Справа № 752/389/19
Провадження № 2/752/1357/20
Іменем України
17.12.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.
з участю секретаря Оджубейської Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
в січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про витребування майна.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування від 26.08.2015 року. У грудні 2018 року позивачу стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бойко О.В., власником її квартири стала ОСОБА_2 . Зазначаючи, що вона не укладала договорів купівлі-продажу, не видавала довіреностей на продаж квартири, керуючись ст.387,388 ЦК України, позивач просить суд витребувати у відповідача квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.01.2019 року, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2019 року, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в ході розгляду справи підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на те, що позивач не укладала будь-яких договорів купівлі-продажу та не видавала довіреності на відчуження майна.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Судом про розгляд справи повідомлялась належним чином у спосіб, передбачений ст..128 ЦПК України. Відзив на позов до суду не надходив.
Враховуючи викладене, суд за згодою представника позивача, на підставі положень ст..280 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26.08.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адамською О.М., зареєстрованого за № 1037 (а.с.15-17).
30.08.2018 року на підставі довіреності від 01.08.2018 року за реєстровим номером №642 посвідченою приватним нотаріусом Меженською К.С. ОСОБА_3 від імені позивача уклав договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири на користь відповідача ОСОБА_2 (а.с.13-14).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила, - власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, Верховного Суду від 19 лютого 2018 року у справі № 545/696/16-ц (провадження № 61-7878св18), а тому суди повинні розмежовувати, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним.
Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів (пункт 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
У пункті 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що, відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі».
Такі висновки викладено в постанові Верховного Суду Українивід 10 жовтня 2012 року у справі № 6-117цс12, Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 344/1079/15-ц (провадження № 61-2820св18), від 13 червня 2018 року у справі № 130/2573/16-ц (провадження № 61-10939св18).
Як вбачається з матеріалів справи, відчуження вищезазначеної квартири відбулося ОСОБА_3 на підставі довіреності виданої 01.08.2018 року за реєстровим номером №642, посвідченою приватним нотаріусом Меженською К.С.
Позивачем надано до матеріалів справи відповідь Державної прикордонної служби України, з якої суд приходить до висновку про відсутність на день видачі довіреності позивача на території України.
Крім того, як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 30.08.2018 р. Продавцем квартири є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча відповідно до даних, відображених в паспорті громадянина України позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
А отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не укладала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та не була його стороною.
З огляду на викладене, на думку суду, позивачем доведено, що квартира АДРЕСА_1 , вибула з власності - поза волею позивача, на підставі правочинів, які нею не укладались.
З огляду на зазначене, враховуючи, що на даний час спірна квартира знаходиться у володінні відповідача, що є порушенням прав позивача, як законного власника спірної квартири, суд вважає, що позивач має право на витребування спірного майна з володіння відповідачки.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позову знайшли своє об'єктивне підтвердження під час розгляду справи, та відповідачем жодним чином ці доводи не спростовані, суд вважає позов обґрунтованим та законним, в зв'язку з чим останній підлягає задоволенню.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) у власність ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 710231880000).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, на підставі заяви відповідача про перегляд заочного рішення.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя