15 березня 2021 р.Справа № 520/7946/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУНЗЕ-СОЛАР" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків по справі № 520/7946/2020
за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУНЗЕ-СОЛАР"
про стягнення штрафу,
Позивач, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУНЗЕ-СОЛАР" 170000,00 грн в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції").
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що лист про засідння НКРЕКП було надіслано позивачу несвоєчасно. Вказав на те, що якби позивача було повідомлено завчасно про проведення засідання, він би обов'язково з'явився та надав свої пояснення, що могло б вплинути на обрання більш м'якого покарання. Важає, що вказаний штраф є надто суворою санкцією. Також, вказав на те, що на час винесення рішення щодо зазначеного Акту перевірки, позивач вже встиг усунути частину недоліків.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 325 від 07.02.2020 відповідно до пунктів 11, 12 частини 1 статті 17, статей 19 та 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" на ТОВ "ФРУНЗЕ-СОЛАР" накладено штраф в сумі 85000,00 грн за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії.
Копію вказаної постанови відповідач отримав 17.02.2020, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
У зв'язку з несплатою підприємством у встановлений строк суми штрафу, позивачем на вказану суму нараховано пеню у розмірі 1,5 % суми штрафу за кожен день прострочення, що станом на 17.06.2020 становить 116025,00 грн. Проте, враховуючи положення статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", сума нарахованої пені, за доводами позивача, яка підлягає стягненню становить 85000,00 грн та сума штрафу - 85000,00 грн, загальна сума заборгованості - 170000,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що станом на час розгляду справи штраф, застосований пунктом 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 325 від 07.02.2020 відповідачем не сплачений.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.
Так, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю (частина перша статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).
Відповідно до положень частини п'ятої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.
Один примірник акта про результати перевірки передається суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.
У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.
Суб'єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п'яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.
У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб'єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.
Статтею 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:
1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;
2) накладення штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
Суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.
Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.
Протягом п'яти робочих днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.
У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Таким чином, подання позову про стягнення суми штрафу та пені, які ліцензіат відмовляється сплатити, є способом реалізації виключної компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Колегія суддів зазначає, що копію постанови відповідач отримав 17.02.2020, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.11). Отже, відповідач мав сплатити штраф до 18.03.2020 року.
Як свідчать матеріали справи, визначена постановою НКРЕКП від 07.02.2020 №325 сума штрафу відповідачем сплачена не була, доказів на підтвердження вказаної обставини ТОВ "ФРУНЗЕ-СОЛАР" суду не подано.
Оскільки штраф не було сплачено у встановлений Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» строк, пеня станом на 17.06.2020 складає 116025,00 грн.
Водночас враховуючи норму статті 22 вище згаданого Закону, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням регулятора, сума пені становить 85000,00 грн.
Беручи до уваги те, що відповідачем штраф в добровільному порядку не сплачено, доказів оскарження постанови про застосування штрафної санкції суду не надано, обов'язок сплати відповідачем суми штрафних санкцій разом із пенею підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року по справі №520/7946/2020 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУНЗЕ-СОЛАР" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі № 520/7946/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 18.03.2021 року