17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 160/5279/20
адміністративне провадження № К/9901/9176/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України (далі - ККПВ МЮ України), Міністерства юстиції України в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ККПВ МЮ України, оформлене протоколом від 04 березня 2020 року №43, в частині визнання його таким, що не склав кваліфікаційний іспит приватного виконавця та відмови у видачі йому посвідчення приватного виконавця; зобов'язати відповідача прийняти рішення про видачу йому посвідчення приватного виконавця як особі, яка склала кваліфікаційний іспит.
Рішенням Днепропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року в позові відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ККПВ МЮ України, оформлене протоколом від 04 березня 2020 року №63 в частині затвердження результату кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено.
12 березня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року. Заявник, посилаючись на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та задовольнити позов у повному обсязі.
Предметом спору є рішення ККПВ МЮ України про визнання особи такою, яка не склала кваліфікаційний іспит приватного виконавця та відмова у видачі посвідчення приватного виконавця.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник зазначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, висловлені у справах № 0940/2394/18 та 826/17220/17. Водночас, заявник послався на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте яку саме норму неправильно застосовано апеляційним судом, що потребує вирішенню Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку, ОСОБА_1 не вказав.
Перевіряючи доводи заявника про обов'язок суду обрати спосіб захисту прав особи у межах заявленого ним позову, з посиланням на висновки Верховного Суду та аналізуючи зміст зазначених ОСОБА_1 постанов Верховного Суду, судом касаційної інстанції встановлено, що обставини справ № 0940/2394/18 та 826/17220/17 не є подібними до спірних правовідносин. Так, у справі № 0940/2394/18 предметом спору було рішення органу місцевого самоврядування, яким суб'єкту господарювання відмовлено у наданні гірничого відводу для розробки ділянки родовища піску, а у справі № 826/17220/17 вирішувався спір щодо правомірності відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства.
Натомість у цій справі вирішувався спір щодо правомірності рішення комісії, яким затверджено результати проходження особою кваліфікаційного іспиту та відмова видати такій особі посвідчення приватного виконавця.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, тверджень позивача, що іспит ним складено успішно, а тому суд був зобов'язаний задовольнити позов у повному обсязі та неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Лише посилання заявника на відсутність висновків Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко