Справа № 567/1386/20
(заочне рішення)
11 березня 2021 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
з участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Божко Т.Ю.
представника третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Острозька міська рада Рівненської області, Острозька районна державна адміністрація Рівненської області, про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав звернулась ОСОБА_1 .
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 20.11.2015 перебувала з відповідачем в шлюбі і від даного шлюбу в сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 27.08.2019 шлюб між сторонами було розірвано.
Вказує, що з 2016 року малолітня донька сторін залишилася проживати з нею та з того часу знаходиться під її фактичним вихованням, доглядом та на матеріальному утриманні.
Зазначає, що відповідач, будучи батьком малолітньої ОСОБА_4 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, не бере ніякої участі в її утриманні та вихованні, не цікавиться її життям, навчанням, розвитком та здоров'ям.
В зв'язку з ухиленням відповідача від матеріального утримання доньки, рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 15.11.2016 з нього стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
Дане рішення нею було звернено до примусового виконання до Нетішинського мвського відділу ДВС, водночас ОСОБА_3 свого відношення до виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню їх спільної дочки не змінив, належним чином вказане рішення суду не виконує, в зв'язку з чим існує заборгованість зі сплати аліментів в сумі 72464,75 грн. Добровільно будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини ОСОБА_3 не надає.
За вказаних обставин, посилаючись на ст.196 СК України, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення, за період з 01.05.2019 по 30.09.2020 в розмірі 20202,97 грн.
Одночасно, в зв"язку з ухиленням відповідача від виконання своїх батьківських обов"язків та посилаючись на те, що орган опіки та піклування Острозької районної державної адміністрації рекомендує позбавити відповідача батьківських прав щодо його малолітньої доньки, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_4 .
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 05.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 26.02.2021 залучено до участі в справі виконавчий комітет Острозької міської ради Рівненської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за адресою його реєстрації. Правом подати відзив на позов у встановлений строк не скористався.
За клопотанням представника позивача, з урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному об'ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просять позов задоволити.
Представник позивача пояснила, що з 20.11.2015 позивачка перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , в якому в них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що з 2016 року відповідач жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не цікавиться життям дитини, не бере будь-якої участі у вихованні доньки та її утриманні. Пояснила, що вже кілька років ОСОБА_3 не бачив свою дитину та не спілкується з нею. Додатково заначила, що будь-яких перешкод в спілкуванні з дитиною позивачка відповідачу не чинить.
Зазначає, що так як ОСОБА_3 не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 15.11.2016 з нього було стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі ј частки його заробітку щомісячно, однак аліменти ОСОБА_3 на утримання дитини не сплачує та матеріальної допомоги в добровільному порядку не надає. Вказала, що лише після звернення до суду, в грудні 2020 року відповідач сплатив 3000 грн. аліментів.
Посилається на те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Окрім того, в зв'язку з несплатою аліментів просить стягнути з нього пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 20202,97 грн.
Позивач в судовому засіданні пояснила, що фактично з народження самостійно виховує доньку, відповідач будь-якої участі в її вихованні та матеріальному утриманні не приймає, не цікавиться її життям та здоров'ям.
Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав. Пояснив, що в службу в справах дітей надійшло звернення ОСОБА_1 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв'язку з цим питання щодо невиконання відповідачем батьківських обов'язків розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Пояснив, що проведеною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_3 , будучи батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно тривалий час повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своєї доньки, хоча має можливість їх виконувати, не бере ніякої участі в утриманні та вихованні доньки, не цікавиться її життям, навчанням, розвитком та здоров'ям. На жодне засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 не з"явився.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дитини, орган опіки і піклування вирішив рекомендувати позбавити його батьківських прав відносно його малолітньої доньки, про що подав відповідне подання.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно рішення Острозького районного суду від 27.08.2019 встановлено, що сторони у справі з 20.11.2015 перебували у шлюбі та під час перебування у шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Острозького районного суду від 27.08.2019 шлюб між сторонами було розірвано.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.06.2016 вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №27) і її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Факт опіки над малолітньою ОСОБА_4 лише зі сторони матері підтверджується актом обстеження умов проживання від 05.10.2020, згідно якого встановлено, що ОСОБА_4 проживає з матір'ю ОСОБА_1 , для виховання, розвитку, проживання та навчання дитини створено належні умови є всі необхідні речі побуту.
Згідно характеристики НВК «Оженинська ЗОШ І-ІІІ ст. (ліцей)-ДНЗ (ясла-садок)» ім.Т.Г.Шевченка вбачається, що малолітня ОСОБА_4 відвідує заклад дошкільної освіти з 2018 року. Мама дитини приділяє належну увагу вихованню доньки в той час як батько ОСОБА_4 з вихователями не спілкується.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Острозької районної державної адміністрації Рівненської області №4047/01-31 від 16.12.2020 вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 .
При прийнятті даного висновку комісією було встановлено, що подружжя ОСОБА_6 перебувало в шлюбі з 20.11.2015 по 27.08.2019. Батько дитини з її трьохмісячного віку, ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме: не брав ніякої участі в утриманні й вихованні, не цікавився здоров'ям, розвитком, життям дитини, не відвідував, не сплачував аліменти. Питання ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків неодноразово розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації, про що повідомлявся відповідач. Однак на жодне з засідань він не з'явився та своєї поведінки і відношення до батьківства не змінив, хоча органом опіки та піклування йому було надано можливість виправити свою поведінку щодо дитини. На даний момент відповідач продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків, хоча має можливість їх виконувати, бажання щодо налагодження стосунків з донькою відповідач не виявив, а тому на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 15.12.2020 було прийнято рішення про доцільність позбавлення його батьківських прав.
Окрім того, рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 15.11.2016 по цивільній справі №567/827/16-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_4 в розмірі ј частки заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.09.2016 до досягнення дитиною повноліття.
Дане рішення було звернено до примусового виконання до Нетішинського МВ ДВС, водночас ОСОБА_3 належним чином вказане рішення суду не виконує, в зв'язку з чим станом на 30.09.2020 існує заборгованість зі сплати аліментів в сумі 72464,75 грн.
Дані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Нетішинського МВ ДВС.
З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем не сплачувались в повному обсязі, що відповідно до ст.196 СК України дає підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Суд приймає вищезазначену довідку заборгованості по аліментах, як належний доказ по справі, оскільки вона не викликає сумніву у суду та не спростована відповідачем по справі.
Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Тобто відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає у всіх випадках, крім тих, коли існують об'єктивні причини (несвоєчасна виплата заробітної плати, затримка або неправильний перерахунок аліментів).
Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов'язаних з її матеріальним забезпеченням.
Обов'язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.
Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 допустив значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, то у ОСОБА_1 , як одержувача аліментів, виникло право на стягнення з нього пені, як відповідальності за прострочення сплати аліментів.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Крім того, обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 208/7353/16-ц.
При цьому суд враховує презумпцію вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання. У зв'язку з цим на неї покладається тягар доведення протилежного, однак відповідач не спростував належним чином обставин позову, передбачених статтею 196 СК України, які є підставою для покладення відповідальності зі сплати відповідної неустойки.
Водночас, щодо визначення розміру пені за несвоєчасне виконання зобов'язань боржником, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц вказав, що пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов"язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведених положень, суд не погоджується з розрахунком здійсненим позивача, оскільки він не відповідає вищезазначеним вимогам, так як нарахування пені обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Обчислюючи розмір неустойки (пені), суд виходить із розміру заборгованості, який був визначений державним виконавцем в останньому розрахунку.
Таким чином, сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за період визначений позивачем, становить:
за травень 2019 - 3939,5 грн. х 1% х 519 = 20443,67 грн.
серпень 2019 - 4322 грн. х 1% х 427 днів = 18454,94 грн.
жовтень 2019 - 5704,75 грн. х 1% х 366 днів = 20879,38 грн.
листопад 2019 - 5704,75 грн. х 1% х 335 днів = 19110,91 грн.
грудень 2019 - 5704,75 грн. х 1% х 305 днів = 17399,48 грн.
лютий 2020 - 5572,5 грн. х 1% х 243 дні = 13541,17 грн.
березень 2020 - 5572,50 грн. х 1% х 214 дні = 11925,15 грн.
квітень 2020 - 4944,50 грн. х 1% х 183 дні = 9048,43 грн.
травень 2020 - 4944,50 грн. х 1% х 153 дні = 7565,08 грн.
червень 2020 - 4944,50 грн. х 1% х 122 дні = 6032,29 грн.
липень 2020 - 4944,50 грн. х 1% х 92 дні = 4548,94 грн.
серпень 2020 - 4944,50 грн. х 1% х 61 день = 3016,14 грн.
вересень 2020 - 4944,50 грн. х 1% х 30 днів = 1483,35 грн.
Отже, розмір неустойки (пені) за період з 01.05.2019 по 30.09.2020 становить 153448,93 грн.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Факт невиконання платником аліментів ОСОБА_3 рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки підтверджується письмовими розрахунками заборгованості, складеними державним виконавцем.
Одночасно, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем на утримання дитини не сплачувались в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов"язків щодо утримання неповнолітньої дитини, покладених на нього судовим рішенням.
Поважних причин несплати ним аліментів відповідач не навів та будь-яких доказів належної їх сплати не надав. Як наслідок, в такому випадку настає відповідальність відповідача, передбачена ст.196 СК України.
Одночасно суд враховує, що згідно ч.1 ст.196 СК України, сума пені не може бути більшою ніж 100% заборгованості по аліментам на дитину.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки позивач визначила суму пені за несвоєчасну сплату аліментів на дитину в розмірі 20202,97 грн., то суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягнення на користь позивача пеня за прострочення сплати аліментів на дитину в розмірі визначеному позивачем, тобто в межах заявлених вимог.
Враховуючи наведене, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
Статтею 141 СК України визначено, що мати та батько мають рівні як права, так і обов'язки щодо дитини.
З пояснень позивача, представника органу опіки та піклування та письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідач, який є батьком малолітньої ОСОБА_3 не приділяє жодної уваги вихованню доньки, не створює належних умов для її проживання та матеріального забезпечення, не цікавиться її життям, навчанням та розвитком.
Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідача щодо участі в вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя дитини має місце тривалий час, що було підставою для його виклику на засідання комісії з питань захисту прав дитини та, в подальшому, для висновку органу опіки і піклування, яким рекомендовано позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 цього Закону, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів.
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї малолітньої доньки, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дитини. При цьому, суд враховує, що зазначений стан речей триває довгий проміжок часу, а заходи впливу на відповідача не призвели до належних результатів і ОСОБА_3 продовжує свідомо нехтувати своїми обов'язками щодо дитини.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, в тому числі від належного її матеріального утримання, що є складовою виховання, то його слід позбавити батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Питання розподілу судових витрат слід вирішити на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, якою визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.164, 182 СК України, керуючись ст.ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273 ЦПК України
вирішив :
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП ( НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 травня 2019 по 30 вересня 2020 року у розмірі 20202 грн. 97 коп.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 840 грн. 80 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. витрат на сплату судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.03.2021.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.