Номер провадження 2/754/342/21
Справа №754/10725/19
Іменем України
04 березня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Таран Н.Г.
секретаря судового засідання Куценко Ю.В.
за участі:
представника позивача Городенського О.А.
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні власністю, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні власністю. В обґрунтування позову зазначає, що 30.11.2015 року приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. було видано Свідоцтво реєстровий номер 984, яким посвідчується, що ПАТ «Універсал Банк» належить на праві власності нерухоме майно: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 30.11.2015 року було проведено державну реєстрацію права власності на вказане майно. Станом на 13.01.2017 року за даною адресою зареєстрованих осіб не значиться. При цьому, в даній квартирі залишилася проживати колишня власниця квартири - ОСОБА_1 , у зв'язку з чим представник позивача просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 23.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд його задовольнити. Підтримав подану до суду відповідь на відзив. Крім того, звернув увагу суду на ту обставину, що у власності відповідачки перебуває інше житлове приміщення - квартира у Київській області, яку вона може використовувати для свого проживання та проживання членів сімї, зазначена інформація перебуває у вільному доступі, оскільки зазначена в реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити. Підтримала поданий до суду відзив.
Вислухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд, прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.
Відповідно положень до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантованост.124 Конституції України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів.
Як вбачається з матеріалів справи Деснянським районним судом м. Києва 20.05.2013 року був виданий виконавчий лист №2-1246/2011, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором від 21.09.2007 року в сумі 44772,02 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ складає 369967,29 грн. та за Додатковою угодою №1 від 11.10.2007 року до Кредитного договору від 21.09.2007 року в сумі 68951,68 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ складає 570154,55 грн. , а всього 940121,84 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та на підставі свідоцтва про власності серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житло забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради 25.05.2004 року, на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 07.05.2004 року №852-С/КІ шляхом проведення прилюдних торгів. Залишок заборгованості стягнути солідарно з ОСОБА_1 . Та ОСОБА_2 в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Визначено початкову ціну предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1 у розмірі 834061,14 грн.
Постановою головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Данилюка Р.В. від 19.09.2017 року закінчено виконавче провадження при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа, оскільки 20.10.2015 року до Відділу надійшла заява ПАТ «Універсал Банк» про придбання предмета іпотеки (квартири АДРЕСА_1 ) у відповідності до ст. 49 Закону України «Про іпотеку».
30.11.2015 року приватним нотаріусом КМНО Башлай Д.І. було видано Свідоцтво реєстровий номер 984, яким посвідчується, що ПАТ «Універсал Банк» належить на праві власності нерухоме майно: двокімнатна квартира АДРЕСА_1
30.11.2015 року було проведено державну реєстрацію права власності на вказане майно - номер запису про право власності 122920776, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 790712580000 згідно Витягу №48736690 від 30.11.2015 року.
Позивачем було направлено на адресу колишнього власника квартири вимогу-повідомлення від 20.08.2018 року про передачу ключів від квартири АДРЕСА_1 . Вимога була вручена 31.08.2018 року, однак відповідач як колишній власник квартири ключі не передала.
12.09.2018 року відповідач письмово заперечила право Банку на вільне використання майна та повідомила, що фактично проживає у даний квартирі та заперечує щодо звільнення квартири.
Відповідно до листа Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.12.2020 року вбачається, що станом на 04.11.2004 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.11.2004 року по 20.12.2016 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 18.11.2004 року по 20.12.2007 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.12.2007 року по 28.01.2010 року.
Конституційне право на житло містить заборону примусового позбавлення житла інакше як на підставі закону й за рішенням суду. Однак людина може користуватися тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону. Таке право виникає у власника житла (гл.28 ЦК), членів його сім'ї (ст.405 ЦК, ст. 156 ЖК), орендаря (наймача) житла (ст.810 ЦК, ст.61 ЖК), членів його сімї (ст.816 ЦК, ст.ст.64, 160 ЖК).
Відповідно до ст. 383 ЦК власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Аналогічна норма міститься у ст. 150 ЖК УРСР: громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
За змістом ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Із даного випливає, що право на проживання у будинку будь-яких членів сім'ї власника безпосередньо пов'язане із правом власності громадянина на житлове приміщення.
30.11.2015 року право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру припинилося у зв'язку з примусовим відчуженням. Із втратою права власності відповідач втратила і право користування житловим приміщенням. А у відповідності до ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК члени сім'ї відповідача також втратили право користування жилим приміщенням у зв'язку з припиненням права власності ОСОБА_1 на дану квартиру.
Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.11.2014 у справі № 6-158цс14 та від 16.11.2016р. у справі № 6-709цс16.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Відповідач є особо, яка самоправно зайняла спірне житлове приміщення з 13.01.2017 року та продовжує його займати без будь-яких правових підстав.
Враховуючи вищевикладене, відповідач не має законних підстав проживати в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки втратила це право в силу прямої вказівки закону (ст. 156 ЖК України, ст. ст. 405, 406 КЦ України) та підлягає виселенню на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України, ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 76-81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 405, 406, 403, 387, 1212 ЦК України, ст.ст. 156, 150, 116 ЖК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити.
Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» понесені судові витрати по справі зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 12.03.2021 року.
Суддя: Н.Г. Таран