17 березня 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23.04.2020 року в кримінальному провадженні №12020260040000087 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженця с. Сергії Путильського району Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого в КП «Чернівціводоканал», з середньою освітою, не одруженого, не судимого, в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.186 КК України,-
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 квітня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.1, ст.186 ч.1 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.1 ст.125 КК України 6 місяців виправних робіт з відрахуванням 20 відсотків заробітку в дохід держави;
- за ч.1 ст.186 КК України 1 рік виправних робіт з відрахуванням 20 відсотків заробітку в дохід держави.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 1 рік виправних робіт з відрахуванням 20 відсотків заробітку в дохід держави.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково та стягнуто на її користь з ОСОБА_6 в рахунок
ЄУНСС 727/950/20 провадження №11кп/822/94/21 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_9 відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Вирішено долю речового доказу.
Згідно вироку суду, 14.01.2020 року, біля 14.00 год. ОСОБА_6 , знаходячись на першому поверсі, біля центрального входу в приміщення ПВНЗ «Буковинського
університету», що розташований по вул. Дарвіна, 2-А в м. Чернівці, в ході конфлікту з ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно наніс останній один удар в живіт, спричинивши потерпілій легке тілесне ушкодження.
Крім того, 14.01.2020 року, біля 14 год .01 хв., після вчинення вищевказаних дій у ОСОБА_6 виник раптовий умисел на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 та керуючись корисливим мотивом і переслідуючи мету особистого збагачення, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, відкрито, протиправно, ОСОБА_6 з підвіконня, розташованого на першому поверсі біля центрального входу в приміщенні ПВНЗ «Буковинського університету», відкрито викрав у потерпілої ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Samsung Galaxу A10S», ІМЕІ НОМЕР_1 вартістю 3795 грн. з чохлом вартістю 100 грн., сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером НОМЕР_2 , вартістю 25 грн., а всього відкрито викрав чуже майно на загальну суму 3920 грн. Коли потерпіла намагалась зупинити ОСОБА_6 , останній з метою уникнення затримання відштовхнув її та покинув місце вчинення злочину.
На цей вирок захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_6 .
На обґрунтування своїх вимог вказував, що ОСОБА_6 , який раніше проживав разом з ОСОБА_7 в цивільному шлюбі, 14.01.2020 року прийшов в приміщення ПНВЗ «Буковинський університет» привітати потерпілу з святом і при цьому запропонував останній знову разом проживати. В обвинуваченого не було наміру побити ОСОБА_7 та заволодіти її майном. Коли ОСОБА_7 відмовила ОСОБА_6 на його пропозицію, останній виявив пропажу свого мобільного телефону і вирішив, що його забрала у нього потерпіла. Тому він взяв з підвіконня мобільний телефон ОСОБА_7 і повідомив останню, що поверне їй телефон тоді, коли вона віддасть йому його телефон. Наміру привласнити телефон ОСОБА_7 в обвинуваченого не було. А тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст.186 ч.1 КК України. Також вказував апелянт, що тілесні ушкодження потерпілій завдані тілом ОСОБА_6 поза його волею, оскільки в необережності, падаючи, під час застосування до нього насильства працівниками охорони, яких викликала потерпіла, він ногою зачепив ОСОБА_7 і таким чином останній були спричинені тілесні ушкодження.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, потерпілу ОСОБА_7 , які просили відмовити в задоволенні вимог апелянта, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи захисника, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, що наведені у вироку суду, повністю підтверджується дослідженими доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Так, потерпіла ОСОБА_7 в суді дала показання, що 14.01.2020 року до неї на роботу прийшов ОСОБА_6 , який був в стані алкогольного сп'яніння. Тоді він приніс їй браслет з монастиря. Через деякий час, повернувшись, ОСОБА_6 попросив її набрати номер його телефону, оскільки не міг його знайти. Вона набирала номер телефону ОСОБА_6 , але безуспішно. Обвинувачений тоді не хотів іти від неї, а коли вона сказала про охорону, то обвинувачений вдарив її в живіт, від чого
вона впала і вдарилась ногою. Тоді ж вона натиснула тривожну кнопку, викликавши охорону. В той час її власний мобільний телефон був на підвіконні на зарядці. Обвинувачений забрав її телефон і хотів вийти. Сама вона намагалась відібрати телефон в обвинуваченого, але останній відштохнув її і сказав, раніше то був її телефон, а стане його. І поверне він їй телефон тоді, коли вона віддасть йому його телефон. Працівники охорони прийшли тоді, коли обвинувачений уже пішов з місця події. В її присутності працівники охорони чи інші особи не застосовували насильство до ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_10 в суді дав показання, що 14.01.2020 року приблизно о 14 год. до нього на роботу прибігла ОСОБА_7 і сказала, що на неї напали, побили і забрали мобільний телефон. Також повідомила, що нападник втік. Потім прийшли двоє охоронців. По дорозі до місця події він викликав працівників поліції. Мобільний телефон, який було викрадено у ОСОБА_7 , він подарував потерпілій на її день народження. З обвинуваченим ОСОБА_6 він мав раніше словесні конфлікти, оскільки останній приходив до потерпілої на роботу і надокучав їй.
Свідок ОСОБА_11 дав показання, що працює поліцейським і 14.01.2020 року перебував на чергуванні. З пульта надійшло повідомлення про те, що спрацювала тривожна кнопка в Буковинському університеті, який перебуває у них під охороною. На місце події він приїхав з напарником ОСОБА_12 . Там до них підійшла потерпіла та повідомила, що її побив колишній чоловік та забрав її мобільний телефон. Обвинуваченого тоді на місці не було. Потім на місце події приїхала слідчо-оперативна група.
Аналогічні за змістом показання дав свідок ОСОБА_13 .
Крім показань потерпілої та свідків, вина обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях підтверджується також письмовими доказами.
Так, з протоколу добровільної видачі та огляду від 14.01.2020року вбачається, що цього дня ОСОБА_6 добровільно видав слідчому мобільний телефон марки «Самсунг» блакитного кольору, ІМЕІ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який знаходився в чохлі блакитного кольору (а.с.86).
З копії товарного чека ТОВ «Мультимедіа» вбачається, що вартість мобільного телефону «Samsyng Galaxy A10S» з чохлом та захисним склом становить 3975 грн.(а.с.83).
З висновку експерта №54 екс від 15.01.2020 вбачається, що у потерпілої ОСОБА_7 виявлено синець по передньо-боковій поверхні живота справа. Дане тілесне ушкодження виникло в результаті не менш як однократної травмуючої дії твердого тупого предмету, по строку та обставинам може відповідати вказаному в фабулі постанови, а також показам, вказаним в протоколі допиту потерпілої від 14.01.2021 року і відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.84).
Аналіз наведених доказів свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 умисно заподіяв потерпілій легке тілесне ушкодження, а також відкрито заволодів чужим майном. Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ст.125 ч.1 та ст.186 ч.1 КК України.
Посилання апелянта на те, що тілесне ушкодження потерпілій спричинено тілом обвинуваченого по за його волею, оскільки той, падаючи після застосування щодо нього фізичної сили працівниками охорони, яких викликала потерпіла, він з необережності ногою зачепив ОСОБА_7 , є надуманим та суперечить дійсним обставинам справи. Показання потерпілої ОСОБА_7 та свідків
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , які викладені у вироку суду та цій ухвалі, повністю спростовують запропоновану апелянтом версію подій.
Що стосується тверджень апелянта про те, що його підзахисний не мав наміру привласнити відкрито викрадений у потерпілої мобільний телефон, а мав намір повернути його останній коли та поверне йому його мобільний телефон, також є надуманим. В справі відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_7 брала мобільний телефон у ОСОБА_6 , чи той залишав його їй, або мав його при собі 14.01.2020 року, коли приходив до потерпілої на роботу. А оскільки потерпіла не брала в обвинуваченого мобільний телефон, і останній усвідомлював це, розуміючи, що ОСОБА_7 не зможе повернути йому його телефон, він привласнить телефон потерпілої, який відкрито викрав у неї. Посилання апелянта на те, що обвинувачений помилявся щодо дій потерпілої в частині заволодіння його мобільним телефоном, є також недоречним та може свідчити про намагання викривити дійсні обставини справи.
Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного вироку немає, а тому в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
В задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 відмовити, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 квітня 2020 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.1, 186 ч.1 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_14
Копія. Згідно з оригіналом: суддя