стосується посилання на невідповідність заводських номерів № 17-421, № 17-827, № 17-828 заводським номерам 421, 827 та 828, колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів в ході рейдової перевірки здійснено за допомогою приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030T-AS2-PWIA, Зав. № 421.
Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П33М873905820, виданим ДП "Київоблстандартметрологія" Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 22.04.2020 та чинним до 22.04.2021, підтверджено відповідність приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030T-AS2-PWIA, зав. № 421, вимогам ДСТУ OIMLR134-1:2010 (а.с. 74-75).
Згідно із сертифікатом відповідності UA.TR.002.CB.0305-17 та додатку до нього, 06.12.2017 засвідчено відповідність Технічному регламенту, зокрема, приладу автоматичного для зважування 030T-AS2-PWIA із серійним номером приладу № 421, платформ - № 827, 828 (а.с. 133-139).
Що стосується посилання на те що, що відповідач не надав належних документів, підтверджуючих повірку та законність використання вагового комплексу № 421 разом з електронними (вантажоприймальними) пристроями РW1-А, заводські номери 827, 828, оскільки із фотографій цього вагового комплексу слідує, що автоматичний прилад 030T-AS2-PWIA має інші заводські номери: 17-421, а електронні вантажоприймальні пристрої - заводські номери 17-827, 17-828, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163 (надалі - Технічний регламент), в редакції, чинній на дату проведення рейдової перевірки та відповідного зважування, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту (п. 9); виробники повинні складати технічну документацію, зазначену у пунктах 46-50 цього Технічного регламенту, та проводити відповідну процедуру оцінки відповідності, визначену в пункті 45 цього Технічного регламенту, або забезпечити її проведення (пункт 14).
За змістом пункту 55 Технічного регламенту відповідність засобу вимірювальної техніки вимогам цього Технічного регламенту повинна засвідчуватися шляхом нанесення на нього знака відповідності та додаткового метрологічного маркування, зазначених у пунктах 56-61 цього Технічного регламенту.
Згідно із пунктом 60 Технічного регламенту додаткове метрологічне маркування складається з прямокутника, в якому розміщені літера “М” і дві останні цифри року його нанесення. Висота прямокутника дорівнює висоті знака відповідності.
Згідно із пунктом 1 Опису знака відповідності технічним регламентам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1184, знак відповідності технічним регламентам (далі - знак відповідності) має форму незамкненого з правого боку кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника.
Згідно із наявного в матеріалах справи фото приладу 030T-AS2-PWIA вбачається, що на електронному пристрої нанесено знак відповідності технічним регламентам, а також цифра 17 у прямокутнику, що свідчить про рік нанесення маркування, який відповідає року проведення оцінки відповідності (а.с. 136-138), а тому виробником (представником виробника) під час зазначення серійних номерів на електронному пристрої та вантажоприймальних пристроях до заводських номерів 421, 827, 828 попереду також додано через дефіс цифру 17. В той же час, відсутність (не зазначення) цієї цифри у свідоцтві про повірку № П33М873905820 саме по собі не свідчить про те, що цей пристрій не є одним і тим же засобом вимірювальної техніки. Крім того, електронний пристрій містить також наклейку із написом "Дніпро 421, 827, 828" (а.с. 136), табло електронного пристрою свідчить про приєднання вантажоприймальних пристроїв 827, 828 (а.с. 135, 139).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ці розбіжності у написанні (нанесенні) заводських (серійних) номерів приладу 030T-AS2-PWIA (17-421, 17-827, 17-828 і 421, 827, 828) не свідчать про невідповідність приладу оформленим на нього документам (свідоцтву про повірки, сертифікату відповідності). Натомість, аналіз доказів у їх сукупності дозволяє стверджувати, що прилад із маркуваннями 17-421, 17-827, 17-828 і є приладом із заводськими номерами 421, 827, 828.
Оскільки габаритно-ваговий контроль транспортних засобів позивача здійснено працівниками Укртрансбезпеки відповідно до вимог Порядку № 879, належним зважувальним обладнанням 030T-AS2-PWIA, що пройшло періодичну повірку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, а тому що постанова від 18.08.2020 р. № 186976 про застосування адміністративно-господарського штрафу, є обґрунтованою, а підстави для її скасування, відсутні.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року по справі № 440/4927/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 18.03.2021 року