Справа № 682/59/21
Провадження № 2/682/207/2021
17 березня 2021 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Зеленської В.І,
з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
14.01.2021 р ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
У вступному слові позивачка та її представник пояснили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстроване місце проживання сина позивачки - відповідача по справі ОСОБА_3 . Відповідач у вказаній квартирі не проживає понад один рік, його майно чи особисті речі у квартирі відсутні. Сторони родинних відносин не підтримують. Відповідач не повідомляє свій номер телефону та місце проживання і перебування. Витрати по утриманню квартири та веденню домашнього господарства несе лише позивачка. Тому просять позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи судом. Відзив на позов і заяву про розгляд справи за його відсутності не подав.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши письмові докази, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є сином позивачки ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 повторно виданим 17.02.1987 року (а.с.44), свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.45), відомостями про реєстрацію шлюбу ОСОБА_5 з ОСОБА_7 та про зміну прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_1 (а.с.46).
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що стверджується договором дарування квартири від 13 грудня 2016 року (а.с.15), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 грудня 2016 року (а.с.16) та технічним паспортом (а.с.12-14).
У спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані син позивачки - відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується довідкою відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області № 8990/26-14 від 24.11.2020 (а.с.17).
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що проживають у будинку АДРЕСА_2 та протягом тривалого часу знають позивачку ОСОБА_1 і її сина ОСОБА_3 , який зареєстрований у належній позивачці квартирі АДРЕСА_3 у цьому ж будинку. Але більше трьох років ОСОБА_3 у цій квартирі не проживає, його місце знаходження не відоме. Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Будь-які договори щодо порядку користування належною позивачці квартирою між сторонами відсутні.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов'язками щодо предмета спору (стаття 13 ЦПК України ), а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти учасникам процесу в реалізації таких прав та виконанню обов'язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, відповідачем ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів про те, що понад рік він з поважних причин не проживає у належній позивачці на праві власності квартирі АДРЕСА_1 , а також, що його відсутність в указаний період була пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення дій щодо зняття з реєстрації за вказаною адресою.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Тому, враховуючи наведене, суд знаходить доведеним факт відсутності відповідача без поважних причин в квартирі АДРЕСА_1 понад один рік без поважних причин та відсутність між сторонами будь-яких домовленостей з приводу користування цим житлом.
Отже, позовні вимоги є підставними, законними та обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути в користь позивачки 840,80 грн судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду.
Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 391, 405 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 840 грн 80 коп судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.
Головуючий суддя Зеленська В. І.