09.03.2021 Справа № 756/1126/20
Справа пр. № 2/756/793/21
ун. № 756/1126/20
09 березня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Андрейчука Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Колесник А.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 22 жовтня 2011 року між нею та відповідачем у справі ОСОБА_2 було укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 .
На теперішній час шлюб між сторонами справи розірвано.
Позивач стверджувала, що син мешкає з нею та перебуває на її утриманні, аліменти, які сплачує відповідач, є недостатніми для забезпечення усіх потреб дитини.
ОСОБА_1 зазначила, що нею у період з 2015 року до 2019 року понесено додаткові витрати на утримання малолітньої ОСОБА_3 , зокрема вона сплачувала кошти за оренду квартири АДРЕСА_1 , де вона мешкає з донькою; за послуги школи акторського мистецтва, балету та розвитку особистості, додаткові платні освітні послуги, за туристичні послуги, медичні послуги, сплачувала за харчування дитини в школі, придбавала дитині одяг, іграшки, ліки, дитячі меблі, абонементи до спортзали.
Зважаючи на те, що загальна сума додаткових витрат на дитину склала 286374,01 грн, відповідно до принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину понесених нею додаткових витрат на дитину у сумі 143187,00 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до суду не подав.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, а позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав.
За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.
22 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис за № 837.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилася донька, батьком якої є відповідач у справі (а. с. 27).
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2015 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було розірвано.
Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_3 залишилася проживати з матір'ю ОСОБА_1
01 жовтня 2018 року суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 78-ХІІ, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями ст. ст. 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (ст. ст. 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (ст. 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (ст. 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (ст. 198 СК України).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ст. 141 СК України). Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
При цьому такі кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналіз норми ч. 1 ст. 185 СК України вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Приблизний перелік особливих обставин міститься в ч. 1 ст. 185 СК України.
Верховний Суд зауважує, що до таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на якусь хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку (постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 501/5060/15-ц, від 05 липня 2018 року у справі № 750/9883/16-ц, від 14 січня 2019 року у справі № 751/4312/16-ц).
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов'язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Предметом позову є стягнення додаткових витрат на дитину у період з 2015 до 2019 року (а. с. 1-22).
Таким чином, судом досліджуються подані ОСОБА_1 докази на підтвердження додаткових витрат на дитину за означений період. Докази, подані представником позивача у лютому 2021 року, засвідчують витрати, понесені позивачем у 2020 році, а тому не стосуються предмета доказування у справі.
Малолітня ОСОБА_3 страждає на хронічне захворювання жовчного міхура, кишково-шлункового тракту (а. с. 85, 124), а тому потребує додаткового лікування та реабілітації. На лікування цих захворювань доньки ОСОБА_1 витратила 2730,20 грн (560,15 грн + 1161,95 грн + 1008,10 грн = 2730,20 грн) (а. с. 84, 85, 86). Також позивачем сплачено 500,00 грн за консультацію ортодонта та 4550,00 грн за послуги з корекції прикусу дитини. 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 сплатила 856,80 грн за консультацію дитячого офтальмолога та діагностику дитини (а. с. 81). Ці витрати пов'язані з захворюванням очей у малолітньої ОСОБА_3 (а. с. 198).
Указані витрати зумовлені особливими обставинами, а тому їх слід віднести до додаткових витрат (такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 205/4622/16-ц).
Інші витрати позивача з оплати медичних послуг та придбання медикаментів не можуть вважатися додатковими витратами у розумінні ч. 1 ст. 185 СК України, позаяк нею не доведено, що вони понесені у зв'язку з хронічним захворюванням малолітньої ОСОБА_3 .
Не підлягають компенсації витрати на оздоровлення дитини у санаторії "Кришталеве Джерело" (с. Слочин Свалявського району Закарпатської області), оскільки згідно з рекомендацією лікаря дитині необхідно лікування в оздоровчих закладах м. Трускавця. Водночас ОСОБА_1 не доведено з покликанням на належні та допустимі докази, що санаторій "Кришталеве Джерело" спеціалізується на лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту, на яке страждає малолітня ОСОБА_3 . Окрім цього, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати послуг з санаторно-курортного лікування. Так, рахунок від 27 листопада 2019 року № 11659 лише підтверджує вартість путівки на санаторно-курортне лікування, а не свідчить про її придбання (а. с. 125). Також позивачем не доведено, що відпочинок дитини в Об'єднаних Арабських Еміратах та Туреччині зумовлений необхідністю її оздоровлення у зв'язку з захворюваннями, на які страждає дитина.
ОСОБА_1 надала докази, що вона сплатила приватному навчальному закладу "Алмаз" за надані малолітній ОСОБА_3 додаткові освітні послуги (заняття з вивчення англійської мови, ейдетика) 10800,00 грн, а також за заняття з акторського мистецтва, балету та розвитку особистості - 50340,00 грн (а. с. 32-34). Наведені витрати зумовлені особливими обставинами - розвитком здібностей ОСОБА_3 , а тому є додатковими у розумінні ч. 1 ст. 195 СК України (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 369/959/16-ц).
Витрати на придбання позивачем дитячого одягу, іграшок, засобів гігієни, дитячого ліжка та матрацу, оплата харчування у школі, є звичайними витратами на дитину, позаяк не викликані особливими обставинами. Не є додатковими витратами на дитину і сплата позивачем за оренду квартири, в якій вона мешкала з донькою. Також не можна віднести до додаткових витрат на дитину придбання її матір'ю абонемента для відвідування спортивного клубу, оскільки ОСОБА_1 не довела, що його купівля зумовлена розвитком якихось особливих здібностей малолітньої ОСОБА_3 .
Таким чином, сума додаткових витрат на малолітню ОСОБА_3 становить 69777,00 грн (2730,20 грн + 500,00 грн + 4550,00 грн + 856,80 грн + 10800,00 грн + 50340,00 грн = 69777,00 грн).
За ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Зважаючи на суму додаткових витрат на малолітню ОСОБА_3 , відсутність у справі доказів на підтвердження важкого захворювання відповідача, його скрутного матеріального становища, чи інших обставин, що мають істотне значення, керуючись принципом рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача 1/2 частину понесених нею додаткових витрат на дитину - 34888,50 грн (69777,00 грн / 2 = 34888,50 грн).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір у сумі 840,80 грн в дохід держави.
Керуючись до ст. ст. 141, 185 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) додаткові витрати на дитину у сумі 34888 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок в дохід держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Андрейчук