ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
17 березня 2021 року справа №640/6523/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доМіністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МО України)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІ групи; 2) зобов'язання відповідача прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, виходячи із розміру одноразової грошової допомоги на дату встановлення ІІ групи інвалідності (03 вересня 2019 року); 3) встановлення судового контролю за виконанням рішення
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправною відмову відповідача у виплаті йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, у зв'язку із тим, що зміна інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
На думку позивача, на момент первинного встановлення йому інвалідності строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавство не передбачало, а тому, він має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Ухвалою від 23 березня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/6523/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06 травня 2020 року просить продовжити встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву та відповідних доказів на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», заперечує проти позову та зазначає, що:
- позивач вперше звільнений з військової служби 14 листопада 2005 року; під час первинного огляду органами МСЕК 21 травня 2012 року визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
- протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі по тексту - Комісія) 31 березня 2017 року № 30 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, позивач визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, у відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №975 виключає право позивача на отримання одноразової грошової допомоги; цей протокол є чинним та не скасованим.
- з часу первинного встановлення позивачу інвалідності - 21 травня 2012 року, до дня встановлення ІІ групи інвалідності - 03 вересня 2019 року, минуло понад два роки, тому відповідно до пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється;
- 07 листопада 2018 року позивач повторно звільнений з військової служби, 03 вересня 2019 року під час повторного огляду органами МСЕК позивач визнаний особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, отже, визнання позивача особою з інвалідністю ІІ групи відбулося пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №975 виключає право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Стосовно подовження строку подання відзиву на позовну заяву та відповідних доказів на строк дії карантину суд зазначає, що відповідно до частини першої пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на час подання відзиву, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на усій території України установлений карантин з 12 березня 2012 року до 03 квітня 2020 року, який постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №291 продовжено до 11 травня 2020 року.
Зазначене свідчить про відсутність процесуальних підстав для вирішення питання про продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки строк, на який представник відповідача просить продовжити подання відзиву, автоматично продовжений.
Відповідач 27 серпня 2020 року подав клопотання до залучення до матеріалів справи додаткового пояснення, відповідно до якого додатково обґрунтовує свою позицію та посилається на постанову Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №240/10153.
Розглянувши клопотання відповідача від 27 серпня 2020 року суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, отже, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового пояснення відповідача
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 звільнений з військової служби 07 листопада 2018 року відповідно до витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №275.
Відповідно до свідоцтва про хворобу від 16 серпня 2005 року №146 військово-лікарської комісії в/ч А-1047 захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.
Позивачу 21 травня 2012 року первинно встановлена третя група інвалідності внаслідок «захворювання, так, пов'язане з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав», що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 21 травня 2012 року серії 10ААА №543797.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31 березня 2017 року №30 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06 липня 2018 року №286 захворювання ОСОБА_1 , пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 03 вересня 2019 року серії АВ №0935806, позивачу при повторному огляді встановлена II групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Статус позивача як інваліда ІІІ групи, який має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, підтверджується також посвідченням від 05 вересня 2019 року (дійсно до 01 жовтня 2020 року), виданим Департаментом праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради.
Закарпатський обласний військовий комісаріат в листі від 09 грудня 2019 року №6945 повідомив позивача, що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до рішення, яке викладено у формі протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі по тексту - Комісія) від 15 листопада 2019 року №156, позивачу відмовлено в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на те, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частинами другою та четвертою статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
В частини дев'ятій статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №127/12061/17 зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Як встановив суд, 21 травня 2012 року позивачу первинно встановлена третя група інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав.
Разом з тим, спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 03 вересня 2019 року.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло станом на 03 вересня 2019 року - дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 163 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року №5040-VI).
З метою реалізації норм статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджений Порядок №975.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку №975 в редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01 січня 2014 року.
Згідно з частиною четвертою статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року частину 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 зазначив наступне: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 163 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».
Ухвалюючи зазначену постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №295/3091/17, від 21 червня 2018 року у справі №760/11440/17, від 30 вересня 2019 року у справі №825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
Правовідносини у даній справі щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому обмеження встановлені пунктом 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку №975 застосовуються до позивача.
Як встановив суд, з дня первинного встановлення інвалідності позивачу ІІІ групи інвалідності -21 травня 2012 року, до дня встановлення позивачу ІІ групи інвалідності 03 вересня 2019 року минуло понад два роки.
Отже, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №806/2187/18, постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №240/4982/19.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до рішення, викладеного в пункті 23 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31 березня 2017 року №30 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі довідки МСЕК від 21 травня 2012 рок серія 10ААА №543797, згідно з якою позивачу встановлено ІІІ група інвалідності.
В матеріалах справи відсутні докази визнання протиправним та скасування зазначеного протоколу.
Отже, відповідачем не призначена позивачу одноразова грошова допомога, право на яку виникло у нього 21 травня 2012 року, та, як наслідок, позивачем не отримана одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, а тому, в даному випадку не має місце доплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 Порядку №975 в редакції, чинній на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Пунктом 8 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виникає при первісному встановленні групи інвалідності внаслідок військової служби і має бути реалізовано протягом трьох років. В подальшому, при зміні групи інвалідності на більш вищу, особа набуває право на отримання різниці між допомогою, що вже виплачена, та тією, на яку він набуває право у зв'язку з встановленням вищої групи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІ групи та зобов'язання відповідача прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як інваліду ІІ групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність його поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022).
Суддя В.А. Кузьменко