17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/16729/18
адміністративне провадження № К/9901/29745/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №826/16729/18
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю.)
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
1.1. визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
1.2. зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення згідно з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
3. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України оскаржило його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України повернуто заявнику на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України.
5. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права її підписувати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга аргументована тим, що Міністерством оборони України дотримані правила засвідчення копій документів, що підтверджують повноваження представників, а тому апеляційний суд протиправно повернув апеляційну скаргу заявнику.
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Саприкіної І. В., суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М. ухвалою від 17 грудня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
8. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21.04.20р. № 623/0/78-20 у зв'язку із виходом судді-доповідача по справі ОСОБА_2 у відставку було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 року для розгляду справи № 826/16729/18 визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. - головуючий суддя, Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
10. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
14. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
15. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
16. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
За змістом пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України однією з підстав для повернення позовної заяви є те, що вона підписана особою, яка не має права її підписувати.
Документи, що підтверджують повноваження представників, визначенні статтею 59 КАС України.
Згідно з частинами 1, 3 цієї статті повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
За приписами частини 6 статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідченні суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Частиною 8 статі 59 КАС України визначено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.
Відповідно до положень статті 238 Цивільного Кодексу України представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
Зважаючи на вищевикладене, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року по справі №826/5500/18 зазначила, що трактування положень статті 59 КАС у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов'язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
На думку Великої Палати Верховного Суду, слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.
Під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга від імені відповідача - Міністерства оборони України подана старшим офіцером групи юридичного супроводження виконавчих проваджень Північного територіального юридичного управління Зеленовим Андрієм Сергійовичем, який діяв на підставі довіреності на представництво № 220/545/д від 03.12.2018 року, виданої Міністром оборони України Степаном Полтораком та завіреною тимчасово виконуючим обов'язки начальника Північного територіального юридичного управління Володимиром Цицюрою. Згідно вказаної довіреності ОСОБА_3 уповноважено представляти інтереси Міністерства оборони України в судових установах у справах адміністративного судочинства.
Крім того, до матеріалів апеляційної скарги було додано довіреність №220/573/д від 20.12.2018 року, видану Міністром оборони України Степаном Полтораком заступнику начальника Північного територіального юридичного управління Цицюрі Володимиру Івановичу, якою, серед іншого, заступнику начальника Північного територіального юридичного управління Цицюрі Володимиру Івановичу надано право засвідчувати своїм підписом копії довіреностей та інших документів, які створені у Міністерстві оборони України.
З огляду на наведений зміст довіреностей та висновки Великої Палати Верховного Суду, наявні в матеріалах справи їх копії, засвідчені підписом ОСОБА_4 , підтверджували повноваження Зеленова Андрія Сергійовича як представника відповідача на подання апеляційної скарги.
Разом з тим, апеляційний суд не врахував вищезазначеного та дійшов помилкового висновку про те, що у матеріалах справи відсутній оформлений належним чином документ про право представника ОСОБА_3 подавати та підписувати апеляційну скаргу від імені Міністерства оборони України.
17. Суд касаційної інстанції згідно приписів статті 353 КАС України за результатами розгляду справи має право скасувати судове рішення з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
18. Суд касаційної інстанції згідно приписів статті 353 КАС України за результатами розгляду справи має право скасувати судове рішення з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
19. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків про необхідність скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.
20. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
21. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.
2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року по справі №826/16729/18 - скасувати.
3. Справу №826/16729/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 - направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій