іменем України
17 березня 2021 року
м. Харків
справа № 642/3247/20
провадження № 22-ц/818/575/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Тичкової О.Ю.,
імена (найменування) сторін:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2020 року в складі судді Ольховського Є.Б.,
В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась її донька - ОСОБА_3 . Батьком дитини - є ОСОБА_2 . Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 550,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року змінено розмір стягнення аліментів, а саме з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) на місяць, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття.
Зазначає, що дитина потребує додаткових витрат, зокрема, з квітня 2019 року по теперішній час вивчає англійську мову на курсах іноземних мов «Euroschool», оплата за які склала суму в розмірі - 8940,00 грн; з вересня 2018 року по теперішній час відвідує гурток сучасного танцю «9 Гарнізонного будинку офіцерів», у зв'язку з чим нею було сплачено - 5000,00 грн. Крім того, з 2017 року дитині встановлено діагноз «сторічна кардіоміопатія; бронхіальна астма, інтермітуючий перебіг, змішана, частково контрольована, респіраторна мікоплазмена інфекція, алергічний риніт, інтермітуючий перебіг, атопічний дерматит», у зв'язку з чим донька перебуває під наглядом лікарів та потребує додаткових витрат на лікування. За проходження огляду, здачу аналізів, придбання ліків нею було сплачено суму в розмірі - 28640,34 грн.
Оскільки, відповідач в добровільному порядку участь у додаткових витратах не бере, хоча і має таку можливість, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі - 21 290, 17 грн.
29 липня 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити частково, стягнути з нього на користь позивачки витрати на гурток сучасного танцю в розмірі 2500,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відзив мотивовано тим, що він з народження дитини та до теперішнього часу постійно спілкується з донькою та несе додаткові витрати на одяг, харчування, ліки. Крім того відвідує з донькою парки, театри тощо. Дитину періодично навідує його мати та купує за його кошти дитячі речі, солодощі, фрукти. Минулого року він возив доньку разом з позивачкою на море за власний кошт. Зазначив, що ОСОБА_1 та її мати налаштовує дитину проти нього та забороняє їм спілкуватись, у зв'язку з чим він був змушений звернутись до Служби у справах дітей для визначення графіку побачення з донькою. Вказав, що не згоден на сплату витрат на вивчення англійської мови, оскільки позивачка не з'ясовувала з ним можливість його участі у затратах на ці витрати. При цьому, він поніс витрати на лікування в розмірі 3700 грн, що підтверджується відповідними чеками. Повністю визнає витрати на сучасні танці і згоден з позовними вимогами у розмірі 2500,00 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі - 17590,17 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів на підтвердження того, що навчання англійською мовою проводяться на мові національної меншини матеріали справи не містять. Відповідно до медичної документації з 2017 року дитині поставлено діагноз «вторічна кардіоміопатія». Витрати на лікування склали 28640, 34 грн, що підтверджено відповідними чеками. Витрати на сучасні танці склали за період з вересня 2018 року по березень 2020 року - 5000 грн, що підтверджено документально. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги часткове визнання відповідачем позову в частині вирішення спору про стягнення витрат на гурток сучасного танцю розмірі 2500, 00 грн та витрат на лікування в розмірі 3700 грн. Щодо строків позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що захворювання дитини триває, отже підстави для застосування положень статей 256, 257 ЦК України - відсутні.
01 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову частково. Стягнути з нього на користь позивачки витрати на гурток сучасного танцю в розмірі 2500,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними доводам, що містяться у відзиві на позовну заяву.
09 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що сторони є батьками малолітньої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 06 березня 2015 року, актовий запис № 195 (а. с. 12).
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 550,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а. с. 13-16).
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2018 року змінено розмір стягнення аліментів, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (а. с. 17-19).
Згідно з довідкою від 22 червня 2020 року, виданою ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вивчає англійську мову на курсах іноземних мов «Euroschool» з квітня 2019 року. Оплату за ці послуги у період з квітня 2019 року по червень 2020 року в загальному розмірі 8940,00 грн здійснювала ОСОБА_1 (а. с. 20).
Відповідно довідки від 11 червня 2020 року № 162 9 Гарнізонного будинку офіцерів Міністерства оборони України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в гуртку сучасного танцю з вересня 2018 року. Оплату за ці послуги у період з вересня 2018 року по березень 2020 року в загальному розмірі 5000, 00 грн здійснювала ОСОБА_1 (а. с. 21).
З 2017 року дитині поставлено діагноз «вторічна кардіоміопатія», витрати на лікування склали 28640,34 грн, що підтверджено чеками на придбання ліків та препаратів (а. с. 21- 83).
Добровільні додаткові витрати на малолітню дитину, понесені ОСОБА_2 , склали суму в розмірі 3700 грн (а. с. 115-118).
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), від 01 квітня 2019 року у справі № 233/3518/17(провадження № 61-984св19), від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про стягнення витрат на лікування з урахуванням рекомендації лікаря та їх обумовленою необхідністю, на що ОСОБА_1 було сплачено 28640, 34 грн, а також з урахуванням того, що витрати на гурток сучасного танцю обумовлені розвитком здібностей дитини, на що ОСОБА_1 будо сплачено 5000 грн, тому вказані суми є обґрунтованими та відносяться до додаткових витрат на утримання дитини, які викликані особливими обставинами та правомірно стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в зазначеному розмірі 13120,17 грн.
Інші витрати, понесені позивачкою на утримання дитини, а саме - витрати на вивчання англійської мови не є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує визнання відповідачем позову в частині стягнення з нього витрат на гурток сучасного танцю в розмірі 2500, 00 грн та добровільні витрати, понесені ОСОБА_2 на лікування малолітньої доньки в розмірі 3700, 00 грн. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в апеляційному порядку не переглядалось.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на лікування доньки та відвідування нею гуртка сучасного танцю.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
ОСОБА_2 при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатив судовий збір в розмірі 1261,20 грн, що документально підтверджено квитанцією № 0.0.1899485441.1 від 10 листопада 2020 року (а. с. 143).
ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 статті п'ятої Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у розмірі 630,60 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2020 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) додаткові витрати на утримання доньки - ОСОБА_3 в зазначеному розмірі 13120,17 (тринадцять тисяч сто двадцять грн 17 коп.) грн.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на вивчання англійської мови залишити без задоволення.
Компенсувати за рахунок держави ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 630, 60 (шістсот тридцять грн 60 коп.) грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 17 березня 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді І.В.Бурлака
О.Ю.Тичкова