Справа № 755/13032/20
"29" січня 2021 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді - САВЛУК Т.В.
за участі секретаря Бурячек О.В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Сердюк Ю.А.,
представник відповідача - адвокат Філоненко Я.В.
третя особа - не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із дня пред'явлення цього позову та до досягнення дитиною повноліття.
21 вересня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення сторін).
Одночасно судом вирішено питання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 .
Згідно з частин 1-2 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
20 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, визнав позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в 1/5 частині від заробітку (доходу), щомісячно.
01 грудня 2020 року Дніпровськи районним судом м. Києва постановлено ухвалу про продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
29 січня 2021 року представник позивача - адвокат Сердюк Юлія Анатоліївна подала відповідь на відзив, зі змісту відповіді, позивач просить не брати до уваги те, що у відповідача на утриманні знаходиться батько пенсіонер, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували розмір пенсії, що особа потребує матеріального допомоги та перебуває на повному утриманні відповідача.
Суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. ( ч.8 ст.279 ЦПК України)
Позивач та представник позивача - адвокат Сердюк Ю.А., в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та на підставі наявних у справі доказів, які долучено до позовної заяви, додатково пояснила, що з 25 жовтня 2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбу, від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільне життя з відповідачем не склалось, шлюбні стосунки подружжя не підтримують з липня 2020 року, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, малолітня дитина проживає разом із позивачем та перебуває повністю на її утриманні, відповідач добровільно аліменти на утримання доньки не сплачує, що спонукало позивача звернутися з цим позовом до суду.
Представник відповідача -адвокат Філоненко Я.В., в судовому засіданні вимоги визнав частково, просив визначити аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/5 частини від заробітку (доходу), щомісячно, при визначенні розміру аліментів просив врахувати, що відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та має непрацездатного батька ОСОБА_6 , який є пенсіонером та отримує пенсію в розмірі 1 638 гривень, крім того зазначив, що відповідач працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АВТОСОС-СЕРВІС» на посаді водія транспортного засобу, та отримує заробітну плату (за період 01 квітня 2020 року по 30 вересня 2020 року) в розмірі 29 899,38 грн.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила врахувати, що відповідач сплачує аліменти на утримання доньки- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі від 2000,00 грн. до 3000,00 грн. щомісячно, та сплачує додаткові витрати на утримання дитини, та зазначила що відповідач не має заборгованості по сплаті аліментів.
Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2014 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Під час перебування у шлюбі у подружжя народилася дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з положень статей 181, 182 Сімейного кодексу України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Виходячи з положень ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Таким чином, судовий (спірний) спосіб виконання обов'язку утримувати дитину, тобто стягнення аліментів на підставі рішення суду, є можливим у разі відсутності домовленості ( договору) між батьками про сплату аліментів.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства має право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)
Судом встановлено, що відповідач працює на посаді водія автотранспортних засобів в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АВТОСОС-СЕРВІС», за період з 01 квітня 2020 року по 30 вересня 2020 року, отримав заробітну плату в загальному розмірі 29 899,38 грн., середньомісячна заробітна плата становить 4 983,23 грн. (без утримання із заробітної плати)
При вирішенні спору суд враховує наявність інших утриманців доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Довідки-розрахунку Генічевського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 815/10315/2012 від 02 жовтня 2012 року, виданий Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини всіх видів доходу, щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05 липня 2012 року до досягнення дитиною повноліття, встановлено, що станом на 01 березня 2017 року заборгованість за аліментами становить 32 862,08 грн. (а.с.10)
Посилання відповідача на те, що на утриманні відповідача знаходиться непрацездатний батько ОСОБА_6 , який є пенсіонером, суд до уваги не приймає, оскільки вказані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, надана копія пенсійного посвідчення батька відповідача свідчать про певний соціальний статус та наявність пільг, а не про спільне проживання з відповідачем та перебування на його утриманні, необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батька, а саме: отримання батьком пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батька майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатного батька не зумовлює виникнення у відповідача обов'язку надання батькові утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати батьком матеріальну допомогу.
Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі 755/14148/18, дійшов до висновку, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання, не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку на утримання дитини.
Враховуючи пріоритетність інтересів дитини, визначення положення ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», для дитини відповідного віку, матеріальне становище позивача, та матеріальне фінансове становище відповідача, як платника аліментів, те що відповідач є працездатним та спроможним отримувати доходи, має на примусовому виконання виконавчий лист про стягнення аліментів на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частини всіх видів доходу, щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, те що відповідач має можливість організувати життя таким, чином, щоб мати можливість надавати матеріальну допомогу своїм дітям на рівні достатнього для їх повноцінного розвитку, тому ухвалюючи рішення, суд присуджує відповідачу до сплати аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення з даним позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття, при цьому суд враховує, що з відповідача примусово стягується аліменти в розмірі ј частина заробітної плати, що умовно відповідає 25% заробітної плати, тому за сумарністю по двом виконавчим документам складає 50% усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати, що не перевищує 50% відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»
Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, у зв'язку з чим суд присуджує до сплати аліментів відповідачу, починаючи з 10 вересня 2020 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп., оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 150, 180 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10 вересня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.