16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 320/11486/20
адміністративне провадження № К/9901/6288/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В. Е.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу приватного підприємства ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР «СПОРУДА»
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року
у справі № 320/11486/20 за позовом приватного підприємства ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР «СПОРУДА» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
Приватне підприємство ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР «СПОРУДА» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виразилися у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.05.2020 року у ВП №55843791 та скасування зазначеної постанови.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року, позовну заяву приватного підприємства ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР «СПОРУДА» - повернуто позивачу у звязку із неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 19 листопада 2020 року, а саме - необґрунтованість позивачем поважності підстав пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Щодо касаційного оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року, Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
В розумінні пункту 12 частини першої статті 4 КАС України судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.
Суд зазначає, що з огляду на конструкцію правової норми, закріпленої частиною третьою статті 333 КАС України, зазначена норма КАС України застосовується до перегляду в касаційному порядку ухвал, рішень та постанов прийнятих у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправними дії органу державної виконавчої служби та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судове рішення у справі щодо визнання протиправними дії органу державної виконавчої служби та скасування постанови державного виконавця, винесених в рамках виконавчого провадження, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 287, частиною третьою статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного підприємства ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР «СПОРУДА» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 320/11486/20 за позовом приватного підприємства ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР «СПОРУДА» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді С. А. Уханенко
Н. В. Шевцова