17 березня 2021 року
м. Київ
справа №454/2238/16-а
адміністративне провадження №К/9901/30475/18, №К/9901/30478/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій неправомірними, за касаційними скаргами Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Качмара В.Я., Гінди О.М., Ніколіна В.В. від 04.04.2017,
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі у тексті цієї постанови також Сокальське ОУ ПФ України, відповідач), у якому просив:
визнати протиправними дії щодо відмови поновити виплату раніше призначеної йому пенсії;
зобов'язати поновити йому виплату пенсії, починаючи з 07.10.2009, з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, відповідно до статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 18.11.2016 позов задоволено. Визнано неправомірними дії Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, які полягають в не поновленні виплати раніше призначеної пенсії. Зобов'язано Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії, починаючи з 07.10.2009 з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії, відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган Пенсійного фонду України має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 постанову Сокальського районного суду Львівської області від 18.11.2016 скасовано.
5. Прийнято нову постанову про часткове задоволення позову, а саме: визнано протиправними дії Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії з 27.06.2016. Зобов'язано Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.06.2016. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмолено.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що спори, пов'язані з поновленням виплати раніше призначеної пенсії, мають вирішуватися з урахуванням норм процесуального права - статей 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), а тому виплата раніше призначеної пенсії позивачу має бути поновлена з дня звернення до органів Пенсійного фонду з відповідною заявою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області та ОСОБА_1 звернулися із касаційними скаргами, в яких відповідач просить рішення апеляційного суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові в повному обсязі, а ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами встановлено, що 20.06.1989 ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком на пільгових умовах.
9. У зв'язку з виїздом позивача на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки йому з 31.01.1991 на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було припинено виплату пенсії.
10. 27.06.2016 представник ОСОБА_1 - Сабецький Д.Г. звернувся до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про поновлення позивачу виплати раніше призначеної пенсії. До заяви було додано, зокрема, копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , копію картки платника податків ОСОБА_1 , копію довіреності на представництво інтересів.
11. 18 липня 2016 року листом №39/Ч-9 Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області повідомило позивача про відсутність підстав для поновлення виплати раніше призначеної пенсії з посиланням на те, що заява про поновлення виплати пенсії не відповідає вимогам встановленого зразка, а саме: подана не особисто пенсіонером. Крім того, зазначило, що рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після цієї дати.
12. Не погоджуючись з відмовою відповідача у поновленні виплати раніше призначеної пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
13. Касаційна скарга Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України обґрунтована тим, що для вирішення порушеного у заяві питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, позивачу необхідно особисто звернутися до пенсійного органу із заявою.
14. ОСОБА_1 в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що виплату раніше призначеної пенсії необхідно поновити з 07.10.2009, тобто з дати прийняття Конституційним Судом України рішення №25рп/2009, оскільки вказаним рішенням були скасовані обставини, які були підставою для припинення виплати пенсії.
15. У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області, вказуючи на правомірність дій управління щодо відмови позивачу у поновленні виплати пенсії, просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а касаційну скаргу управління Пенсійного фонду задовольнити в повному обсязі.
16. Відзиву на касаційну скаргу Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області Чубарук Н.К. не подав, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
17. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
18. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
19. Пенсійні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
20. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
21. Нормами статті 5 цього ж Закону визначено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
22. Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній як станом на день прийняття Конституційним Судом України Рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009, так і станом на момент звернення позивача до пенсійного органу з заявою про відновлення виплати пенсії, мінімальний розмір пенсії встановлювався у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
23. Також, статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено індексацію та перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу.
24. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
25. Згідно зі статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
26. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
27. Як зазначено в пункті 3.3. цього Рішення, оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
28. Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
29. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
30. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
31. Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
32. У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що вищенаведених міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
33. Отже, проживаючи у Сполучених Штатах Америки, позивач, як громадянин України, має такий же самий обсяг конституційних прав, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
34. Виходячи із самого визначення поняття «пенсія», щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).
35. Згідно з вимогами Конституції України і вищенаведених положень законів пенсія позивача не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також підлягає індексації та перерахунку у порядку, встановленому правовими нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
36. Що ж стосується питання строку звернення до суду з цим позовом, то колегія суддів з цього приводу зазначає, що пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
37. У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
38. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
39. Таким чином, у разі, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
40. При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
41. При цьому законодавством чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
42. З пункту 3 резолютивної частини Рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
43. Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.
44. Водночас, відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
45. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18.
46. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «<…> статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
47. Такий висновок Великої Палати Верховного Суду є застосовним при розгляді подібних справ і щодо статей 122, та 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), які за змістом є аналогічними статтям 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017).»
48. Підстав для відступу від такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у цій справі Суд не вбачає.
49. Верховний Суд звертає увагу й на те, що у справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що:
- відповідачем або іншими суб'єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009;
- наявна вина позивача у припиненні виплати пенсії;
- підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною);
- існують положення закону, який зобов'язує позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була йому припинена Пенсійним фондом України саме на підставі, яка в подальшому була визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2016 представник позивача подав до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії.
51. Таким чином, позивачем було вжито активні дії з метою поновлення виплати пенсії, проте йому було відмовлено в такому поновленні.
52. Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України». Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.
53. Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу після 07.10.2009 свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
54. За таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
55. Отже, обмеження права на отримання належної ОСОБА_1 пенсії певними строками є неправомірним.
56. З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплата пенсії має бути відновлена позивачу з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009 без обмеження виплати пенсії жодними строками.
57. Висновки ж апеляційного суду в частині відмови у поновленні виплати пенсії з 07.10.2009 не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права.
58. Колегія суддів відзначає й те, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).
59. За змістом пунктів 1.2, 1.5 цього Порядку заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
60. Тобто, законодавцем передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником
61. За таких обставин, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та необхідності особисто звернутися з заявою на поновлення пенсії є помилковим.
62. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №826/3943/16.
63. Поряд із цим, необхідно також ураховувати, що, як уже зазначалось вище у цій постанові та випливає з приписів статей 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія підлягає індексації і перерахунку у порядку, встановленому вищевказаними правовими нормами та повинна виплачуватись у розмірі, не меншому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
64. Однак, конкретний розмір пенсії, яка підлягає виплаті позивачу, повинен визначатись пенсійним органом у межах його повноважень на підставі та з урахуванням вимог вищевказаних положень законодавства, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення цього позову саме шляхом зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної йому пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак помилково визначив дату, з якої слід поновити виплату пенсії, у зв'язку з чим прийнята ним постанова підлягає зміні в цій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до частин першої, четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
66. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а резолютивну частину оскаржуваного судового рішення апеляційного суду слід змінити, вказавши дату, з якої позивачу має бути поновлено виплату пенсії - 07.10.2009.
67. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 351, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
Касаційні скарги Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 змінити, виклавши абзаци другий, третій її резолютивної частини у такій редакції: «Визнати протиправними дії Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 ) у поновленні виплати раніше призначеної пенсії з 07.10.2009.
Зобов'язати Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 ) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.10.2009».
В решті оскаржуване судове рішення апеляційного суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: В.М. Бевзенко
Я.О. Берназюк