ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
18 березня 2021 року м. Київ № 640/7024/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., ознайомившись з позовною заявою
ОСОБА_1
до Держави України в особі Офісу Генерального прокурора
про відшкодування матеріальної шкоди,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Держави України в особі Офісу Генерального Прокурора, в якому просить суд: стягнути з Держави України в особі Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за частиною 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, згідно постанови №5050, що розраховується у відсотках до посадового окладу, завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінці та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними за період з 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року у розмірі 2 231 934, 22 грн.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.
Відповідно до п.п. 2, 4, 9 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову позивач просить стягнути матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати.
Проте, такий спосіб захисту, як стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати не може бути самостійним без визнання протиправним індивідуального акта чи окремих його положень чи визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до ч.5 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Суд звертає увагу, що позивачем у позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено з огляду на критерії ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та не заявлено позовних вимог щодо вирішення публічно-правового спору, однак заявлено вимогу про відшкодування шкоди в контексті обрання способу захисту і відновлення порушеного права, що не узгоджується з визначеними у ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України способами захисту порушених прав.
Тому, позивачу потрібно викласти зміст позовних вимог для суду та сторін у відповідності до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України та вказати який індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень визнається протиправним та підлягає скасуванню, увесь чи окремі його положення та які дій суб'єкта владних повноважень є протиправними, а також зазначити зобов'язання для суб'єкта владних повноважень, які необхідно вчинити.
Також суд звертає увагу позивача, що така назва відповідача, як Держава в особі Прокуратури Офісу Генерального Прокурора не відповідає вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в частині зазначення повного найменування (для юридичних осіб) відповідно до ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, позивач посилався на те, що останній звільнений від сплати судового збору на підставі вимог п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Однак суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення матеріальної шкоди, а не стягнення заробітної плати, у зв'язку з чим позивачу необхідно надати докази сплати судового збору.
Пунктом 3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року розміром 2270 грн.
З огляду на ціну позову, ставкою судового збору за його подання є 11 350, 00 грн.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути майнову шкоду у вигляді недоотриманої заробітної плати з 19.08.2015 року по 21.02.2020 під час роботи в органах прокуратури внаслідок дії положень пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які надалі визнані неконституційними.
Отже, предметом спору є стягнення шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу у 2015-2020 роках, коли він перебував на публічній службі.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 05.06.2019 у справі №686/23445/17, розглядаючи спір, який виник за подібних фактичних обставин, що й розглядуваний спір, а саме: внаслідок визнання прийнятого Верховною Радою України неконституційного акта (закону) позивачу, який на той час перебував на посаді судді (публічній службі) було завдано майнової шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати, зробила висновок, що такий спір повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства та зазначила, що такий спір стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата заробітної плати.
За таких умов суд дійшов висновку, що даний спір є спором щодо проходження публічної служби, який виник у зв'язку з виплатою позивачеві заробітної плати у розмірі, меншому ніж він сподівався.
Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме вимоги частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правовою підставою для вимоги позивача про стягнення завданої йому шкоди стало прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020 - і саме з цього дня розпочався перебіг місячного процесуального строку звернення позивача до суду.
Враховуючи те, що позивач звернувся із даним позовом до суду 12.03.2021, тобто із пропуском процесуального строку в один рік, останньому слід надати обґрунтовані докази, що позбавили останнього можливості звернутися до суду. При цьому посилання позивача на те, що початок перебігу процесуального строку слід обраховувати з моменту отримання відповіді на адвокатський запит - 16.02.2021 не приймається судом до уваги, оскільки початком перебігу процесуального строку є дата, з якою пов'язано порушення прав та інтересів, а не обставини, з якими позивач пов'язує для себе початок обрахунку процесуального строку.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Вказані недоліки мають бути усунуті позивачем, шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України та подачі суду доказів про сплату судового збору у розмірі 11350,00 грн. за наступними платіжними реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101, код отримувача - 37993783, Рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача - 899998, Код класифікації доходів бюджету - 22030101, клопотання про поновлення строку на звернення до суду .
Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружний адміністративний суд міста Києва -
1.Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху .
2.Встановити позивачу строк до 10 днів для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання даної ухвали суду.
3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч.4 ст. 169 КАСУ.
Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена лише у випадку порушення правил підсудності
Суддя А.С. Мазур