16 березня 2021 року
м.Харків
справа № 640/5037/19
провадження № 22-ц/818/299/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого : Хорошевського О.М.
суддів колегії: Бурлака І.В., Яцини В.Б.
за участі секретаря - Пузікової Ю.С.
учасники справи -
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» Акціонерне товариство «Харківобленерго», Комунальне підприємство «Харківводоканал», Комунальне підприємство «Жилкомсервіс - МЖК»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року, постановлену суддею Ніколаєнко І.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Харківські теплові мережі», комунального підприємства «Харківводоканал» про захист прав споживачів,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом який у подальшому уточнив та просив зобов'язати КП «Харківські теплові мережі» і КП «Харківводоканал» відкрити на його ім'я новий особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 . Зобов'язати КП «Харківські теплові мережі» і КП «Харківводоканал» зробити перерахунок заборгованості за спожиті комунальні послуги за адресою АДРЕСА_2 і виключити із суми заборгованості попереднього власника житла, що виникла до 13.02.2019 року. Зобов'язати КП «Харківські теплові мережі» і КП «Харківводоканал» нараховувати на новий особовий рахунок суму для сплати за спожиті позивачем комунальні послуги з 13.02.2019 року, тобто з моменту оформлення на нього права власності..
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 липня 2018 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06.11.2007 року квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Семенюк М.М., зареєстрований в реєстрі за № 1518. Право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру скасовано 06.02.2019 р. Право власності на зазначену квартиру закріплено за ОСОБА_1 13.02.2019 р. Зазначає, що після оформлення у встановленому законом порядку права власності на зазначену квартиру він постав перед фактом заборгованості попереднього власника квартири ОСОБА_2 - перед комунальними підприємствами м. Харкова КП «Харківські теплові мережі», КП «Харківводоканал». Вважає, що він, як новий власник житла не відповідає за невиконання чи неналежне виконання умов договору попереднім власником, оскільки не був стороною договору. Повідомив, що уклав договори із КП «Харківські теплові мережі», КП «Харківводоканал», але зазначені комунальні підприємства продовжують нараховувати на рахунок його квартири борги попереднього власника, тим самим покладаючи на нього зобов'язання сплатити борги за користування комунальними послугами іншою людиною. Також зазначив, що не брав на себе зобов'язання сплачувати борги за комунальні послуги попереднього власника зазначеної квартири за отримані ним раніше житлово-комунальні послуги. Крім того, КП «Харківські теплові мережі» та КП «Харківводоканал» зверталися до суду із позовами до попереднього власника сплатити борги за користування комунальними послугами і суд виніс рішення, яким зобов'язав попереднього власника квартири сплатити борг за надані йому послуги з централізованого холодного водопостачання та водовідведення, який виник до 13.02.2019 року.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, спір виник між ним як споживачем комунальних послуг та відповідачами відносно заборгованості за спожиті комунальні послуги, яка мала місце, та відкриття нового особового рахунку.
Відповідачі надсилали квитанції з розрахунком боргу за спожиті мною комунальні послуги, зараховуючи до мого боргу, борг попереднього власника житлового приміщення (3-кімнатної квартири по АДРЕСА_2 ).
13.02.2019 року позивач набув право власності, вважає саме з цього моменту він зобов'язаний сплачувати за комунальні послуги. Підставою виникнення у мене права власності на зазначене майно стало рішення суду, що вступило в силу 12 грудня 2018 року. Тож направлення квитанцій, які містять недостовірну інформацію відносно розрахунків, що є порушенням його права як споживача. Діючий правопорядок передбачає отримання споживачем комунальних послуг саме достовірної інформації про стан розрахунків від виконавців послуги, а надання недостовірної інформації є, зокрема, цивільним правопорушенням.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.07.2018 року, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного суду від 05.12.2018 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06.11.2007 року квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Семенюк М.М., зареєстрований в реєстрі за № 1518.
Згідно копії витягу № 155246488 від 06.02.2019 року квартира за адресою АДРЕСА_2 у формі приватної власності належить ОСОБА_3 , реєстраційний номер 1758911263101.
Згідно копії витягу № 156137998 від 13.02.2019 року квартира за адресою АДРЕСА_2 у формі приватної власності належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер 1758911263101.
05.09.2019 року ОСОБА_1 уклав договір з КП "Харківводоканал" № 1453-19/к про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, особовий рахунок № НОМЕР_1 .
З копії судового наказу, виданого Київським районним судом м. Харкова 05.07.2015 року, вбачається, що стягнуто з ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2009 року по 31.03.2015 року в розмірі 9077, 74 гривень та судовий збір - 121, 80 гривень.
З копії рішення Київського районного суду м. Харкова від 23.01.2018 року по справі № 640/18075/17 вбачається, що стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь КП "Харківські теплові мережі" суму заборгованості в розмірі 53320, 28 гривень та судовий збір в розмірі 1600 гривень.
Звертаючись до суду позивач вважав, що заборгованість минулого власника не повинна відображатися на рахунках на квартиру, та він не повинен відповідати по боргам попереднього власника.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що КП "Харківводоканал" та КП "Харківські теплові мережі" діяли в рамках чинного законодавства, не порушуючи прав ОСОБА_1 , оскільки обов"язок по оплаті нарахувань за надані послуги виникає з моменту виникнення права власності, а борг, який виник до спірного періоду, тобто до 13.02.2019 року обліковується на існуючому особовому рахунку до повного його погашення попереднім власником квартири, відповідно до рішень суду.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відкриття особового рахунку, проведення нарахувань та облік заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, її списання є питанням внутрішнього бухгалтерського обліку КП «Харківводоканал».
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку розрахунків за житлово-комунальні послуги на кожен об'єкт обліку (квартиру) відкривається один особовий рахунок.
Законодавством передбачені випадки, коли на одну квартиру відкривається два або більше особові рахунки. Такими випадками є зокрема виділ/поділ майна, що є у спільній власності кількох осіб. Іншими словами - перетворення ізольованої квартири в комунальну, що в свою чергу дає підстави виконавцю житлово-комунальних послуг відкривати новий особовий рахунок на новостворений об'єкт обліку.
Отже, особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку із наявною на ньому заборгованістю, якщо така є, на іншого квартиронаймача або власника.
При цьому особовий рахунок для обліку абонентів-споживачів житлово-комунальних послуг в житлових будинках житлового фонду відкривається один на кожен об'єкт обліку (квартиру), як правило, за адресою, а не за особою, і є документом внутрішнього бухгалтерського обліку підприємства, новий рахунок може бути відкрито після закриття існуючого, але після погашення заборгованості.
Особовий рахунок відкрито на об'єкт нерухомого майна, на якому для ведення бухгалтерського обліку відображаються нарахування за послуги, надані власнику.
Отже, визначені законом підстави для відкриття нового особового рахунку на ім'я ОСОБА_1 відсутні.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 640/18755/16-ц.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Суб'єкт господарювання, предметом якого є надання комунальних послуг, є виконавцем, а фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати комунальну послугу - споживачем.
Пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) для відшкодування витрат виконавця, пов'язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З наявного в матеріалах удового рішення вбачається, що рішенням було стягнуто з попереднього власника квартири ОСОБА_6 заборгованість за комунальні послуги за період з 01.03.2009 по 31.03.2015.
Таким чином, ОСОБА_7 в рахунок до сплати за послуги з водопостачання та водовідведення врахована заборгованість за користування послугами попереднього власника. Вимог щодо погашення вказаної заборгованості позивачу не пред'являлось.
Обов'язок із сплати заборгованості за надані послуги до 23 липня 2018 року, тобто до реєстрації його права власності на цю квартиру виник у попереднього власника.
Зобов'язання по оплаті комунальних послуг виникли у позивача з часу придбання у власність вказаної квартири та початку користування цими послугами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені у статті 11 ЦК України.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені у статті 509 ЦК України.
Відповідно до зазначеної правової норми зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Такими чином, підстав для виключення з особового рахунку на квартиру заборгованості переднього власника не має. Крім того, вказані борги жодним чином не впливають на фактичне отримання та сплату комунальних послуг ОСОБА_1 за спожиті ним послуги.
Діями відповідачів не порушені права позивача, як споживача.
Сама по собі вказівка в особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для позивача негативних наслідків, а у випадку непогашення заборгованості, чинним законодавством не передбачено припинення надання відповідачем зазначених послуг.
Більше того, відповідачі у цій цивільній справі не заперечував факт виникнення боргу у вказаний позивачем період за іншим споживачем.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення,підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368,п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районногосуду м.Харкова від 16 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий - О.М. Хорошевський
Судді: І.В. Бурлака
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 17 березня 2021 року.