Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5672/20
Номер провадження2-а/711/12/21
16 березня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Демчика Р.В.
при секретарі Бузун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Тищенка Юрія Петровича до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України, поліцейського 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України Колосової Марини Олексіївни про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення дот адміністративної відповідальності,-
встановив:
ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Тищенка Ю.П. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України, поліцейського 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України Колосової М.О. про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення дот адміністративної відповідальності.
Позов обґрунтовує тим, що 25 червня 2020 року приблизно о 13.00. годині він був зупинений поліцейським 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Колосовою М.О. на трасі М-06 поблизу населеного пункту Болярка Житомирського району Житомирської області, яка повідомила йому про керування автомобілем Рено Меган, д.н.з. НОМЕР_1 з перевищенням швидкості в зоні дії дорожнього знаку 5.45. більше ніж на 50 кілометрів. Швидкість вимірювалась приладом TruCam.
Оскільки він був зупинений на зазначеній трасі, яка має односторонній рух з дозволеною правилами дорожнього руху максимальною швидкістю та майже одразу за дорожнім знаком 5.45., у нього викликало сумнів правомірність саме такої дислокації патрульного екіпажу та, крім цього, законність використання вимірювального приладу TruCam і його робочий стан. Крім цього, вимірювальний прилад не був закріплений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що капралом поліції Колосовою М.О. не було оголошено прав передбачених ст.268 КУпАП, заявив усне клопотання про його виклик до управління патрульної поліції Житомирської області на будь який день та час. Своє клопотання мотивував тим, що у нього відсутні спеціальні знання щодо законності використання вимірювального приладу TruCam, на який повинен бути відповідний сертифікат та документ, підтверджуючий проведення повірки, у зв'язку з чим він вимушений звернутись за правовою допомогою.
На заявлене усно клопотання поліцейська 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Колосова М.О. відповіла, що вона через три дні уходить у відпустку (їде на море) і не може задовольнити вказане клопотання, а на його репліку, що це порушує його права гарантовані законодавством, запропонувала зателефонувати адвокату та отримати усну консультацію по телефону. Після такої їх суперечки, яка продовжувалась майже 10 хвилин, капрал поліції ОСОБА_2 пішла до службового автомобіля, з якого принесла роздруковану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2737247.
Дізнавшись, що його притягнуто до адміністративної відповідальності без оголошення прав передбачених ст.268 КУпАП, без надання можливості ознайомлення з матеріалами, без надання можливості надати докази по справі, заявляти клопотання та пояснення, а також надання часу для можливості скористатись правовою допомогою, він заявив капралу поліції ОСОБА_2 про порушення своїх прав, що повинно було бути зафіксовано її нагрудною камерою.
Таким чином, позивач вважає дії ОСОБА_3 щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП протиправними та такими, що грубо порушують його права гарантовані Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, поліцейським 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Колосовою М.О. порушені вимоги ст..279 КУпАП щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до якої розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть у розгляді справи, їх права і обов'язки. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Саме вимоги зазначеної статті та статті 283 КУпАП були порушені поліцейським, яка не оголосила йому його права, не задовільнила заявлене клопотання, не дала можливості скористатись послугою адвоката, не заслухала його, не дослідила і не дала можливості дослідити йому та його адвокату докази, які були у неї в наявності.
Наголошує, що невжиття поліцейським дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги тягне за собою закриття справи про адміністративне правопорушення. До такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №524/9827/16-а.
Таким чином, вважає, що при складанні постанови про адміністративне правопорушення було порушено вимоги статей 268, 276, 278-280, 283 КУпАП.
Вказано, що строк оскарження зазначеної постанови ним не пропущений, оскільки він отримав її у відділенні зв'язку 21.07.2020 року, що підтверджується конвертом та трекінгом з офіційного сайту Укрпошти.
Також зазначено, що позивач поніс фактичні витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4 723 (чотирьох тисяч семисот двадцяти трьох) гривень.
А тому просить суд, визнати протиправними дії поліцейської 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Колосової М.О. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу відносно ОСОБА_1 ; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2737247 від 25.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 гривень; стягнути з відповідача - департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4 723 (чотирьох тисяч семисот двадцяти трьох) гривень.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020 даний позов надійшов у провадження судді ОСОБА_4 .
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацької Н.М. від 13.08.2020 відведено вказану суддю від розгляду даного позову, справу передано для повторного авторозподілу між суддями.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 даний позов надійшов у провадження судді ОСОБА_5 ..
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М. від 21.08.2020 відведено вказану суддю від розгляду даного позову, справу передано для повторного авторозподілу між суддями.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 даний позов надійшов у провадження судді Демчика Р.В..
Ухвалою суду від 27 серпня 2020 провадження у справі відкрито.
18.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
За клопотанням позивача від 19.10.2020 до матеріалів справи долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 840,80грн.
29.10.2020 від представника позивача надійшла заява про зміну та збільшення позовних вимог. Так, просили суд, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2737247 від 25.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510 гривень - скасувати та закрити провадження у даній справі. Стягнути з відповідача - департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 4 723 (чотирьох тисяч семисот двадцяти трьох) гривень та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80грн.
10.11.2020 від відповідача надійшли додаткові пояснення на заяву про зміну та збільшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточненні позовні вимоги підтримав. просив задовольнити їх повністю.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
В силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до постанови капрала поліції роти №3 1 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції Колосової М.О. серії ЕАМ № 2737247 від 25 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.
Відповідно вказаної постанови, ОСОБА_1 25 червня 2020 року об 13 год. 00 хв., керуючи автомобілем «RENAULT MEGANE» д.н.з НОМЕР_1 в н.п. Болярка на 163 км., рухався із швидкістю 111 км/год, в зоні дії дорожнього знаку 5,54. Чим порушив встановлені обмеження швидкості більш як на 50 км/ год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалася приладом TruCam LTI 20/20 № ТС000780.
Так, згідно вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю 50 км/год.
Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Обставини вчинення даного правопорушення, повністю викладені у постанові серія серії ЕАМ № 2737247 від 25 червня 2020 року, яка містить посилання на те, що швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 № ТС000780.
Відповідно ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З метою підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи фотокартку лазерного вимірювача швидкості TruCam серійний № НОМЕР_2 автомобіля під керуванням позивачем.
Згідно фотографії, файл: НОМЕР_3 _СС000_0625_130538.jmf, від 25 червня 2020 року, час 13:05:38, зафіксованого TruCam серійний номер ТС000780, особистий номер: 0174735, виміряна швидкість: 111 км/ч (АРР), виміряна дистанція: 62.2 м, ліміт швидкості: 50 км/год, вул. А/Д Київ-Чоп 163 км., широта: 50о 19' 37.08''N, довгота: 28о 22' 12.63''Е, зображено автомобіль з державним номером НОМЕР_1 .
Окремо слід звернути увагу, що в оскаржуваній постанові час скоєння правопорушення зазначений як «13:00:14», в той час як з вказаної вище фотографії вбачається, що камера TruCam серійний номер ТС000780 зафіксувала час скоєння правопорушення о «13:05:38».
Крім того, з оскаржуваної постанови (наданої в якості доказу позивачем) також не вбачається, що до неї в якості доказів додаються будь-які письмові документи чи відео та фото файли.
Проте, відповідачем в якості доказу надано суду разом з відзивом, лист Служби автомобільних доріг у Житомирській області від 14.01.2020 №05-03/87, з якого вбачається, що на а/д М-06 Київ-Чоп, в населеному пункті Болярка, а саме на км.162+040 км. 164+467 встановлені дорожні знаки, зокрема, 5.45.
Також, відповідачем надано суду скріншот із сайту googlmaps місця фіксації правопорушення по координатам: широта: 50о 19' 37.08''N, довгота: 28о 22' 12.63''Е, що були зафіксовані 25.06.2020р.
Таким чином, надані відповідачем фотографічні зображення автомобіля, яким керував позивач, виконані за допомогою згаданого приладу та об'єктивно підтверджують факт руху автомобіля позивача у населеному пункті зі швидкістю саме 111 км/год, підтверджує факт перевищення встановленої швидкості руху позивачем.
Разом з тим, оскаржуючи вказану постанову, позивач зазначає, що вона була винесена з грубим порушенням його прав гарантованих Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України та КУпАП, оскільки позивачу не було оголошено його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, не було надано можливості ознайомитись з матеріалами, не надано можливості скористатись правовою допомогою, в той час, як позивач заявляв про це клопотання, оскільки в нього виникли сумніви щодо законності використання вимірювального приладу TruCam і його робочого стану.
Посилання позивача щодо неправомірного використання працівниками поліції приладу TruCam суд розцінює критично з наступних підстав.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13828, виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», здійснена повірка лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000780, дане свідоцтво чинне до 22 листопада 2019 року.
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3G08, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, використовуючи лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС000780, діяв правомірно та в межах своїх повноважень.
Щодо тверджень позивача, що відповідачем не було оголошено його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, не було надано можливості ознайомитись з матеріалами, не надано можливості скористатись правовою допомогою, в той час, як позивач заявляв про це клопотання, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних правах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Так, з наданого відповідачем відзиву, вбачається, що після встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_1 , йому було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, також він мав можливість ознайомитись на місці із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу.
Проте, слід звернути увагу, що відповідачем не надано суду записів нагрудної камери капрала поліції Колосової М.О. де було б зафіксовано, що водієві пред'являлися докази вчинення ним адміністративного правопорушення, було роз'яснено його права та вирішувалося клопотання про перенесення розгляду справи задля надання йому правової допомоги.
При цьому, відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі « Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації №R (9 1)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
В той же час, у своєму відзиві відповідач вказує, як на підставу винесення оскаржуваної постанови без задоволення клопотання позивача, на те, що позивач є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №000775 від 03.2017р., тому вважає, що посилання позивача на відсутність спеціальних знань при розгляді адміністративної справи не заслуговують на увагу.
Однак суд не може погодитись із такою позицією відповідача, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Судом було встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що заявляв відповідачу відповідне клопотання.
Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
З таких обставин, суд приходить до висновку, що такими діями капрал поліції Колосова М.О. порушила права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2020 (справа №524/987/16-а) та від 26.05.2020 (справа №640/16220/16-а).
Окремо слід зазначити, що особа, яка займається адвокатською діяльністю не позбавлена права на отримання правової допомоги.
Так, у п.3.2 рішення КС України від 30.09.2009 №23-рп/2009 сказано, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами й може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин з іншими суб'єктами права.
Також КС зазначив і те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Що стосується тверджень відповідача, що позивачем був пропущений процесуальний строк для оскарження постанови, то суд вважає за необхідне вказати на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 відмовився отримувати копію постанови після її складання.
Копія вказаної постанови була направлена ОСОБА_1 поштовим повідомленням із штрих ідентифікатором №1003142442623.
Як вбачається із сайту «Укрпошти», відправлення за номером 1003142442623 вручене адресату особисто 21 липня 2020 року.
Як вбачається з позовної заяви, вона зареєстрована канцелярією Придніпровського районного суду м. Черкаси 12.08.2020 року за №22728/20
Відповідно до ч. 5 ст. 280 КАС України днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду.
Разом з тим, в судовому засіданні позивач пояснив суду, що з адміністративним позовом він звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси 30.07.2020 року, на підтвердження чого надав копію адміністративного позову з відміткою Придніпровського районного суду м. Черкаси про одержання зазначеної позовної заяви саме 30.07.2020 року.
Реєстрація канцелярією Придніпровського районного суду м. Черкаси позову ОСОБА_1 12.08.2020 року не може свідчити про те, що позивач звернувся до суду саме в цей день.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивачем не пропущений процесуальний строк, передбачений ч.2 ст. 286 КАС України.
Суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача - Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 4723 грн. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що правова допомога надавалася позивачу адвокатом Тищенко Юрієм Петровичем (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №001152 від 03.06.2019 року) на підставі Договору про надання правничої/правової допомоги від 22.07.2020 року.
Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг №1-28/07 від 28.07.2020 року до Договору від 22.07.2020 року, виконавець з 22.07.2020 року по 28.07.2020 року надав клієнту правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги від 22.07.2020 року, а клієнт прийняв наступні роботи:
- зустріч та усна консультація клієнта (1 год.)-1416,90 грн;
- складання адміністративного позову до Придніпровського районного суду м. Черкаси, де відповідачем є Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області в особі поліцейського 1 батальйону 3 роти Колосової М.О., формування додатків до позовної заяви учасникам справи та суду; витрати на їх копіювання (1 док) - 3306, 10 грн.
Вартість послуг адвоката за цим Актом складає 4723 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордеру №21 від 28.07.2020 року, згідно якого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 отримано від ОСОБА_1 4723 грн., згідно договору про надання правничої допомоги №36/1 від 22.07.2020 року.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У пункті у п.14 рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» №R(81)7 передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включно з гонорарами адвокатів, які було понесено у зв'язку з розглядом.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, не є співмірним.
Судом встановлено, що позивачем було оскаржено в межах даної справи постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, позовна заява викладена на 4 аркушах, до якої долучені додатки у кількості 10 шт.
У справі було проведене одне судове засідання за участі позивача, яке тривало 33 хвилини.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про завищення позивачем суми витрат на правову допомогу.
Одночасно суд наголошує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).
Зі змісту спеціальних норм КАС України, які регулюють спірні відносини вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, тоді як обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях на заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідач обгрунтовано вказала на неспівмірність витрат на правову допомогу із сумою адміністративного стягнення, яке накладене на позивача оскаржуваною постановою.
Пари цьому суд враховує те, що позивачем не доведено, що витрати на правову допомогу є фактичним та неминучими, оскільки адвокат та позивач є засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Юридична компанія доступний адвокат», юридична адреса якої збігається з адресою робочого місця позивача, який є адвокатом.
Разом з тим слід зазначити, що 19.10.2020 року представником позивача подану квитанцію про сплату судового збору. Згідно квитанції про сплату №19077 від 19.10.2020 року, позивачем за подання позову до Придніпровського районного суду м. Черкаси сплачено судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Вказана сума судового збору, у відповідності до ст.139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача з відповідача - Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції, за рахунок його бюджетних асигнувань.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
На підставі наведеного, Законів України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію» статтей 33, 122, 222, 251, 252, 258, 268, 278, 283, 284 КУпАП, керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-255, 286 КАС України,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Тищенка Юрія Петровича до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України, поліцейського 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції України Колосової Марини Олексіївни про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення дот адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейської 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Колосової М.О. серії ЕАМ №2737247 від 25.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.
В задоволенні решти вимог за адміністративним позовом відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Шостого адміністративного апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Головуючий: Р. В. Демчик