ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 березня 2021 року м. Київ № 640/25754/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправною і скасування вимоги та рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просила: визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019р. № Ф-88 розмірі 12 428, 46 грн. та рішення № 0085354205 від 11.11.2019р. у розмірі 1 242, 84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана вимога та рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки перевірки про заниження суми на яку нараховується єдиний соціальний внесок є помилковими, адже позивачем при заповненні звіту було допущено описку та невірно зазначено суму з якої обраховується такий внесок про що за результатом перевірки було повідомлено відповідача.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 11.10.2019р. № 1875 призначено проведення документальної позапланової перевірки позивача за результатом якої складено акт від 28.10.2019р. № 354/26-15-42-05-30-2905019686 «Про результати документальної позапланової перевірки само зайнятої особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 13.10.2018р. та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 13.10.2018р.».
Так, у висновках вищезазначеного акта перевірки зазначено про порушення позивачем, серед іншого, п. 3 ст. 7, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме ФОП ОСОБА_1 занижено суму на яку нараховується єдиний соціальний внесок, а саме 56 493, 00 грн., що призвело до заниження суми нарахованого єдиного внеску у розмірі 12 428, 46 грн.
На підставі вищезазначених висновків, 11.11.2019р. відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-88 відповідно до якої за позивачем обліковується податковий борг зі сплати єдиного внеску у розмірі 12 428, 46 грн. та рішення від 11.11.2019р. № 0085354205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відповідно до якого позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 1 242, 84 грн. за порушення абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позивач вважаючи вказане рішення та вимогу протиправними звернулась до ДПС України зі скаргою, однак рішенням ДПС України від 10.12.2019р. №12479/6/99-00-08-06-01 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
З огляду на вказне, позивач вважаючи вищезазначене рішення та вимогу протиправними звернулась до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію зведених податкових накладних.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначена Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (тут і далі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 2-5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 10, 11, 13, 14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
При цьому, процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної податкової служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015р. № 435 (далі - Порядок № 435).
При цьому, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до формули розрахунку графи 6 таблиці 1 форми № Д5, а саме суми нарахованого єдиного внеску, останній розраховується таким чином: графа 3 * графу 4.
Водночас, відповідно до індивідуальної податкової консультації від 24.10.2018р. №4530/ІПК/15-32-13-01-10 «Щодо порядку заповнення звітності по єдиному внеску» (далі ІПК від 24.10.2018р. № 4530/ІПК/15-32-13-01-10), у графі 6 таблиці 1 форми N Д5 зазначається сума нарахованого ЄВ у розрізі місяців звітного року, яка розраховується відповідно до вимог пункту 2 та 3 частини 1 статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме, ЄВ для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску.
При цьому, в ІПК наголошено, що формула для розрахунку ЄВ, що міститься у назві графи 6 таблиці 1 № Д5 наведена з помилкою, яку необхідно ігнорувати як таку, що не відповідає вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зазначений показник розраховується за формулою: гр. 4 х гр. 5 / 100.
Таким чином, з аналізу вищевикладених вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та ІПК від 24.10.2018р. № 4530/ІПК/15-32-13-01-10, суд приходить до висновку про те, що для розрахунку суми нарахованого єдиного внеску (рядок 6) необхідно суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини (графа 4) помножити на розмір єдиного внеску (графа 5) та розділити на 100.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 01.01.2011р. по 30.09.2018р. перебувала на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2018р. по 13.10.2018р. на загальній системі оподаткування.
28.12.2018р. позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік в якому за період з січень-вересень 2018р. визначено суму нарахованого єдиного внеску (рядок 6) в розмірі 819, 06 грн. за кожний місяць при розмірі єдиного внеску 22 % (графа 5). Водночас, за вказаний період, сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини (графа 4) визначена у розмірі 3 723, 00 грн. за кожен місяць.
З огляду на вказане, сума нарахованого єдиного внеску позивача за період січень-вересень 2018р. повинна складати 819, 06 грн. щомісячно. (графа 4*графу 5/100)(3 723, 00 грн.*22%/100%)
Таким чином, на підставі даних граф 4 та 5 таблиці 1 форми № Д5 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік поданої позивачем, суд приходить до висновку про те, що графа 6, а саме сума нарахованого єдиного внеску у розмірі 819, 06 грн. щомісячно, у період з січня по вересень 2018р. розрахована ОСОБА_1 правильно.
При цьому, судом встановлено, що вказана в графі 6 таблиці 1 форми № Д5 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік сума нарахованого єдиного внеску фактично сплачена позивачем у вказаному розмірі.
З огляду на вказане, допущена позивачем помилка при заповненні графи 3 таблиці 1 форми № Д5 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, про яку позивач повідомила відповідача листом, жодним чином не могла вплинути на розмір нарахованого єдиного внеску, а саме графу 6, оскільки як встановлено вище, графа 3 таблиці 1 форми № Д5 для розрахунку суми нарахованого єдиного внеску не враховується.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що висновки акта перевірки відповідача від 28.10.2019р. № 354/26-15-42-05-30-2905019686 щодо порушення позивачем, серед іншого, п. 3 ст. 7, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження ФОП ОСОБА_1 суми на яку нараховується єдиний соціальний внесок, а саме 56 493, 00 грн., що призвело до заниження суми нарахованого єдиного внеску у розмірі 12 428, 46 грн., а відтак і прийняті на підставі таких висновків вимога та рішення, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019р. № Ф-88 в розмірі 12 428, 46 грн. та рішення № 0085354205 від 11.11.2019р. в розмірі 1 242, 84 грн.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 11.11.2019р. № Ф-88 розмірі 12 428, 46 грн. та рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0085354205 від 11.11.2019р. у розмірі 1 242, 84 грн.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська