ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 березня 2021 року м. Київ №640/20762/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доНаціональної поліції України в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної поліції України в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, у якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області та Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України у зарахуванні пільгової вислуги років полковника поліції Управління внутрішньої безпеки в Закарпатській області ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області та Сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати полковнику поліції Управління внутрішньої безпеки в Закарпатській області ОСОБА_1 , відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, у загальній кількості 08 років 08 місяців 09 днів;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області призначити пенсію за вислугу років полковнику поліції Управління внутрішньої безпеки в Закарпатській області ОСОБА_1 , відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії позивачу за вислугу років на підставі документів, наданих Національною поліцією України в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення та Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України з 03 квітня 2017 року, оскільки при обчисленні вислуги років, необхідної для призначення пенсії, відповідач неправомірно не враховував його вислугу у пільговому обчисленні. Тим самим протиправно звузив його право на отримання пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надав відзив на позов, в якому заперечував щодо задоволення адміністративного позову. Зазначив, що статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені умови призначення пенсії за вислугу років, а саме наявність відповідної вислуги років у календарному обчисленні. Оскільки наявної у позивача вислуги років не достатньо для призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Представники Національної поліції України в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України також надали відзиви на позову заяву, в яких заперечили проти задоволення позовних, з тих самих підстав, що й представник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1997 року по 2017 рік.
07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу до Національної поліції України.
Наказом начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №81 о/с від 10 квітня 2017 року позивача звільнено зі служби з поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію». Зазначено, що стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової допомоги при звільненні зі служби в поліції визначено 22 роки 03 місяці 05 днів.
Позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, в якій просив призначити пенсію за вислугу років з врахуванням пільгового стажу.
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17 жовтня 2019 №666/Ш-99-01, посилаючись на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Правління ПФУ №3-1 від 30 січня 2007 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» роз'яснено позивачеві, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Зазначено, що зміни у грошовому забезпеченні, з якого нараховується пенсія, Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснює тільки на підставі документів, поданих через уповноважені структурні підрозділи силових міністерств та відомств. Тому роз'яснено, що позивачу необхідно звернутись до силової структури для внесення змін в подання для призначення пенсії в частині зарахування вислуги років в календарному та пільговому обчисленні.
В той же час, позивач звертався до Національної поліції України в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення з заявою щодо призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років.
Листом від 16 січня 2020 року №32Ш/48-2020 Національна поліція України в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення повідомила позивача про неможливість направлення відповідного пакету документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , оскільки у останнього не достатньо календарної вислуги років, яка повинна нараховувати 23 календарних роки та більше для призначення пенсії.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідачів, вказуючи, що відповідно законодавства України має право на призначення пенсії з урахуванням наявної вислуги років в календарному та пільговому обчисленні 22 роки 03 місяці і 05 днів календарної вислуги років та 08 років 08 місяців 09 днів у пільговому обрахунку, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Одночасно стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Згідно з частиною другої статті 17 Закону №2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Тобто, вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності вислуги саме 23 календарних роки і більше, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Нормами зазначеного закону не визначено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам за недостатності календарному обчисленні, та за умови наявності вислуги в календарному та пільговому обчисленні.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17.
Слід зазначити, що вислуга років позивача станом на день його звільнення (10 квітня 2017 року) у календарному обчисленні становить 22 роки 03 місяці 05 днів і це не є достатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у відповідності до Закону №2262, за необхідних 23 календарних років і більше. Нормами зазначеного Закону не визначено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам за недостатності календарному обчисленні, та за умови наявності вислуги в календарному та пільговому обчисленні.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Враховуючи приписи чинного законодавства суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пункті «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII необхідної календарної вислуги років.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №295/6454/17.
Водночас, посилання позивача на те, що в даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393, якою позивачу на його думку, для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж є безпідставними, оскільки згідно частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, приписи пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 суперечать приписам пункту «а» статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII, відтак застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного України має вищу юридичну силу.
Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок).
У відповідності до пункту 1 Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-XII, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи (п.12 Порядку).
Відтак, з урахуванням наведеного та за умови встановлення судом відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки останній не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII необхідної календарної вислуги років, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко